Справа № 2-483/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року               Комсомольський  районний  суд  м. Херсона у складі:

                    головуючого судді:   Мусулевський Я.А.

                    при секретарі: Труновій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання права власності, визнання договору застави недійсним та вилучення майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій зазначила, що з 20.08.1994 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ЇЇ чоловік 04.06.2007 року придбав автомобіль JACHFC 1020К модель КФ-01, державний номерний знак НОМЕР_1. Таким чином автомобіль став спільною сумісною власності подружжя. 04.06.2007 року ОСОБА_2, діючи без її згоди, на підставі договору застави, передав у заставу ЗАТ КБ «Приватбанк» вказаний автомобіль. Даний договір застави позивачка вважає недійсним, оскільки автомобіль не міг бути переданий в заставу без її згоди як співвласника. 24.06.2009 року ОСОБА_2 , діючи без її згоди, передав зазначений автомобіль представнику банку.

    Оскільки ОСОБА_2 не визнає за позивачкою право спільної сумісної власності на автомобіль, вона просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля, визнати недійсним договір застави даного автомобіля від 04.06.2007 року та вилучити у ЗАТ КБ «Приватбанк» на її користь вказаний автомобіль.

    В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі, просили вимоги задовольнити з підстав зазначених в позові та додатково пояснили, що автомобіль було придбано за 56000 грн.. ЗАТ КБ «Приватбанк» надав кредит для придбання спірного автомобіля в розмірі 28000 грн.. Таким чином, на придбання автомобіля було витрачено 28000 грн., наданих у кредит банком та 28000 грн. спільних грошових заощаджень подружжя. Погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється за спільні кошти подружжя,тому позивачка є співвласником даного автомобіля, і відповідно до Сімейного кодексу України її частка  у праві власності на це майно є рівною з часткою ОСОБА_2

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі. Не заперечував проти задоволення позову.

    Представник ЗАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

    Заслухавши пояснення позивачки, її представника, ОСОБА_2 та представника Банку, а також дослідивши матеріали цивільної справи та кредитної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.08.1994 року, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу.

04.06.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № НЕР0АК00180339, згідно умов якого (п. 7.1.) Банк зобов‘язується надати ОСОБА_2 кредитні кошти, у вигляді кредитної лінії у розмірі 41446,00 грн. на придбання автомобіля JACHFC 1020К  у розмірі 28000 грн.. В цей же день ОСОБА_2 придбав в АФ «ТДЦ-Авто» Акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» автомобіль JACHFC 1020К модель КФ-01 за 56000 грн. Автомобіль пройшов державну реєстрацію в органах ДАІ та йому було присвоєно державний номерний знак  НОМЕР_1. В той же день (04.06.2007 року) ОСОБА_2 передав вказаний автомобіль в заставу ЗАТ КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання зобов‘язання за кредитним договором.    

Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.    

В ч.3 ст. 61 СК України зазначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як було встановлено судом, автомобіль JACHFC 1020К модель КФ-01, державний номерний знак НОМЕР_1, було придбано ОСОБА_2 для сім‘ї та використовувався він також для потреб сім‘ї. Даний факт підтверджується також тим, що половину від вартості автомобіля (28000 грн.) було сплачено при його придбані зі спільних коштів подружжя.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що автомобіль JACHFC 1020К модель КФ-01, державний номерний знак НОМЕР_1 являється спільною сумісною власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

    Відповідно до ст.. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому позивачка має право претендувати на Ѕ частку в праві власності на автомобіль та за нею підлягає визнанню право власності на дану частку.

    Майно, яке передається у заставу, може перебувати у спільній сумісній або у спільній частковій власності.

Якщо майно є об'єктом права спільної сумісної власності, укладення договору застави щодо нього одним із співвласників можливе лише за наявності згоди усіх інших співвласників. Якщо договір застави за домовленістю між його контрагентами вимагає нотаріального посвідчення або при укладенні договору іпотеки згода інших співвласників має бути подана письмово та нотаріального посвідчена (абзац третій ч. 2 ст. 369 ЦК). Крім того, аналіз змісту ч. 3 ст. 65 СК дає підстави вважати, що письмова згода другого з подружжя подається у будь-якому випадку при передачі майна у заставу, навіть якщо договір застави і не підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки за ч. 3 ст. 65 СК письмова згода другого з подружжя вимагається при укладенні усіх договорів з приводу цінного майна.

Згідно ч 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  

      Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    Таким чином, суд вважає, що оскільки під час укладання договору застави від 04.06.2007 року не було дотримано вимог ч. 3 ст. 65 СК України, а саме не було отримано згоди ОСОБА_1, як співвласника автомобіля JACHFC 1020К модель КФ-01, державний номерний знак НОМЕР_1, на передачу даного автомобіля у заставу, договір застави підлягає визнанню недійсним.

    В той же час, вимоги позивачки в частині вилучення автомобіля у ЗАТ КБ «Приватбанк» на її користь задоволенню не підлягають, оскільки рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.06.2010 року, яке набрало законної сили 14.06.2010 року, було задоволено позов ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 та передано в заклад Банку шляхом вилучення автомобіль JACHFC 1020К модель КФ-01, державний номерний знак НОМЕР_1, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було вирішено звернути стягнення на даний автомобіль.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

                                                    в и р і ш и в :

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину  автомобіля JACHFC 1020К модель КФ-01, державний номерний знак НОМЕР_1.

    Договір застави від 04.06.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» про передачу у заставу автомобіля JACHFC 1020К модель КФ-01, державний номерний знак НОМЕР_1, визнати недійсним.

    В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Суддя: