Справа № 2-4132/10

У Х В А Л А

27 жовтня 2010 року                                           м. Харків

    Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря – Чумакової Н.С.,

розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2  про  забезпечення доказів,

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним, розірвання договору купівлі-продажу. В уточнених позовних вимогах ОСОБА_3 просив визнати договір дарування квартири від 8 липня 2008 року недійсним.

    В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 заявила клопотання про витребування доказів.

    Представник позивача та представник відповідача проти задоволення клопотання заперечували частково.

    Заслухавши пояснення представників сторін в межах заявленого клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В частині клопотання про витребування з Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області копії матеріалу ЖРЗПЗ № 392 від 15 січня 2009 року по перевірці заяви ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що воно не обґрунтоване, оскільки в ньому не зазначено, які докази по справі містить цей матеріал та які саме обставини можуть бути ним підтверджені.

Клопотання в частині витребування з архіву Комінтернівського районного суду м. Харкова для огляду в судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 2-3106/09 заявлено передчасно та будь-які складнощі у направленні запиту до архіву суду – відсутні.

В частині клопотання про виклик ОСОБА_5, ОСОБА_6 для роз’яснення наданих медичних документів клопотання задоволено бути не може оскільки, судовий розгляд по справі не розпочато, жоден доказ судом не досліджувався, а тому вирішити питання чи потрібно надання відповідних роз’яснень неможливо.

В іншій частині клопотання про забезпечення доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, які можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою їх потрібно забезпечити.  

Представником відповідача не зазначено жодного конкретного доказу, який вона просить забезпечити, заява про витребування доказів ґрунтується на припущеннях представника відповідача, а саме: «чи зареєстровано», «чи перебував», «чи зафіксовано» тощо.

Посилання представника відповідача на її сумнів у достовірності чи фальшивість того чи іншого доказу в матеріалах справи є лише підставою скористатися правом, наданим ч. 2 ст. 185 ЦПК України відповідно до якої, особи, які беруть участь у справі, у разі виникнення сумніву з приводу достовірності чи фальшивість певного письмового доказу, мають право заяви суду про це.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

   Керуючись ст. 133  ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2  про  забезпечення доказів - відмовити.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Суддя –