ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.09.2021                                                                     Справа №  917/639/21

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон", бул. Б.Хмельницького, 50, м. Рівне, 33027

до Приватного акціонерного товариства "Електромотор", вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008

про стягнення 206 711,94 грн.

            Суддя Ціленко В.А.

                                                    Секретар судового засідання: Білоус О.В.

Представники

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Відповідно до п. 2 ч. 2, 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

06.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон", м. Рівне подало заяву про зменшення розміру позовних вимог до 76 538,70 грн., яка прийнята судом.

Від Приватного акціонерного товариства "Електромотор" найшла заява про розгляд справи без участі повноважного представника.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Електромотор" 12 289,43 грн. інфляційних втрат,                         2 978,16 грн. 3% річних, 9 886,08 грн. неустойки та 51 385,03 грн. штрафу.

Відповідач позов заперечує посилаючись на те, що здійснив оплату товару в повному обсязі. Стосовно додаткових нарахувань просить звільнити від відповідальності повністю, так як порушення сталося внаслідок обставин, які є непереборною силою.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до умов Договору поставки № 08/01-14 від 08.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон",            м. Рівне зобов`язалося передати у власність мідний емальований провід, а Приватного акціонерного товариства "Електромотор", м. Полтава прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах передбачених Договором.

Позивач посилається на неналежне виконання боржником договірних зобов`язань та просить суд стягнути нарахування, що складають додаткову відповідальність.

При прийнятті рішення судом враховане наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін  (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору, так як одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання Договору поставки № 08/01-14 від 08.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон", м. Рівне було поставлено 1007,28 кг. емальпроводу мідного на суму 266 925,18 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1140 від 04.09.2020 року та № 1141 від 07.09.2020 року.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства на встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами пункту 2.3. Договору поставки № 08/01-14 від 08.01.2014 року, пролонгованого додатковою угодою № 3 від 12.01.2019 року до 31.12.2021 року, покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару. Однак, відповідач у справі, як покупець свої зобов`язання не виконав, здійснив часткову оплату, згідно платіжних доручень, у період з 10.09.2020 по 01.04.2021 року на суму 136 751,93 грн. Станом на день подання позовної заяви заборгованість склала 130 173,24 грн.

З урахуванням викладених обставин заборгованість є доведеною належними доказами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних, що підтверджує правомірність нарахування на суму боргу 12 289,43 грн. інфляційних втрат та 2 978,16 грн. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання, ніж неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Пунктом 5.3., 5.4. Договору поставки № 08/01-14 від 08.01.2014 року сторони визначили, що у випадку порушення Покупцем зобов`язання щодо проведення грошових розрахунків на користь Постачальника сплачується штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, який за механізмом нарахування схожий з пенею та одноразовий штраф у розмірі 20% від суми боргу, що дає правові підстави для стягнення з боржника 61 271,11 грн. Разом з тим за приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості, які належать до засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язку, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права та інтересу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України до уваги повинно бути взято: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язань. Це є один з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи х інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні ч. 3                 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила вищевказаних статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.           

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

З огляду на всі фактичні обставини справи, зокрема, з наявністю яких законодавство пов`язує зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, враховуючи, ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань, наслідки негативного впливу короновірусу на здійснення господарської діяльності у вигляді скорочення обсягів виробництва, встановлення неповного робочого часу, суд дійшов висновку про наявність підстав та задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафів на 90% до суми 6 127,11 грн. Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним враховуючи баланс інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електромотор" (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 05757966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (бул. Б.Хмельницького, 50, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 13970259) 12 289,43 грн. інфляційних втрат, 2 978,16 грн. 3% річних, 988,61 грн. неустойки, 5138,50 грн. штрафу та 2270,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (бул. Б.Хмельницького, 50, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 13970259) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 830,68 грн., сплачений платіжним  дорученням № 609 від 19.04.21 р..

5. Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2021 року.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами  за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

            Суддя                                                                                           В.А. Ціленко