Справа № 415/2761/15-ц

Провадження № 22-ц/810/800/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД

УХВАЛА

10 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Луганської В.М.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю.

на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 29 січня 2018 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, -Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання припиненим договору поруки 266/12-KLMV/P-1 від 26.12.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та ОСОБА_1 ,                                                            

                               в с т а н о в и в:

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 29 січня 2018 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб залишено без розгляду.

Провадження у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання припиненим договору поруки 266/12-KLMV/P-1 від 26.12.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та ОСОБА_1 , закрито.

Публічне акціонерне товариство «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. 31 серпня 2021 року звернулось до суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду та одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що АТ «Златобанк» є особою, не повідомленою про розгляд справи, з урахуванням того, що повідомлення направлялись особам, записи про яких перебували в Реєстрі юридичних осіб без достатніх правових підстав, відсутність в Державному реєстрі юридичних осіб записів щодо повноважень Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку, а також наявність в Реєстрі записів про зміну назви юридичної особи та юридичної адреси, перебування у стані банкрутства, які в подальшому скасовані, є обставинами непереборної сили.

Перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку апеляційного провадження, рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України).

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При цьому за змістом частини 2 статті 358 ЦПК України поновлення апеляційним судом пропущеного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги у межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з`ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.11.2018 у справі №54/239.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Златобанк» звернулося до суду з теперішнім позовом до ОСОБА_1 в 2015 році в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славінського В.І., місцем знаходження якого зазначено: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52; про дату, час та місце розгляду справи ПАТ «Златобанк» повідомлений судом за вказаною позивачем адресою належним чином 25.12.2017 (а.с. 25 т. 3); оскаржувана ухвала суду направлялась судом позивачу за цією ж адресою, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 33, 34 т. 3) та свідчить про обізнаність ПАТ «Златобанк» про оскаржувану ухвалу та її отримання.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

У даному випадку, ухвала суду постановлена 29 січня 2018 року, а апеляційну скаргу ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцевим А.Ю. подано 31 серпня 2021 року, тобто зі спливом більш ніж одного року з дня постановлення ухвали суду; при цьому скаржником не зазначені та матеріалами справи не підтверджені обставини пропуску строку, пов`язані з виникненням обставин непереборної сили, що унормовано пунктом 2 частини 2 ст. 358 ЦПК України, а також не доведено матеріалами справи неповідомлення скаржника про розгляд справи, що передбачено пунктом 1 частини 2 ст. 358 ЦПК України.

Щодо застосування виняткового правила, за умови якого суд апеляційної інстанції може поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення (пункт 2 частини другої статті 358 ЦПК України), то колегія суддів констатує відсутність доводів заявника про те, що пропуск зазначеного строку відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Судом наявність таких обставин не встановлена, а посилання скаржника на вказані обставини такими не є, оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 29 січня 2018 року встановлено для сторони у справі, зокрема для ПАТ «Златобанк».

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ПАТ «Златобанк» своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на виконання своїх процесуальних обов`язків щодо оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявник не надав.

Колегія суддів вважає, що можливість подання апеляційної скарги протягом розумного строку залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

За встановлених обставин, визначивши, що заявник мав об`єктивну можливість звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою у встановлені процесуальним законом строки, відсутність обставин, що унеможливлювали своєчасне звернення цієї сторони до суду з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції робить висновок про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 29.01.2018 року.

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи наведене та вимоги ч. 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження понад трьох років та обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України не встановлено, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 358 ЦПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу.

Керуючись частиною другою статті 358 ЦПК України, апеляційний суд       

                                   у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 29 січня 2018 року.

Копію цієї ухвали надіслати усім учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: