Ухвала

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 521/2797/20

провадження № 61-12222ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка Олександра Миколайовича на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив здійснити поділ майна подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 12 березня 2020 року, а саме - скасовано заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року (повний текст якої складено 02 липня 2021 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2020 року змінено в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову, викладено його в редакції цієї постанови.

21 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко О. М. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду інформацію про ціну позову (вартість 1/2 частини спірної квартири) і надати докази на підтвердження цієї обставини, а також надати документ (документи), що підтверджує (підтверджують) підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону. Заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

12 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко О. М. подав засобами електронного зв`язку до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому зазначив, що питання щодо ціни позову поставало й на момент відкриття провадження у справі судом першої інстанції. Для попереднього визначення ціни позову було використано відомості із сайту продажу нерухомості. Так, на час відкриття провадження у справі подібні квартири в середньому коштували до 30 000 доларів США. На час пред`явлення позову вказана сума була еквівалентна 734 331 грн, а на день подання цього клопотання - 802 671 грн. Заявник також надав відповідні роздруківки оголошень із сайту продажу нерухомості.

Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко О. М. надав копію посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , згідно з яким останній є особою з інвалідністю ІІ групи.

Таким чином, вимоги ухвали Верховного Судуу складі судді Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року заявником виконано.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко О. М. вказав, що вартість спірного нерухомого майна орієнтовно становить 30 000 доларів США, що еквівалентно 802 671 грн.

Тому ціна позову в цій справі (вартість 1/2 частини спірної квартири) становить 401 335,50 грн (802 671 / 2), що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн). Тобто справа № 521/2797/20 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко О. М. мотивував тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме - визначення моменту початку перебігу позовної давності у справах про поділ майна колишнього подружжя, оскільки наведені в оскаржуваній постанові апеляційного суду висновки суперечать правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17.

Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції врахував, що визначальним для висновку про застосування позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини їх порушення. Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 682/735/18 (провадження № 61-3516св19), від 14 липня 2021 року у справі № 554/5696/18 (провадження № 61-20350св19). Врахувавши зазначені правові висновки, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 знав про порушення своїх прав щодо спірної квартири з боку ОСОБА_2 з 16 лютого 2005 року, тобто з дати розірвання шлюбу між сторонами. Тому висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском ОСОБА_3 позовної давності, з урахуванням встановлених судом обставин, не суперечить правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17, на які посилається заявник.

Крім того, посилання заявника на неврахування судом висновків, викладених в постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка О. М. не містить належного обґрунтування існування виключної правової проблеми щодо застосування норми (норм) права у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка Олександра Миколайовича на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко