ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
15.08.06 Справа № 7/145-2006
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого-судді Галушко Н. А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород № 13721/9/10 від 01.06.2006 року (далі ДПІ у м. Ужгороді)
на постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006року
у справі № 7/145-2006
за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород (далі ВАТ «Закарпатгаз», м. Ужгород)
до відповідача: ДПІ у м. Ужгороді
про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення
за участю представників сторін:
від позивача –Якима Н.В. –представник, Товт О.О. –провідний юрисконсульт
від відповідача –Рогаль О.О. –заступник начальника юридичного управління
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006 року у справі № 7/145-2006 частково задоволено позовні вимоги ВАТ «Закарпатгаз», м. Ужгород: частково визнано нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0008192341/0/4187/23-0/05448610/24326 від 27.12.2005 року по податку на прибуток у частині суми 11729,00 грн. та частково визнано нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0008202341/0/4186/23-0/0544861/27325 від 27.12.2005 року по податку на додану вартість у частині суми 15961,00 грн., в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що встановлені позивачем на адмінкорпусі та магазині системи кондиціонування, опалення, контролю доступу та пожежної сигналізації правомірно відображені платником податків по бухгалтерському обліку як основні засоби з окремим нарахуванням на них відповідних нормативних ставок амортизації, оскільки такі матеріальні активи є конструктивно - відокремленими системами елементів (пристроїв), які можуть виконувати самостійні функції і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи, а отже, висновок контролюючого органу про необхідність збільшення вартості об’єктів групи 1 основних засобів (адмінкорпус та магазин) на вартість встановлених систем кондиціонування, опалення, контролю доступу та пожежної сигналізації з нарахуванням амортизації на поліпшені об’єкти групи 1 основних фондів є безпідставним; фактичний аналіз матеріалів справи, зокрема, спірної податкової накладної від 28.11.2003 р. № 77, виписаної постачальником товарів –ДП «Зіко»свідчить про те, що формування позивачем податкового кредиту на підставі зазначеної податкової накладної було здійснено правомірно, оскільки проведення спірної господарської операції, покупцем у якій виступало товариство, підтверджено накладною на відпуск товару від 28.11.2003р. №77 та платіжними дорученнями про перерахування визначеної до сплати суми коштів; матеріалами справи спростовано висновки перевірки ДПІ у Тячівському р-ні щодо виключення спірних сум податку на додану вартість з податкового кредиту позивача.
ДПІ у м. Ужгороді року звернулась із апеляційною скаргою № 13721/9/10 від 01.06.2006 року, в якій просить скасувати постанову суду та у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови невірно застосовано норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
ДПІ у м. Ужгороді проведено планову документальну перевірку з дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період IV квартал 2003 року –І півріччя 2005 року, про що складено акт перевірки № 671/23-0/10/05448610 від 16.12.2005 року.
На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення –рішення від 27.12.2005 року №0008192341/0/4187/23 -0/05448610/24326, яим позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 24619,00 грн. та № 0008202341/0/4186/23-0/0544861/27325, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість 16579,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку із заниженням об’єкта оподаткування податком на прибуток результатів своєї господарської діяльності у частині зайвого нарахування амортизаційних відрахувань у сумі 33665,95 грн., пов’язаного з порушенням методології формування вартості основних засобів та віднесення їх до відповідної групи амортизації при встановленні систем кондиціонування, опалення, контролю доступу та пожежної сигналізації; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з неправомірним віднесенням товариством до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 7153,25 грн. на підставі неналежно оформленої податкової накладної від 28.11.2003р. № 77 (на печатці постачальника відсутній код підприємства) та неправомірним включенням до податкового кредиту Тячівською філією ВАТ «Закарпатгаз»сум податку на додану вартість у розмірах відповідно 565,74 грн. та 2922,32 грн. на підставі податкових накладних від 14.10.2004р. № 03386 (повторне включення ПДВ) та від 18.04.2005р. № 04528 у зв’язку з не підтвердженням матеріалами зустрічної перевірки фактичного проведення зазначеної господарської операції по податковому обліку контрагента філії.
При винесенні постанови господарський суду першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно з п. 3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування (податком на прибуток) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) –є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті Закону.
Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання та проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації.
Як вбачається з матеріалів справи, суть спірної ситуації відносно заниження бази оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності товариства по оспорюваній позивачем позиції полягає у визначенні характеру понесених платником податків витрат при встановленні систем кондиціонування, опалення, контролю доступу та пожежної сигналізації та статусу таких матеріальних об’єктів.
Відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, групою основних засобів є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. Основними засобами, в свою чергу, є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об’єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені позивачем на адмінкорпусі та магазині системи кондиціонування, опалення, контролю доступу та пожежної сигналізації правомірно відображені платником податків по бухгалтерському обліку як основні засоби з окремим нарахуванням на них відповідних нормативних ставок амортизації, оскільки такі матеріальні активи є конструктивно - відокремленими системами елементів (пристроїв), які можуть виконувати самостійні функції і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи, а отже, висновок контролюючого органу про необхідність збільшення вартості об’єктів групи 1 основних засобів (адмінкорпус та магазин) на вартість встановлених систем кондиціонування, опалення, контролю доступу та пожежної сигналізації з нарахуванням амортизації на поліпшені об’єкти групи 1 основних фондів є безпідставним.
Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, спірної податкової накладної від 28.11.2003р. № 77 (а. с. 77), виписаної постачальником товарів –ДП «Зіко», формування позивачем податкового кредиту на підставі зазначеної податкової накладної було здійснено правомірно, оскільки проведення спірної господарської операції, покупцем у якій виступало товариство підтверджено поданими позивачем доказами, зокрема, накладною на відпуск товару від 28.11.2003р. № 77 (а. с. 78) та платіжними дорученнями про перерахування визначеної до сплати суми коштів (а. с. 80-82).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначеними доказами підтверджуються факт сплати позивачем на підставі спірної податкової накладної суми податку на додану вартість у розмірі 7153,25 грн. у вартості придбаних товарів, яка за наслідками проведеної перевірки була виключена органом державної служби з податкового кредиту позивача.
Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Тячівському районі від 06.12.2005р. № 687-231-13593355 щодо дотримання вимог податкового законодавства Тячівською філією ВАТ «Закарпатгаз»виключено з податкового кредиту позивача суми ПДВ у розмірі 565,74 грн. на підставі податкової накладної від 14.10.2004р. № 03386 в зв’язку з її повторним включенням до податкового кредиту та 2922,32 грн. на підставі податкової накладної від 18.04.2005р. № 04528 у зв’язку з не підтвердженням матеріалами зустрічної перевірки фактичного проведення зазначеної господарської операції по податковому обліку контрагента філії.
Судом першої інстанції встановлено, що даними книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Ельпласт –Львів», яке виступало продавцем товарів та актом звірки взаєморозрахунків між сторонами (а. с. 70) спростовано вищезазначені висновки, викладені в акті перевірки ДПІ у Тячівському району.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не подану судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Закарпатської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.