ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/630/21 Номер провадження 11-кп/814/825/21Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю. Д. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – судді: Рябішина А.О.

суддів: Герасименко В.М., Томилка В.П.,

з секретарем: Журою Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури Коннова О.В. на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 26 травня 2021 року ,-

за участю прокурора: Коннова О.В.

засудженого: ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції)

представника установи виконання покарань – Лося І.Г.

у с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

       Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 26 травня 2021 року спільне подання адміністрації державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)» та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації задоволено;

засудженого ОСОБА_1 звільнено умовно - достроково на 02 роки 03 місяці 01 день від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Приймаючи таке рішення місцевий суд врахував, що засуджений ОСОБА_1 відбув необхідний строк покарання та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому заслуговує умовно-дострокового звільнення від відбуття невідбутої частини основного покарання.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали

       Не погодившись з вказаним рішення суду прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання про застосування умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої апеляції вказує , що виходячи зі змісту наданих адміністрацією Полтавської виправної колонії № 64 матеріалів особової справи, засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання отримав 12 заохочень.

Разом із цим, відбуваючи покарання в Полтавській виправній колонії № 64 з 26.04.2017, засуджений до оплачуваних робіт залучався не постійно, що підтверджується довідкою головного бухгалтера, доданої до матеріалів подання. Так, ОСОБА_1 працював лише у липні, жовтні та листопаді 2018 року, а потім лише з березня 2020 року почав регулярно отримувати заробітну плату.

Окрім того, рішенням комісії установи від 02.12.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в застосуванні ст. 82 КК України як особі, яка не стала на шлях виправлення. При цьому у відповідній характеристиці (а.о.с. 75), адміністрацією зроблено висновок про невпевненість в правослухняній поведінці засудженого після звільнення.

Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні

       В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з наведених в ній підстав.

       Засуджений в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення апеляційної скарги прокурора.

       Мотиви суду

       Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали особової справи засудженого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно ч.1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

       Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги прокурора є непереконливими.

Так, згідно ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

       У п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» №2 від 26.04.2002 року роз`яснено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Правова конструкція ст. 81 КК України дає надію засудженому на можливість дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання і стимулює його до зразкової поведінки і сумлінного ставлення до праці як обов`язкових умов для здійснення такої надії.

Щодо змісту критеріїв, зазначених у ч. 2 ст. 81 КК, "сумлінна поведінка і ставлення до праці", то вони мають засвідчити, що засуджений довів своє виправлення. Визначення таких критеріїв залежить не лише від тяжкості вчиненого злочину і даних про особу засудженого, а головним чином від наявності сумлінного додержання ним усіх вимог режиму місця відбування покарання і правил поведінки та людського спілкування у колективі, від сумлінного і активного виконання дорученої роботи, суворого додержання виробничої дисципліни, щирого каяття у вчиненні злочину тощо.

При цьому , вказаних ознак поведінка засудженого повинна мати протягом усього періоду відбування ним покарань і в усіх установах, де він перебував , а висновок суду про виправлення засудженого має ґрунтуватися на всебічному врахуванні вищенаведених даних та аналізу всього періоду відбутої частини строку покарання засудженим.

Задовольняючи спільне подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на те , що він відбув необхідних строк покарання та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Із вказаним висновком суду першої інстанція погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, із наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 засуджений 07.12.2016 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 309 ч.1, 121 ч.2, 70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі; на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_1 перебування під вартою з 11.09.2016 року по 07.12.2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 27.03.2017 року вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 7 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 11 вересня 2016 року до 27 березня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 28.09.2020 року вирок відносно ОСОБА_1 від 07.12.2016 року приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року, який набрав законної сили 01.07.2020 року та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 70 ч.І КК України вважати ОСОБА_1 засудженим остаточно до покарання у виді до 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ? 11.09.2016 року.

Кінець строку покарання – 27.08.2023 року.

На момент постановлення ухвали суду засуджений відбув необхідну частину призначеного судом покарання, яка надає право на застосування умовно-дострокового звільнення.

В характеристиці засудженого зазначені всі дані щодо його особи, викладена його поведінка під час відбування покарання, відношення до роботи, відношення до вчиненого злочину. Зроблено в ній і висновок про те, що засуджений довів своє виправлення. На користь цього висновку свідчить і довідка про заохочення та стягнення на засудженого згідно якої він має 12 заохочень і жодного стягнення , а також рішення установи про переведення до дільниці соціальної реабілітації.

При цьому , вказані заохочення виносилися засудженому періодично протягом всього перебування в ДУ « Полтавська виправна колонія №64» .

Також , яв вбачається з матеріалів особової справи , засуджений ОСОБА_1 працевлаштований на контрагентній дільниці «СТІМОЛ» , а тому доводи апеляції є необґрунтованими.

Не вважає колегія суддів такими , що впливають на висновки суду , посилання прокурора в апеляції на рішення комісії установи від 02.12.2019 року про відмову у застосуванні до ОСОБА_1 ст. 81 КК України , оскільки з дня прийняття цього рішення минув значний проміжок часу, протягом якого засуджений як раз і досяг необхідного рівня виправлення.

Сумнівів у правильності цього рішення , у колегії суддів не виникає.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, що засуджений довів своє виправлення і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону , які ставили б під сумнів законність судового рішення , судом першої інстанції допущено не було.

Ухвала суду першої інстанції є законною і підстави для її скасування відсутні, а тому апеляцію прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу – без змін.

Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів Полтавського апеляційного суду, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Коннова О.В. залишити без задоволення , а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 26 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 умовно-достроково від відбування основного покарання – без змін;

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

___________ ________________ _____________

Рябішин А.О. Герасименко В.М. Томилко В.П.