ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

13.10.10                                                                                           Справа  № 07/70-42

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) –   не з’явився,

позивача –    не з’явився,

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 07.07.2010 року, суддя Сур»як О.Г.,  у справі    №07/70-42

за позовом  приватної фірми «Скорпіон-сервіс», м.Луцьк

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

про стягнення 18090 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Волинської області від 07.07.2010 року задоволено позовні вимоги приватної фірми «Скорпіон-сервіс»про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 неустойки в розмірі 18090 грн., нарахованої позивачем в подвійному розмірі плати за користування торговою площею.

Рішення суду мотивоване тим, що наявність у позивача права на стягнення подвійного розміру плати за користування торговою площею підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, а тому стягнуто місцевим судом за період з 21.12.2008р. по 21.06.2009р., тобто в межах встановленого ч.6 ст.232 ГК України строку.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та припинити провадження в справі  в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що даний спір непідвідомчий господарському суду. При цьому, скаржник покликається на те, що між сторонами відсутні господарські правовідносини щодо оренди чи користування торговою площею, оскільки спірна торгова площа куплена відповідачем у 2002 році і з цього часу відповідач є власником магазину.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору суддею, якій заявлено в порядку ст.20 ГПК України відвід та при відсутності рішення Президії Вищого господарського суду України щодо вирішення питання відводу, заявленого голові господарського суду Волинської області. З цих підстав скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду справи без участі скаржника, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, оскільки місцевий суд не міг належним чином повідомити сторону про час та місце судового засідання в зв»язку з відсутністю у нього належної правосуб»єктності.

В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе  розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 31.05.2008р. між приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" та підприємцем ОСОБА_2 укладено угоду про надання в користування торгових площ, відповідно до умов якої, відповідач прийняв в платне строкове користування торгову площу 22,5 кв.м., на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” між вул.Кравчука та вул.Карпенка Карого, місце НОМЕР_1, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.

Згідно п.2.2 угоди підприємець сплачує ПФ “Скорпіон-Сервіс” плату за користування торговою площею, яка встановлюється у розмірі 67 грн. за 1 кв. м.  в місяць, а згідно п.1.3 угоди передача іншій особі торгової площі без згоди сторін, всупереч умовам угоди заборонена.

Згідно п.6.1  угода вступає в дію з 01.06.2008р. та укладається до 31.12.2008р.

Пунктом 6.2 розділу 6 угоди передбачено, що  кожна зі сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.

Згідно наказу директора приватної фірми "Скорпіон-сервіс" "Про відмову від угод надання в користування торгових площ" №15 від 03.10.2008 р., в зв'язку з виробничою необхідністю, будівництвом 2-ї черги ТЦ "Ювант" вирішено ПФ "Скорпіон-сервіс" відмовитися від угод надання в користування торгових площ з суб’єктами господарської діяльності, в тому числі з ОСОБА_2 (а.с.13).

Повторним повідомленням (роз’ясненням) №141 від 19.11.2008 р., що вручено 20.11.2008 р. (акт про вручення повідомлення) та надіслано підприємцю (а.с.15, 32), позивачем підтверджено рішення адміністрації про розірвання угоди шляхом відмови з 15.11.2008 р. та надано один  календарний місяць з дати вручення цього письмового повторного повідомлення (роз’яснення) для вивезення товарно-матеріальних цінностей та звільнення торгової площі (демонтажу) та вивезення металевої конструкції (а.с.14).

Частиною 1 та 3 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи, що  позивачем дотримано вимогу, щодо  умови  відмови від  договору про надання в користування торгової площі, місцевий суд дійшов до правильного висновку  про те, що угода  надання в користування торгових площ, яка була  укладена  31.05.2008 р. між ПФ "Скорпіон-сервіс" та підприємцем є розірваною.

Пунктом 3.16 розділу 3 угоди передбачено, що підприємець зобов'язаний в належному стані передати площі, вказані в пункті 1.1 цієї угоди адміністрації на протязі 2 днів після припинення дії угоди (а.с.12).

Проте, відповідач не звільнив торгове місце і продовжує його використовувати надалі в своїй підприємницькій діяльності, доказів зворотнього відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Покликання скаржника на відсутність у нього господарських правовідносин з позивачем щодо оренди чи користування майном є безпідставним, оскільки предметом договору є надання в користування торгової площі, а не тимчасової металевої конструкції. Факт продажу металевої конструкції не звільняє  відповідача від обов»язку повернути торгове місце після припинення дії угоди про надання його в користування.

Згідно абзацу 1 пункту 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 12-торг "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них", затвердженої наказом Держкомстату України 26.07.2005 № 209, торгове місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

 Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання, а згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу неустойку за період з 21.12.2008р. по 21.06.2009р. в подвійному розмірі плати за користування торговою площею в розмірі 18090 грн..

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідача повідомлено про розірвання угоди надання в користування торгових площ 20.11.2008р. і надано місячний термін для звільнення торгової площі НОМЕР_1, а тому шестимісячний термін для нарахування відповідачу неустойки слід обчислювати з 21.12.2008р. до 21.06.2009 р. у відповідності з вимогами вищевказаної норми.

Згідно поданого позивачем розрахунку неустойку нараховано за період з 21.12.2008 р. до 21.06.2009 р., тобто такі вимоги позивача  узгоджуються з встановленими ч.6 ст.232 ГК України вимогами, оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо   інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Тобто законом чи договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки (менший чи більший за 6 місяців).

Разом з тим, положеннями ч.2 ст.785 ЦК України визначено, що якщо наймач  не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, вказана правова норма не містить застереження (в розумінні ч.6 ст.232 ГК України) як щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки в разі прострочення повернення орендованого майна орендодавцю більш як на 6 місяців, так і щодо можливості її нарахування за весь час неповернення орендарем об'єкта оренди. Отже, в даному випадку термін нарахування неустойки за неповернення орендованого майна має узгоджуватися з нормою ч.6 ст.232 ГК України, як з нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій, як-от, неустойка, штраф, пеня  (ч.1 ст.230 ГК України).

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог приватної фірми «Скорпіон-сервіс»про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 неустойки за період  з 21.12.2008 р. до 21.06.2009 р. в розмірі  18090 грн., тобто в межах встановленого ч.6 ст.232 ГК України строку.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, первісно позивачем заявлялися вимоги про стягнення з відповідача 36 180 грн., які уточнено заявою від 07.07.2010 року (а.с.80) та зменшено розмір стягнення до 18 090 грн. Проте, даний факт місцевим судом процесуально не вирішено, а тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження в справі на суму 18 090 грн. на підставі п.4 ст.80 ГПК України в зв»язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині, скасувавши рішення місцевого суду частково.

Щодо стягнення 3618 грн. вартості послуг правової допомоги, то слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як вбачається з матеріалів справи, факт надання послуг позивачу адвокатом в даній справі підтверджується витягом з угоди №15/9-290310 про надання правової допомоги (а.с.45), свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.46), а факт оплати цих послуг підтверджується  випискою банку про перерахування 3618 грн. за юридичний супровід(а.с.31), рахунком №9/15-29/03/2010 (а.с.24).

Таким чином, з  врахуванням ступеню складності даних спірних правовідносин, затрат зусиль на зібрання доказової бази,  місцевий суд прийшов до правильного  висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат адвоката  в розмірі  3618 грн., з врахуванням Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору суддею, якій заявлено в порядку ст.20 ГПК України відвід та при відсутності рішення Президії Вищого господарського суду України щодо вирішення питання відводу, заявленого голові господарського суду Волинської області, є безпідставним та спростовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2010р.  відповідачем  подано заяву №1 про відвід судді Сур’як  О.Г., в задоволенні якої відмовлено ухвалою голови господарського суду Волинської області від 16.06.2010р..

30.06.2010р. на адресу суду від відповідача надійшла заява №2 про відвід голови господарського суду Волинської області Кравчука В.О. та судді Сур’як О.Г. від розгляду даної справи, а 07.07.2010р. –заява про неприпустимість судочинства на рівні господарського суду першої інстанції до завершення розгляду президією Вищого господарського суду України заяви №2 від 30.06.10р.

Відповідно до частин 1, 5 ст.20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості; суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

Питання про відвід судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід заступника голови - головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви; якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.22 ГПК передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, у випадку, якщо на порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК учасник судового процесу вдається до відвертого зловживання своїми правами шляхом заявлення численних відводів судді (суддям), явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу, господарський суд не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж засіданні з обов'язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів.

Оскільки, заява №2 про відвід голові суду та судді заявлена з порушенням вимог статті 20 ГПК України, тобто не в ті інстанції, голова суду не приймав справу до свого провадження, а заява про відвід судді вже розглядалася головою господарського суду Волинської області і була відхилена, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що дії відповідача щодо подання заяв від 30.06.2010р. та 07.07.2010р. є зловживання своїми правами, явно спрямованими на свідоме затягування судового процесу та не є підставою для відкладення розгляду справи.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Керуючись п.4 ст.80, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

                                                   постановив:

рішення господарського суду Волинської області від 07.07.2010 року в справі за номером  07/70-42 -  частково скасувати.

Припинити провадження в справі в частині позовних вимог на суму 18 090 грн.

В решті рішення господарського суду Волинської області від 07.07.2010 року в справі за номером  07/70-42 залишити без змін, а апеляційну скаргу  приватного підприємця ОСОБА_2 –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С. М. Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р. І. Марко