РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 609/705/21

2/609/366/2021

13 вересня 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді                       Катерняк О.М.

при секретарі судового засідання             Шліхті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ  цивільну справу  за позовом: ОСОБА_1 до

відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

вимоги позивача: про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

учасники справи не з`явилися,-

 В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 30 червня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі відповідачі) з вимогою про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме – по АДРЕСА_1 .

2. Позов обгрунтований тим, позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, видане 22.12.2003р. Тилявською сільською радою.

У вказаному житловому будинку зареєстровані громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які з липня 2018 року по даний час в цьому будинку не проживають, що підтверджується відповідними актом обстеження Шумської міської ради.

Як стверджує позивач в позовній заяві, вона неодноразово зверталася до відповідачів з проханням знятися з реєстрації з належного їй житлового будинку, однак ті відмовилися це робити і ухиляються від розмов на цю тему.

Відмова відповідачів добровільно знятися з реєстрації з належного позивачці житлового будинку суперечить правам та інтересам останньої. Також, те, що відповідачі у вказаному вище будинку прописані створює для позивачки ряд незручностей, не дає можливості користуватися гарантованими державою правами, а також суперечить її життєвим інтересам.

Тому просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим будинком, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 21 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 17 серпня 2021 року.

4. Ухвалю суду від 17 серпня 2021 року підготовче засідання було відкладено на 01 вересня 2021 року у зв`язку із неявкою відповідачів з невідомих суду причин, із викликом відповідачів через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

5. Ухвалою суду від 01 вересня 2021 року підготовче судове засідання було закрито і справу було призначено до судового розгляду по суті на 13 вересня 2021 року.

6. В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак в матеріалах справа наявна заява, про слухання справи у її відсутність із повним підтриманням позовних вимог.

7. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча судом вживалися заходи для належного їх повідомлення про день, час та місце проведення судового засідання за останнім відомим суду зареєстрованим місцем проживанням та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, заперечень проти позову суду не представили. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилася в судове засідання без поважаних причин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

8. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України  суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

9. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

10. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

11. Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, виданого 22 грудня 2003 року Тилявською сільською радою вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Тилявської сільської ради № 58 від 13.12.2003р.

12. Актом обстеження № 113 від 24.06.2021р. Шумської міської ради Тернопільської області, складеним комісією в складі: старости с. Тилявка ОСОБА_4 в присутності сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виявлено наступне: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , але фактично не проживають з липня 2018 року по даний час.

13. Згідно із довідкою про склад сім`ї № 275 від 15.06.2021р., виданою Шумською міською радою Шумського району Тернопільської області вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_1 – заявник, ОСОБА_7 – чоловік заявниці, ОСОБА_8 - син заявниці, ОСОБА_9 – дочка заявниці, ОСОБА_2 ат ОСОБА_3 - не родичі, які за місцем реєстрації не проживають з липня 2018р.

ІV. Оцінка Суду.

14. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

15. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

16. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

17. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

18. Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

19. Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до вимог ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

20. Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

21. Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

22. Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

23. Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

24. У постанові Верховного суду України від 16.01.2012 р. зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

25. У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

26. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

27. Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

28. Вимогами ст.71 Житлового кодексу України встановлено 6-ти місячний строк збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його родини,а також вичерпаний перелік випадків, за якими за особою, що тимчасово відсутня, зберігається житлове приміщення понад шести місяців.

29. Крім того, відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи, яка втратила право на користування житловим приміщенням внаслідок відсутності особи більш встановлених строків здійснюється в судовому порядку.

30. У відповідності до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

31 Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

32. Відповідно до частини третьої і четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

33. Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

34. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( частина перша статті 76 ЦПК України).

35. Згідно з ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судому випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

36. Відповідно до роз`яснень, даних в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України, зі змінами та доповненнями, у справах про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, з особами, що потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

При цьому судом не здобуто жодних доказів про поважність причин не проживання відповідача у спірному житлі.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання.

37. У зв`язку з тим, що відповідачі добровільно не вживають заходів щодо зняття себе з реєстрації за адресою:   АДРЕСА_1 , це призводить до порушення вимог ст.ст. 317, 319 ЦК України, оскільки позивач будучи власником вказаного нерухомого майна, не може в повній мірі володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

38. Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідачів прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться у АДРЕСА_1 , оскільки останні не проживають у вказаному будинку.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

39. При подачі позову до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягають стягненню 908 грн. понесених судових витрат із сплати судового збору - по 454 грн. з кожного відповідача.

З цих підстав,

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71-72 ЖК України, ст.ст. 15, 16, 29, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 141, 223, 247, 263, 265, 267-268, 280, 281 ЦПК України, ч. 1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

У Х В А Л И В :

1. Винести заочне рішення.

2. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідачів ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

3. Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 ) таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

5.  Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь    ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) – 454 грн. сплаченого судового збору.

6. Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 ) на користь    ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) – 454 грн. сплаченого судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 13 вересня 2021 року.

Суддя: О. М. Катерняк