Справа № 2-2479/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2010 року     Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі головуючого судді         - Калініченко О.Б.

при секретарі                                 - Кучерявець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача заподіяну внаслідок ДПТ матеріальну шкоду у розмірі 98468,70 грн. та судові витрати, пов'язані із подачею позову.

В позові посилається на те, що 09.05.2008 року на перехресті вул. Урицького - вул. Кудряшова в м. Києві з вини відповідача, який порушив п. 16.6 ПДР, відбулась ДТП, внаслідок чого автомобілю марки "Мерседес", д/н НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, були завдані механічні ушкодження.

Як встановлено постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.03.2010 року за наслідками розгляду адміністративної справи відносно відповідача, вина останнього в скоєнні ДТП була підтверджена, у зв'язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., який відповідачем був оплачений.

Згідно зі Звітом про оцінку розміру збитку, спричиненого пошкодженням колісного транспортного засобу №1023 від 15.03.2010 року, матеріальний збиток, завданий  пошкодженням при ДТП  автомобіля "Мерседес", д/н НОМЕР_1, позивачу як його власнику  складає 123458,70 грн.  

Оскільки цивільно-правову відповідальність автомобіля відповідача було застраховано в ПрАТ "Страхова компанія "ПРОВІДНА"  з лімітом страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн., то ПрАТ "Страхова компанія "ПРОВІДНА" відповідно до умов договору страхування №ВВ/7382500/1009/09 від 14.09.20009 року було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 24990,00 грн., за вирахуванням передбаченої договором франшизи.  

Враховуючи, що виплаченої страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої матеріальної шкоди, то різницю суми відшкодування у розмірі 98468,70 грн., а також витрати у розмірі 400,00 грн. за послуги евакуації автомобіля з місця ДТП та витрати в сумі 350,00 грн. за проведення незалежної оцінки вартості завданого позивачу збитку, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, не погоджуючись з виною відповідача ОСОБА_2 у ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження, та зазначив що відповідачем 27.10.2010 року подано до Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 16.03.2010 року. Крім того, вважає, що розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, значно завищений, оскільки не відповідає дійсному розміру завданого збитку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що 09.05.2008 року на перехресті вул. Урицького - вул. Кудряшова в м. Києві з вини відповідача, який порушив п. 16.6 ПДР, відбулась ДТП, внаслідок чого автомобілю марки "Мерседес", д/н НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, було завдано механічні ушкодження.

Як встановлено постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.03.2010 року за наслідками розгляду адміністративної справи відносно відповідача, вина останнього в скоєнні ДТП була підтверджена, у зв'язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., який відповідачем був оплачений.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що вина відповідача є доведеною, а посилання представника відповідача на подання відповідачем апеляційної скарги ніяким чином не впливає на розгляд даного спору по суті, оскільки на теперішній час постанова є такою, що набрала законної сили, а судом перевіряється наявність законних підстав для позовних вимог на час розгляду справи і в разі зміни обставин у справі сторони не позбавлені можливості вирішити ці питання згідно з законом.

Згідно зі Звітом про оцінку розміру збитку, спричиненого позивачу пошкодженням колісного транспортного засобу №1023 від 15.03.2010 року, матеріальний збиток, завданий  пошкодженому автомобіля "Мерседес", д/н НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження  при ДТП  склав 123458,70 грн.

Оскільки цивільно-правову відповідальність автомобіля відповідача було застраховано в ПрАТ "Страхова компанія "ПРОВІДНА", з лімітом страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн., то ПрАТ "Страхова компанія "ПРОВІДНА" відповідно до умов договору страхування №ВВ/7382500/1009/09 від 14.09.20009 року було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 24990,00 грн., з вирахуванням передбаченої франшизи, виконавши таким чином свій обов’язок за договором страхування у повному обсязі.  

При цьому експертна оцінка вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, не замовлялась у зв’язку з явним перевищенням вартості відновлювального ремонту над лімітом відповідальності страховика.

Разом з тим, ухвалою суду за клопотання відповідача  для всебічного та повного з’ясування обставин справи та визначення вартості матеріального збитку, нанесеному позивачу, по справі було призначено судову авто-товарознавчу експертизу, витрати по оплаті якої було покладено на відповідача. Однак останній витрати по проведенню експертизи не оплатив, ухилившись таким чином від участі в експертизі із встановленими ст. 146 ЦПК України наслідками, та  інших доказів на підтвердження своєї точки зору суду не надав.

Щодо посилання представника відповідача в запереченнях на необхідність відшкодування збитків відповідно до розміру фактично понесених позивачем дійсних затрат на ремонт автомобіля, то вони є необґрунтованими, оскільки позивачем автомобіль на теперішній час, з огляду на вартість робіт на його відновлення та відсутність у позивача особистих коштів на такі цілі, повністю не відремонтований, здійснені лише вкрай необхідні роботи для можливості його самостійного пересування, оскільки з місця ДТП автомобіль транспортувався на евакуаторі.

Завдання автомобілю позивача механічних пошкоджень і їх характер підтверджується довідкою ДАЇ, складеної на місці пригоди, та відповідають протоколу огляду транспортного засобу, проведеному під час складання Звіту про оцінку. При цьому на огляд пошкодженого автомобіля відповідач не з’явився, хоча був про нього повідомленим за місцем проживання телеграмою, отриманою членом його сім’ї.

Огляд автомобіля  проведено з повним дотриманням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін’юсту та Фонду Держмайна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, розцінки при визначення розміру збитку застосовувалися, виходячи з середньої вартості ремонтно-відновлювальних робіт, так само як і вартості матеріалів, з врахуванням фізичного зносу автомобіля та його технічного стану після ДТП.  

Будь-яких суперечностей  протокол огляду, Звіт про оцінку, ремонтна калькуляція та фото-таблиця не містить, підтверджень їх наявності представник відповідача не надав, виклавши в запереченнях лише свої безпідставними домисли, не підкріплені технічними знаннями.  

Отже, суд приймає вказаний Звіт про оцінку як належний та достовірний доказ по справі, оскільки доказів, які б спростували висновки  його дослідження, суду не надано, тому суд вважає, що матеріальна шкода, завдана позивачу, підлягає задоволенню у зазначеному обсязі.

Постановою №11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року "Про судове рішення" (з наступним змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише  тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Відповідно до ст.ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 58, 64 ЦПК України письмовими доказами є будь – які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, та містять інформацію щодо предмету спору.

Однак відповідач свої заперечення ґрунтує лише на припущеннях і жодних доказів в підтвердження свої заперечень не надає, а, отже, відповідно до норм процесуального права надані позивачем докази для підтвердження заявлених вимог є належними і допустимими.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну   відповідальність,   у   разі   недостатності   страхової   виплати   (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром  шкоди  і страховою  виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, суд вважає вину відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП доведеною і приходить до висновку про правомірність пред'явлених позивачем вимог до відповідача та стягненню з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 99218,70 грн., що складається з різниці суми виплачено страхового відшкодування у розмірі 98468,70 грн.

Також в зв'язку з даною ДТП позивачем понесені витрати за послуги евакуації автомобіля з місця ДТП у розмірі 400,00 грн., що підтверджується квитанцією до касового прибуткового ордеру №2.03.2010 від 02.03.2010 року, та витрати за проведення незалежної експертизи в сумі 350,00 грн., які було сплачено згідно з договором №03/03/10 від 03.03.2010 року, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Крім того, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 992,18 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 146, 169, 209, 212- 215, 218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в сумі 99218,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 992,18 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.                  

  Суддя: