Справа № 2-4126/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М      У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2010  року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді      - Калініченко О.Б.

при  секретарі                            - Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що  сімейне життя з відповідачем не склалося у зв’язку з несумісністю їх характерів та різних поглядів на  сімейне життя, почуття любові та поваги  між ними  втрачено, спільного господарства  вони не ведуть, шлюбних відносин не підтримують, тому вважає збереження шлюбу та примирення між ними неможливим, оскільки цей шлюб є лише формальністю для обох сторін. Від шлюбу мають повнолітнього сина.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлялася про дату та час слухання справи. 06.10.2010 року та 27.10.2010 року через канцелярію суду ним було подано заяви з зазначенням, що він вважає свою присутність у судовому засіданні недоречною, в зв’язку з тим, що згоди на розірвання шлюбу він не надає.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву позивачки, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

 Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 10.09.1982 року, від цього шлюбу мають повнолітнього сина.

З грудня 2009 року сторони не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Як випливає зі змісту позовної заяви,  всі спроби примирення між сторонами закінчувались сварками та взаємними звинуваченнями. А тому подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаємопорозуміння та почуття любові між сторонами втрачено.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Законодавством передбачено, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може зупинити провадження у справі надавши сторонам строк для примирення. Строк для примирення надається судом тоді, коли відповідач у справі категорично виступає проти розірвання шлюбу, стверджуючи, що сім’ю можна зберегти і розлад між подружжям має тимчасовий характер.

Як вбачається з матеріалів справи, сімейні відносини між сторонами припинені з грудня 2009 року, розлад між сторонами має стійкий характер в зв’язку з чим сімейні відносини між ними зруйновані остаточно.

Окрім того, відповідач заперечуючи проти позову, не надав жодних доказів того, що ним здійснюються дії щодо збереження сім’ї. Також не можуть бути прийняті до уваги заяви відповідача про те, що він згоди на розірвання шлюбу не надає, оскільки суд не наділений правом примушувати дружину та чоловіка проживати разом.

Зважаючи на ту обставину, що відповідачу вже давно відомо про розлад в сім’ї, він був особисто повідомлений про подання позивачкою позовної заяви до суду та не зробив жодних спроб до збереження шлюбу та повернення її додому після того, як вона з грудня 2009 року переїхала проживати окремо, ініціативи щодо надання сторонам строку для примирення не виявив, то суд вважає, що за таких обставин покращення взаємовідносин між сторонами неможливо та збереженню шлюбу недоцільно.

Між сторонами майнового спору на даний час немає.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, т. я. відносини, що склались між подружжям, носять стійкий характер, шлюб між сторонами розпався і його збереження неможливо. При таких обставинах збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, шлюб носить формальний характер і підлягає розірванню.

Керуючись ст.ст.110, 112 СК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 169, 209, 212-215, 218, 224, 228, 232 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва 10.09.1982 року, актовий запис № 1121, -  розірвати.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: