справа № 22-21860 головуючий у 1-й інстанції: Сухомлінов С.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енго» до ОСОБА_1 про стягнення суми
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.07.2010 року позов задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енго» стягнуто 127161 грн. 35 коп. боргу, 3342 грн. судових витрат. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Апелянт посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, викладені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи, обставини, які мають значення для справи, встановлені неповно, подані докази оцінені неналежно. Договір про відповідальне зберігання укладався з метою приховання фактів та ухилення позивача від сплати податків при проведенні перевірок контролюючими органами. Гольф-кар-електромобіль, про який було зазначено в договорі, йому на зберігання не передавався. Доказів, які б підтверджували надходження вказаної речі до позивача і передачу її відповідачу, не подано. Висновок про посвідчення передачі позивачем товару на зберігання актом приймання-передавання необґрунтований. Крім цього, в договорі, на який посилається ТОВ «Енго», між його сторонами не узгоджені всі істотні умови для договорів даного виду, не вказані дані, які б ідентифікували Гольф-кар-електромобіль, зокрема, його серійний номер.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, його представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ТОВ «Енго» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 10.03.2009 року між ТОВ «Енго» і ОСОБА_1 був укладений договір про відповідальне зберігання, за умовами якого останній (зберігач) мав прийняти на зберігання Гольф-кар-електромобіль для переміщення людей на чотири місця (а. с. 8).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предмет договору в укладеному між позивачем та відповідачем договорі визначений.
Виходячи з того, що між сторонами був укладений договір про зберігання, то його істотними умовами є умови, вказані у ст. ст. 936, 938, 946 ЦК України, і, зокрема, це: визначення речі, переданої на зберігання, строк зберігання, плата за зберігання.
В договорі про відповідальне зберігання сторонами всі ці умови відображені.
Таким чином сторонами погоджені істотні умови договору даного виду, які визначені законом як істотні і є необхідними для договорів даного виду .
Допустимих доказів, передбачених ст. 57 ЦПК України, які б свідчили, що між сторонами за заявою однієї з них мали бути погоджені інші умови укладеного між позивачем і відповідачем договору, ОСОБА_1 не подано.
Тому, неможливо погодитись з посиланням в апеляційній скарзі на непогодження сторонами всі істотних умов для договорів даного виду.
Вказівка в ній на те, що в договорі не було вказано серійного номера Гольф-кар-електромобіля не дає підстав вважати договір неукладеним.
Чинне законодавство не містить вимог щодо обсягу інформації про характеристики переданої на зберігання речі, виходячи з чого такі дані визначаються сторонами на їх розсуд.
З огляду на викладене є підстави для висновку про те, що вказівка сторонами про передачу на зберігання Гольф-кар-електромобіля для переміщення людей на чотири місця визначена ними достатньою для характеристики цієї речі і її ідентифікації.
Частиною 3 ст. 949 ЦК України передбачена можливість доведення тотожності речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка повертається поклажодавцеві. Вказані обставини підлягають з’ясування у разі виникнення про це спору.
Однак, такий спір між сторонами відсутній, оскільки відповідач взагалі заперечує отримання Гольф-кар-електромобіля на зберігання.
Між тим, те, що вказана річ, - Гольф-кар-електромобіль, була передана відповідачеві підтверджується актом прийому передачі, підписаному останнім.
За таких обставин доводи апелянта, що за укладеним між сторонами договором про відповідальне зберігання зберігачу не передавалась зазначена в цьому договорі річ, підлягають відхиленню.
Не мають правого значення, виходячи з предмету спору, що розглядався, посилання відповідача на нез’ясування належності речі на праві власності поклажодавцеві та фіктивність укладеного правочину.
За умовами договору зберігання зберігач зобов’язаний повернути річ поклажодавцеві. Виконання такого обов’язку не ставиться в залежність від того, чи є останній власником речі. Визначальною умовою є її передання ним на зберігання зберігачу.
Що ж стосується фіктивності правочину, то такі обставини підлягають з’ясуванню у випадку заявлення вимоги про визнання фіктивного правочину недійсним (ст. 234 ЦК України).
Однак, такий позов ОСОБА_1 не заявлявся і не був предметом судового розгляду.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість заявленого позову та стягнув з ОСОБА_1 вартість переданої йому на зберігання і втраченої ним речі (а. с. 16), як це передбачено ст. ст. 950, 951 ЦК України.
Доказів, які б спростовували зазначену позивачем вартість втраченої речі, відповідачем не подано і на таку обставину, як на підставу для скасування чи зміни рішення, апелянт не посилається.
З врахуванням викладеного неможливо погодитись з доводами апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи та неналежну оцінку доказів.
Рішення в частині відмови в задоволенні заявленого ТОВ «Енго» ніким не оспорюється, порушень або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення в цій частині не встановлено.
Виходячи з наведеного колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухваленого рішення, а тому залишає його без змін і відмовляє в задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.07.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий: судді: