ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  9/26516.09.10

За позовом                    Компанії «Кволіті Скулс Інтернешнл Любляна»

До                              Компанії «Кволіті Скулс Інтернешнл»

про                              повернення зворотної фінансової  допомоги

                                                                                       Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    Лукович В.Ф. (дов. б/н від 03.03.10р.)

Від відповідача          Авраменко О.В. (дов. б/н від 18.08.10р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Компанії «Кволіті Скулс Інтернешл Любляна»(Словенія) до Компанії «Кволіті Скулс Інтернешнл»(Йєменська Республіка) про повернення зворотної фінансової допомоги у розмірі  7000000,00 (сім мільйонів) доларів США та пені у розмірі 10% ід суми заборгованості за кожен день прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. порушено провадження у справі № 9/265, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.08.2010р., про що належним чином повідомлено сторін по справі з повідомленням про вручення.

В судове засідання 19.08.2010 р. представники сторін  з’явились, надали додаткові пояснення та заперечення у справі.

В судовому засіданні 19.08.10р. було оголошено перерву до 08.09.10р. для надання можливості сторонами надати додаткові докази у справі, зокрема щодо  документів, які підтверджують факт надання фінансової допомоги, пояснення щодо підвідомчості даного спору Господарському суду міста Києва.

В судовому засіданні представником позивача надано усні пояснення по справі  щодо підвідомчості даного спору Господарському суду міста Києва, відповідно до яких позивач зазначає, що відповідно до п. 9.2  договору про надання зворотної інвестиції за № 18 від 15.06.2003р., укладеного між сторонами, будь-які та всі спори, що випливають з цього договору або виникають у зв’язку з цим договором, вирішуються за законом місця розгляду справи у державному суді загальної юрисдикції за місцем розташування нерухомого майна, яке належить інвестоотримувачу. В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від  29.10.09р., яке набрало законної сили, про  визнання за відповідачем (Інвестоотримувачем за умовами) договору права власності на майно, розташоване у місті Києві,  та зареєстроване за відповідачем у встановленому порядку (реєстраційний напис БТІ про реєстрацію права власності  від 01.02.2010р.) Крім того, позивачем надано до суду  акт приймання-передачі грошових коштів від 17.07.2003р. щодо фактичної передачі позивачем відповідачеві грошових коштів у розмірі 7 мільйонів доларів США  (нотаріально завірена копія у матеріалах справи).

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог не заперечив, однак вказав, що грошових коштів у розмірі 7 мільйонів доларів США у відповідача не має, а отже він не має можливості розрахуватися з позивачем.

В судовому засіданні  08.09.10р. було оголошено перерву до 16.09.10р. для надання сторонами додаткових пояснень у справі.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач  просить суд змінити зобов’язання відповідача по договору  з повернення грошових коштів на передачу права власності від відповідача позивачеві на належне відповідачеві нерухоме майно, а тому просить суд визнати за позивачем право власності на майно, що на даний час належить відповідачеві в рахунок погашення заборгованості відповідача, а саме будинок загальною площею 11012,94 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський провулок, 3-А (літера «А»). Дану заяву про зміну предмету позову прийнято судом до розгляду, оскільки вона подана до початку розгляду справи по суті та обґрунтовуються тими ж правовими підставами, що й первісно поданий позов, та розпочато розгляд справи по суті.

Представник відповідача подав в судовому засіданні заяву, відповідно до якої проти заявлених змінених позовних вимог представник відповідача не заперечує.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2003 року між компанією "Кволіті Скулс Інтернешнл Любляна" (надалі -"Позивач") та компанією "Кволіті Скулс Інтернешнл" (надалі - "Відповідач" був укладений Договір надання зворотної інвестиції (надалі - Договір). Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язувався надати Відповідачу фінансову зворотну інвестицію у сумі 7 000 000 (сім мільйонів) доларів США, а Відповідач в свою чергу зобов'язався отримати та повернути її у термін, передбачений в пункті 2.3 Договору. Така фінансова інвестиція була надана строком на 5 років, після спливу яких повинна бути повернена, кінцева дата повернення інвестиції за договором - 15 червня 2008 року.

Факт надання позивачем відповідачеві зазначених вище коштів підтверджується актом приймання-передачі грошових коштів № 06/03 від 17.07.2003р.

У встановлений договором строк Відповідач не повернув зазначену суму коштів та в судовому засіданні визнав наявність заборгованості, однак пояснив, що не має можливості виконати зобов’язання, в зв’язку з відсутністю в нього грошових коштів.

Судом встановлено, що 15.06.2007р. між сторонами договору підписано додаткову угоду до договору  надання зворотної інвестиції № 18 від 15.06.2003р., відповідно до якого сторони договору дійшли згоди про те, що у разі, якщо Компанія «Кволіті Скулс Інтернешнл»не буде спроможна виконати свої зобов’язання за договором у повному обсязі та у строк, встановлений договором, «Кволіті Скулс Інтернешнл»має виконати такі зобов’язання шляхом передачі права власності на майно у вигляді нерухомості, а саменежилий будинок-навчальний заклад, загальною площею 11012, кВ. м., який належить «Кволіті Скулс Інтеренешнл»на права власності та знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Святошинський провулок, 3-А (літера «А»).

Пунктом 1.2 додаткової угоди, сторони передбачили, що у разі, якщо «Кволіті Скулс Інетрнешнл»відмовиться добровільно передати право власності на зазначений вище нежилий будинок-навчальний заклад, то позивач має право відповідно до ст. 9 договору звернутися до суду для визнання права власності на зазначений вище будинок.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що будь-які суперечки чи розбіжності, що виникають у зв'язку з виконанням договору, вирішуються шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення згоди при вирішення суперечностей, спір може бути переданий на розгляд державного суду за місцем знаходження нерухомості, власником якої є Відповідач. Наказом Господарського суду м. Києва від 09.11.2009 року про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2009 року у справі № 18/430, яке набрало законної сили 09.11.2009 року, було зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за Компанією "Кволіті Скулс Інтернешнл" право власності на нежилий будинок, який розташований за адресою: м. Київ, Святошинський провулок, 3- "А".

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 року встановлюють підсудність судам України справи, у яких відповідач має на території України нерухоме майно.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені змінені  позовні вимоги про   визнання за позивачем права власності на  майно у вигляді нерухомості, а саме нежилий будинок-навчальний заклад, загальною площею 11012, кВ. м., який належить «Кволіті Скулс Інтеренешнл»на права власності та знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Святошинський провулок, 3-А (літера «А»)   підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 2. зазначеної норми зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд приходить до висновку, що між сторонами виникли відносини позики, які виникли на підставі договору, укладеного у формі, передбаченій ст. 1047 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом відповідач свого обов’язку щодо повернення грошових коштів не виконав, у зв’язку з їх відсутністю.

Суд приходить до висновку, що між сторонами договору надання зворотної інвестиції № 18від 15.06.2003р. було досягнуто згоди щодо заміни одного зобов’язання іншим, тобто допущено новацію зобов’язання шляхом укладення додаткової угоди до договору від 15.06.07р. (копія додаткової угоди наявна в матеріалах справи).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди щодо заміни одного зобов’язання відповідача про повернення грошових коштів іншим –про передачу відповідачем позивачеві права власності на нерухоме майно, яке належить відповідачеві на права власності (з підстав не заборонених законом –рішення суду), та знаходиться на території України.

Отже, суд встановив, що відповідач свого обов’язку щодо передачі позивачеві права власності на нерухоме майно також не виконав.

Згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до статей 328, 329 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач  набув право власності на нежилий будинок-навчальний заклад, загальною площею 11012, кВ. м., який належав «Кволіті Скулс Інтеренешнл»на праві власності та знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Святошинський провулок, 3-А (літера «А»)    з підстав не заборонених законом, а саме шляхом укладення договору.

Разом з тим, дії відповідача щодо ухилення від передачі прав власності на вказане нерухоме майно порушують права позивача, та є ухиленням відповідача від виконання зобов’язання, що виникло на підставі договору.

Як вбачається зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України, судові витрати відносяться на рахунок відповідача, оскільки спір виник з вини відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Компанією «Кволіті Скулс Інтернешнл Любляна»(S1-1000, Словенія, м. Любляна, вул.. Лангусова, 16) право власності на нежилий будинок-навчальний заклад загальною площею 11012,94  (одинадцять тисяч дванадцять дев’яносто чотири сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський провулок, 3-А (літера «А»).

3.          Стягнути з Компанії  «Кволіті Скулс Інтернешнл»(Йєменська республіка, м. Сана, 202 Ваді Лахар Роад, дані про рахунки не відомі) на користь Компанії «Кволіті Скулс Інтернешнл Любляна»(S1-1000, Словенія, м. Любляна, вул.. Лангусова, 16)  25500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання  рішенням законної сили.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 01.10.10р.