КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-365/09/2.3.1.2 Головуючий у 1-й інстанції: Соловей Г.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" жовтня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Фастів на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у м. Фастів про стягнення невиплачених коштів,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання неправомірної відмови Управління пенсійного фонду України у м. Фастів (далі відповідач) щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006-2008 рік, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2009 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної допомоги позивачу, як дитині війни, зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за 2008 рік як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням на 30% від мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення яким закрити провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині, а постанова суду першої інстанції – частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі статей 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися за 2008 рік відповідно до мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині періоду стягнення підвищення до пенсії передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням та перебуває на обліку у відповідача.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006 рік:
Кабінет Міністрів України, розробляючи проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", спочатку вніс пропозиції про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а потім, оскільки бюджет у першому півріччі був виконаний, вніс пропозицію про відновлення та поетапне виконання вказаної норми Закону.
Отже, виконання положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення на 30 відсотків пенсії громадян, на яких поширюється дія цього Закону, була пов'язана з реальними бюджетними можливостями України й з урахуванням наявності фінансових ресурсів.
Таким чином, суд правильно послались на ці обставини й вказав на те, що права позивача на отримання підвищеної пенсії за 2006 рік порушені не були, а відповідач не допустив неправомірної бездіяльності.
Розглядаючи позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне:
Крім того п. 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці доплати до пенсії, як дитині війни за 2007 рік суд першої інстанції правомірно застосував положення ст.99,100 КАС України, як на цьому наполягав відповідач.
Щодо позовних вимог про нарахування та сплату пенсії позивачці як дитині війни за 2008 рік, слід зазначити наступне:
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.
Проте Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в частині зміни редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнаний неконституційним.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за 2008 рік, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія зазначає про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Зі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно –правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 197, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Фастів - задовольнити частково.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2009 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у м. Фастів щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 пенсії з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року –неправомірними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м. Фастів нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну 30 відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині у з0адоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
І.Й.Петрик