справа № 22-18206 головуючий у 1-й інстанції: Щасна Т.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Кадєтової О.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, відділу у справах реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання договору купівлі-продажу частини квартири недійсним, зобов’язання зняти з реєстрації
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2008 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення. Зазначала, що за укладеним 25.02.2008 року договором купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_3 ? частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох жилих кімнат площею 16 кв. м. і 10,5 кв. м. та допоміжних приміщень. ОСОБА_2, який проживає у квартирі, заперечує проти її вселення в це жиле приміщення, не впускає до нього. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила встановити порядок користування квартирою, виділивши їй в користування кімнату площею 10,5 кв. м., вселити у квартиру та зобов’язати відповідача не чинити перешкод в користуванні нею.
В липні 2008 року ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частини квартири недійсним (а. с. 60). В обгрунтування вимог вказував на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1. Іншим співвласником ОСОБА_3 25.02.2008 року проведено відчуження належної їй ? частини цієї квартири ОСОБА_1 Про намір продати частку у квартирі і укладення договору він повідомлений не був, чим порушено його переважне право на придбання частки у праві спільної часткової власності. Тому позивач просив задовольнити вимоги.
Ухвалою суду вказаний позов об’єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1 (а. с. 55).
В процесі розгляду справи ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги, просив зобов’язати відділ у справах реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_1 з реєстрації у спірній квартирі, посилаючись на те, що згоди на її реєстрацію він не давав.
Відповідачами за заявленими ним позовними вимогами, крім останньої, ОСОБА_2 визначив ОСОБА_3 та відділ у справах реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві (а. с. 101-103).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. ОСОБА_1 вселено у квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зобов’язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні цією квартирою. Встановлено порядок користування АДРЕСА_1 і виділено у користування ОСОБА_1 кімнату площею 10,5 кв. м., ОСОБА_2 – кімнату площею 16,2 кв. м., а місця загального користування: ванну кімнату, туалет, балкон, коридор залишено у загальному користуванні.
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення в частині встановлення порядку користування квартирою скасувати і ухвалити нове про виділення в користування ОСОБА_1 частини кімнати площею 6,6 кв. м. у кімнаті площею 10,5 кв. м., залишивши місця загального користування в спільному користуванні співвласників, зобов’язавши останніх в рівних частинах сплачувати житлово-комунальні послуги. Апелянт вказує, що виділена в користування ОСОБА_1 кімната перевищує розмір площі, на яку вона має право відповідно до розміру частки у праві власності на квартиру, чим порушено вимоги ст. 358 ЦК України та його права як власника. Питання проведення оплати за спожиті комунальні послуги судом не вирішене.
В суді апеляційної ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення скарги, вважала, що спір судом вирішено правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 і їм належить, відповідно, ? та ? її частки. Вказане жиле приміщення має 2 ізольовані жилі кімнати кімнати площею 10,5 кв. м. і 16,2 кв. м. та допоміжні приміщення (а. с. 5, 6, 39, 40).
Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість заявленого ОСОБА_1 позову про вселення, усунення перешкод в користуванні належною їй на праві власності частиною квартири та задовольнив його.
Суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 в задоволенні заявлених ним вимог в зв’язку з їх недоведеністю.
Рішення суду в цій частині сторонами не оспорюється, апеляційна скарга не містить доводів про його незаконність в цій частині.
Порушень або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору в цій частині, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.
Що ж стосується рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, то погодитись з ним неможливо.
Відповідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Як встановив суд, частка ОСОБА_1 у спірній квартирі складає ? її частини.
Виділивши в користування останній жилу кімнату площею 10,5 кв. м., а ОСОБА_2 жилу кімнату площею 16,2 кв. м. суд порушив вказану норму права.
За таких обставин рішення суду в частині задоволення вимог про встановлення порядку користування АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, а у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині необхідно відмовити з наведених вище міркувань.
З огляду на викладене колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу.
Посилання апелянта на те, що суд мав визначити участь осіб, які проживають у квартирі, у сплаті комунальних послуг безпідставні, оскільки такі вимоги у встановленому порядку не заявлялись і не були предметом розгляду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2010 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: