ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 жовтня 2010 року 09:56 № 2а-14193/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
позивача –Міцерук А.В. (довіреність від 23.08.2010 р.)
відповідача: Пальчик А.М. (довіреність від 12.05.2010 р. № 52/10-021);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:Приватного підприємства «Соната-Торг»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
провизнання недійсною першої податкової вимоги № 1/1381 від 13 вересня 2010 року та зобов’язання звільнити активи з-під податкової застави, виключивши податкову заставу з відповідного реєстру, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Соната-Торг»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/1381 від 13 вересня 2010 року та зобов’язання звільнити активи з-під податкової застави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками перевірки митними органами дотримання позивачем законодавства з питань митної справи, Київською регіональною митницею було ухвалено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення форми «Р»від 11.06.2010 року № 118, яким визначено податкове зобов’язання за платежем «мито за товари»всього у розмірі 45 012,15 гривень, а також податкове повідомлення форми «Р»від 11.06.2010 року № 119, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 203 331,76 гривень.
Зазначені рішення, як зазначає позивач, своєчасно оскаржені до контролюючого органу (Київської регіональної митниці), однак скарги позивача залишені без задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся 06 вересня 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовами № 182 та № 183, відповідно до яких він оскаржив у судовому порядку вищевказані податкові повідомлення. Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2010 року по справам № 2а-12846/10/2670 та № 2а-12854/10/2670 відкрито провадження у справах про оскарження вищенаведених податкових повідомлень.
Однак, як зазначає позивач, не дивлячись на те, що позивач повідомив контролюючий орган про факт оскарження вищевказаних податкових повідомлень, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ухвалено та надіслано на адресу позивача Перша податкова вимога № 1/1381 від 13.09.2010 року.
Позивач вважає, що податкова вимога надіслана передчасно в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181), відповідно до яких у випадку оскарження рішення про нарахування податкових зобов’язань, вони є неузгодженими, а отже, враховуючи те, що позивач оскаржив вищезгадані податкові повідомлення-рішення, ухвалена відповідачем Перша податкова вимога № 1/1381 від 13 вересня 2010 року рішення є передчасною, протиправною та підлягає визнанню недійсною.
Відповідач у запереченнях від 25.10.2010 р. № 543/10-029 проти позову заперечив, зазначивши, що ухваливши оскаржуване рішення діяв відповідно до подання митної служби і, при цьому, позивач пропустив десятиденний строк оскарження податкових до суду вищезгаданих повідомлень-рішень, а отже податкові зобов’язання набули статусу податкового боргу з огляду на що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог Закону № 2181.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі Акту перевірки Департаменту аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту державної митної служби України від 16.04.2010 року № 0005/10/131000000/0031956327 щодо дотримання Приватним підприємством «Соната-Торг»законодавства з питань митної справи за період з 01.03.2007 р. по 01.03.2010 року Київською регіональною митницею ухвалено та листом від 11.06.2010 року № 35/7.2-15/5577 надіслано позивачу:
- податкове повідомлення форми «Р»від 11.06.2010 року № 118 (далі-податкове повідомлення № 118), яким визначено податкове зобов’язання за платежем «Мито за товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»за основним платежем –30 034,49 гривень, за штрафними санкціями 14 977,66 гривень, а всього на суму 45 012,15 гривень. Дане податкове повідомлення ґрунтується на положеннях п/п. «б» п/п. 4.2.2. та п/п. 17.1.3. Закону № 2181 та встановлених порушеннях статей 267 –269, 273 Митного кодексу України.
- податкове повідомлення форми «Р»від 11.06.2010 року № 119 (далі-податкове повідомлення № 119), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем: 135 668,45 гривень, за штрафними санкціями –67 663,31 гривні, а всього у розмірі 203 331,76 гривні. Дане податкове повідомлення ґрунтується на положеннях п/п. «б»п/п. 4.2.2. та п/п. 17.1.3. Закону № 2181 та встановлених порушеннях статей 267 – 269, 273 Митного кодексу України, а також вимог п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивачем зазначені рішення були оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання 24.06.2010 року за скарг № 134 (вх. № 15969) та № 135 (вх. № 15967) до Київської регіональної митниці, а також шляхом подання 22.07.2010 року повторних скарг № 159 (вх. № 18311/7) та № 160 (вх. 18312/7) до Державної митної служби України.
Відповідно до Рішення Київської регіональної митниці за № 35/7.-10/6836 від 13.07.2010 року вищезазначені податкові повідомлення залишені без змін.
Рішенням Державної митної служби України від 11.08.2010 року № 11/2-10.15/8306, яке отримано позивачем 13.08.2010 року, повторні скарги позивача на вищевказані податкові повідомлення залишені без задоволення, а податкові повідомлення –без змін.
27.08.2010 року Київська регіональна митниця з листом № 35/7.1-15/8443 надіслала відповідачу (абзац 2 п. 6.2.1. Закону № 2181) подання № 193 від 27.08.2010 року на загальну суму податкових зобов’язань за платежем «Мито на товари»45 012,15 грн. та № 194 від 27.08.2010 року № 194 на загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ 203 331,76 гривень, для здійснення заходів з погашення податкового боргу з метою виставлення першої податкової вимоги.
06 вересня 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення форми «Р»від 11.06.2010 року № 118. Ухвалою суду від 07.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12846/10/2670 щодо оскарження зазначеного податкового повідомлення.
Крім того, 06 вересня 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення форми «Р»від 11.06.2010 року № 119. Ухвалою суду від 07.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12854/10/2670 щодо оскарження зазначеного податкового повідомлення.
07.09.2010 року листом за № 189 позивач проінформував Київську регіональну митницю про факт оскарження вищезгаданих податкових повідомлень у судовому порядку (вх. № 22061).
13 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ухвалено оскаржувану Першу податкову вимогу № 1/1381, яка ґрунтується на вищевказаних податкових повідомленнях форми «Р», в яких визначено суми узгоджених податкових зобов’язань (податкового боргу), а саме: за платежем «Мито за товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»за основним платежем –30 034,49 гривень, за штрафними санкціями 14 977,66 гривень, а всього на суму 45 012,15 гривень, а також за платежем «Податок на додану вартість»за основним платежем: 135 668,45 гривень, за штрафними санкціями –67 663,31 гривні, а всього у розмірі 203 331,76 гривні. Як вбачається з наданого відповідачем повідомлення про вручення зазначена вимога отримана позивачем 20 вересня 2010 року та оскаржена шляхом подання 06.10.2010 року даного позову до суду.
Вирішуючи спір з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.
Відповідно до п/п. 2.1. Закону № 2181 контролюючими органами є, зокрема, митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
При цьому, відповідно до цього закону, органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є податкові органи.
Згідно з пунктом 1.2. Закону № 2181 податкове зобов'язання, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.9. Закону № 2181 податковим повідомленням є письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з пунктом 1.10. Закону № 2181 податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до пункту 1.3. Закону № 2181 податковий борг (недоїмка), це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 1.20. Закону № 2181 апеляційне узгодження, це узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.
У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 («Апеляційне узгодження») статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Крім того,відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 процедура адміністративного оскарження (тобто у структурі контролюючого органу) закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.
Проте, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
При цьому, підпунктом 5.2.5. закону № 2181 передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень. Наведена норма кореспондується з положенням пункту 5.2. Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 8 лютого 2006 року № 97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2006 р. за N 151/12025, яким встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення митного органу (Держмитслужби України) податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Таким чином, Законом № 2181 передбачена процедура узгодження податкового зобов’язання в апеляційному порядку двома шляхами: шляхом адміністративного (у структурі контролюючого органу) або судового оскарження, які мають свою власну специфіку регулювання, передумов та наслідків такого оскарження.
Специфіка узгодження та оскарження податкового зобов’язання в апеляційному порядку шляхом адміністративного оскарження (у структурі контролюючого органу) взаємопов’язана із встановленим вище десятиденним строком звернення до цих органів при оскарженні відповідного рішення, при дотримання якого податкове зобов’язання вважається неузгодженим. В той же час, специфіка апеляційного узгодження за процедуро судового оскарження, взаємопов’язана з прямою нормою, не пов’язаною із вищезгаданим строком (крім загального строку давності), відповідно до якої при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Тобто, в даному випадку правове значення має факт звернення платника податків до суду, внаслідок чого визначене контролюючим органом податкове зобов’язання не набуває статусу податкового боргу.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивач дотримався строків адміністративного оскарження і під час адміністративного оскарження податкові зобов’язання не були узгоджені та не набули статусу податкового боргу.
Крім того, як встановлено судом, після завершення процедури досудового врегулювання спору позивач оскаржив податкові повідомлення форми «Р»№ 118 та № 119 від 11.06.2010 року шляхом подання відповідних позовів до суду 06.09.2010 року у встановлений ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк, про що позивач проінформував контролюючий орган 07.09.2010 року відповідно до положень підпункту 5.2.5. Закону № 2181, тобто до ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення. Як зазначено вище Окружним адміністративним судом м. Києва за цими позовними заявами відповідно до ухвал суду від 07.09.2010 р. відкрито провадження у справах № 2а-12846/10/2670 та № 2а-12854/10/2670.
Враховуючи вищенаведене у взаємозв’язку з приписами останнього абзацу п/п. 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181, відповідно до положень якого при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, що виключає надіслання протягом цього строку податкових вимог, суд приходить до висновку, що станом на дату ухвалення оскаржуваної Першої податкової від 13.09.2010 року № 1/1381 податкові зобов’язання, визначені в податкових повідомленнях форми «Р»№ 118 та № 119 від 11.06.2010 року, не були узгодженими і не набули статусу податкового боргу, у зв’язку з чим на момент ухвалення оскаржуваного рішення були відсутні правові підстави з якими Закон № 2181 (п. 6.2.) зумовлює виникнення у податкового органу права для ухвалення та направлення позивачу оскаржуваного рішення щодо виникнення податкового боргу.
Виходячи з вищенаведеного в сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсною Першої податкової вимоги № 1/1381 від 13.09.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір в частині зобов’язання відповідача звільнити активи позивача з податкової застави, виключивши податкову заставу з відповідного реєстру, суд відзначає наступне.
Відповідно до пункту 1.17. Закону № 2181 податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону.
Положеннями п/п. «а»підпункту 6.2.3. Закону № 2181 передбачено, що перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Право виникнення податкової застави регулюється ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де, зокрема, встановлено, що право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Підпунктом 8.7.1 (є) п. 8.7 ст. 8 Закону України N 2181 встановлено, що активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Отже, виходячи з положень цих норм законодавства припинення податкової застави (звільнення активів з податкової застави) відбувається в силу закону, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у справі за позовом про визнання недійним (протиправним) відповідного рішення контролюючого органу/органу стягнення.
Тобто, захист прав платника податків шляхом звільнення активів з податкової застави відбувається в силу прямої дії норми закону та не потребує ухвалення окремого рішення суду з цього приводу, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову в цій частині не має. Як підтвердив позивач під час судового розгляду факт виникнення податкової застави на час розгляду справи не спричиняє для позивача будь-яких негативних наслідків.
При цьому, суд також бере до уваги те, що відповідач не є утримувачем та адміністратором зазначеного реєстру, а також те, що позивачем не надано витягу з реєстру обтяжень, який би свідчив про реєстрацію податкової застави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, виходячи з встановлених судом обставин та положень чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у визначеній вище частині, а саме шляхом визнання недійсною Першої податкової вимоги № 1/1381 від 13.09.2010 року. В іншій частині позову слід відмовити з наведених вище підстав.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсною Першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 1/1381 від 13.09.2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Соната-Торг»(код ЄДРПОУ 31956327, адреса: м. Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414) 1,70 гривень (одну гривню 70 копійок) відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 28 жовтня 2010 року.