Справа № 2 - 4526/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          08 вересня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді                                   Шевченко Т.М.

при секретарі                                            Загорулько Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та визнання недійсним договору застави, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № СL-004/206/2008 від 18.04.2008 р, укладений між сторонами у справі, та таким, що укладений внаслідок обману з боку відповідача, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства грошовою одиницею України є гривня та відповідно до ст. 524 ч. 1 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Позивач до укладення договору з відповідачем мав намір отримати кредит в національній валюті України – гривні, проте відповідач переконав позивача, у зв’язку з чим був отриманий кредит у доларах США з метою придбання автомобіля «Мерседес», договір купівлі-продажу щодо якого був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна – Мерседес – Бенц» в гривнах.

            У  серпні 2010 р. представник позивача подав заяву про доповнення до позову та збільшення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним  кредитний договір № СL-004/206/2008 від 18.04.2008 р, укладений між сторонами у справі, застосувати двосторонню реституцію, зобов’язавши позивача повернути відповідачеві 125724,99 грн., а також визнати недійсним договір застави автотранспортного засобу від 18.04.2008 р. № РСL-004/206/2008.

            В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

           Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність вимог позивача.

          Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          28.01.2008 р. між ОСОБА_1 та ТОВ СП у формі ТОВ «Автомобільний Дім «Україна-Мерседес-Бенц» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого позивач ОСОБА_1 придбала автомобіль «Мерседес Бенц С 200». (а.с. 6)

          18.04.2008 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ „ОТП-Банк”, правонаступником якого є АТ „ОТП-Банк”, був укладений кредитний договір № СL-004/206/2008, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 50373,67 доларів США (а.с. 9) В забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами у справі був укладений договір застави, предметом якого є автомобіль «Мерседес Бенц С 200» р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 (а.с. 29).

          Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

          Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

           Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти – гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

           Підписуючи кредитний договір сторони домовилися, що у разі надання кредиту в іноземній валюті позичальник здійснює закупівлю національної валюти (гривні) через операційну касу банку або на міжбанківському валютному ринку України по встановленому курсу на день здійснення операції та одразу зараховує на свій поточний рахунок, надаючи при цьому в банк відповідне розпорядження на перерахування кредитних коштів зі свого поточного рахунку на поточний рахунок продавця. (п.п. 1.7.3 та п. 1.2 кредитного договору)

           Відповідно до кредитної заявки від 18.04.2008 р. з посиланням на кредитний договір позивач попросила видати кредит у розмірі 50 373,67 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок відкритий на її ім»я. Заявою на видачу готівки від 18.04.2008 р. № 46 позивач здійснила закупівлю національної валюти (гривні) через операційну касу банку та заявою від 18.04.2008 р. № 151 здійснила внесок закупленої гривні в розмірі 246 831 грн. на свій поточний рахунок. Платіжним дорученням № 1 від 18.04.2008 р. позивачем перераховано з свого поточного рахунку суму в гривнях на рахунок продавця.

          Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції,  незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

           Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету КМ України від 19.02.1993 р. № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

           За таких підстав, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

           АТ „ОТП-Банк” 08.11.2006 р.  отримав генеральну банківську ліцензію № 191 від 02.03.1998 р. на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невід’ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл від 08.11.2006 р. № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати відповідач з валютними цінностями.    

             Підпункт „в” пункту 4 статті 5 Декрету передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте згідно п. 1 Листа НБУ від 18.10.1994 р. № 200 дія телеграм НБУ № 19012/1793 від 15.09.1993 р. та № 19 від 23.05.1994 р. щодо обмеження термінів та сум кредитів в іноземній валюті, які уповноважені банки мають право самостійно видавати своїм клієнтам, скасовується.

           Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

           У своїй позовній заяві позивач зазначає, що право відповідача здійснювати валютні операції, а саме кредитування в іноземній валюті, не пов’язане із правом здійснювати такі ж операції позивачем та з його обов’язком проводити розрахунки в іноземній валюті. Проте, відповідно до листа НБУ № 200 при наявності в генеральній ліцензії банку права видачі кредитів в іноземній валюті резидентам України він самостійно здійснює процес кредитування на внутрішньому валютному ринку України. В такому випадку позичальники-резиденти України мають індивідуальну ліцензію НБУ на отримання ними від такого банку кредиту в іноземній валюті на суму, що обумовлена кредитною угодою.

             Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

            Згідно з умовами кредитного договору відповідач надав кредит у розмірі та валюті, визначеній в ч. 1 договору, а позивач прийняв кредит та зобов’язувався належним чином використати його та повернути відповідачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання.

             Відповідно до ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

            Відповідно до ст. 230 ч. 1 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо одна сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

           Оскільки при укладенні кредитного договору відповідачем були дотримані вимоги закону, а також зважаючи на те, що позивач та її представник не надали суду доказів вчинення правочину під впливом обману, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

              Керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 230, 526, 1049 та 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 30, 60, 211 та 212 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

               В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та визнання недійсним договору застави відмовити.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Суддя