АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–3499/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 57 - Дерунець О.А.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до приватної фірми «АКАНТ-1», товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
в с т а н о в и л а :
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що на підставі наказу № 43/2-К від 30 березня 2009 року її прийнято на посаду головного бухгалтера Приватної фірми «АКАНТ-1». Крім цього, на підставі наказу № 43/3-К від 30 березня 2009 року її також було прийнято на посаду бухгалтера з розрахунків ТОВ «Фірма «АКАНТ+К».
В зв’язку з прийняттям на роботу за конкурсом на інше підприємство, позивачем були подані заяви про звільнення з займаних посад за ст. 38 КЗпП України. Через поважність причин звільнення, у заявах про звільнення позивач просила розірвати трудові відносини саме з 01 жовтня 2009 року.
З підприємства ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» позивач звільнена з підстав і в строки, які були вказані в заяві про звільнення з 01 жовтня 2009 року. З приватною фірмою «АКАНТ-1» у термін, який просила позивач, трудовий договір не було розірвано, трудову книжку не видано. Трудова книжка була видана позивачу 22 жовтня 2009 року з формулюванням причин звільнення «за прогул, п. 4 ст. 40 КЗпП України». Згідно наказу № 20 від 22 жовтня 2009 року позивача звільнено з ПФ «АКАНТ-1» з 07 жовтня 2009 року. Позивач вважає, що даний наказ є незаконним, оскільки станом на 07 жовтня 2009 року його не існувало, формулювання причин звільнення є надуманим, а тому останній юридичної сили немає. Вважає, що відповідачем допущено грубі порушення вимог чинного законодавства, оскільки її звільнення у зв’язку з прогулом є неправильним, і таким, що порушує її конституційні права.
Крім того, при звільненні, ні ТОВ «Фірма АКАНТ+К», ні ПФ «АКАНТ-1» не провели розрахунки, передбачені ст.ст. 47, 116 КЗпП України. Вважає такі дії відповідачів незаконними, в зв’язку з чим звернулася за захистом своїх прав до суду.
В судовому засіданні позивач збільшила та просила визнати недійсним наказ ПФ «АКАНТ-1» від 20 жовтня 2009 року № 20 про звільнення ОСОБА_6 за прогул з посади головного бухгалтера; визнати формулювання причин її звільнення від 20 жовтня 2009 року не правильним і таким, що не відповідає дійсним обставинам звільнення; зобов’язати ПФ «АКАНТ-1» звільнити позивача за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з дати прийняття рішення по справі та видати дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним; стягнути з ТОВ «Фірма АКАНТ+К» на її користь не виплачену заробітну плату за період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2009 року компенсацію за невикористану щорічну відпустку з врахуванням затримки розрахунку за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 жовтня 2009 року по 03 березня 2010 року на загальну суму 4 672 грн. 85 коп.; стягнути з ПФ «АКАНТ-1» на її користь не виплачену заробітну плату за період з 01 вересня 2009 року по 22 жовтня 2009 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку з врахуванням затримки розрахунку за період з 01 квітня 2009 року по 22 жовтня 2009 року, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22 жовтня 2009 року по 03 березня 2010 року на загальну суму 4 815 грн. 92 коп..
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2010 року як незаконне та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі наказу № 43/2-К від 30 березня 2009 року була прийнята на посаду головного бухгалтера ПФ «Акант-1». Також встановлено, що на підставі наказу № 43/3-К від 30 березня 2009 року її прийнято на посаду бухгалтера з розрахунків до ТОВ «Фірма «АКАНТ+К».
30 вересня 2009 року позивачем була подана заява про звільнення її з ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» за власним бажанням з 01 жовтня 2009 року у зв’язку з прийняттям її на іншу роботу в результаті проходження конкурсу.
01 жовтня 2009 року ОСОБА_6 була звільнена з посади бухгалтера з розрахунків згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу № 143/2-К від 01 жовтня 2009 року.
Вирішуючи спір про стягнення з ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» на користь ОСОБА_6 недоплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2009 року, невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 02 жовтня 2009 року по 03 березня 2010 року суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 в цій частині позовних вимог є безпідставними та нічим не підтвердженими. Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з наступних підстав. Розрахунки по заробітній платі за період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2009 року та компенсація за невикористану щорічну відпустку за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року були здійснені з ОСОБА_6 в повному обсязі, що підтверджується копією платіжної відомості за підписом ОСОБА_6. Розрахунки заробітної плати та компенсацію за невикористану щорічну відпустку з позивачкою підтверджуються копією відомості на виплату грошей № ВЗП-000165 від 22 жовтня 2009 року, тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 в цій частині.
Щодо позовних вимог ОСОБА_6, що стосуються ПП «АКАНТ-1», колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вважає, що позивачка не надала суду належних доказів обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 була прийнята на ПП «АКАНТ-1» на посаду головного бухгалтера за сумісництвом з оплатою 0,25 окладу, що підтверджується копією наказу № 02-к від 30 березня 2009 року. 30 вересня 2009 року позивачем була подана заява про звільнення її за власним бажанням з 01 жовтня 2009 року з ПП « АКАНТ-1», у зв’язку з прийняттям її на іншу роботу в результаті проходження конкурсу, при цьому, нею не було належним чином підтверджено, що вона, дійсно, пройшла конкурсний відбір на вакантну посаду на іншому підприємстві.
Оскільки, ОСОБА_6 була відсутня на роботі з 02 жовтня 2009 року по 07 жовтня 2009 року і виправдовувальних документів з приводу відсутності її на робочому місці позивачем не надано, від письмових пояснень вона відмовилась, тому 20 жовтня 2009 року відповідно до наказу № 20-К її було звільнено з посади головного бухгалтера згідно із п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року із змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувась вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбачений цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Колегія суддів дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_6 проведено відповідно до вимог чинного законодавства і позовні вимоги в частині визнання формулювання причин звільнення неправильним та зобов’язання відповідача звільнити позивача за власним бажанням та видачу дубліката трудової книжки без внесення до неї запису «за прогул» не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Оскільки позивачем не було надано суду доказів того, що вона зверталася до відповідача з вимогою провести з нею повний розрахунок, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги наданий нею розрахунок невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустку та визнав його безпідставним і нічим не підтвердженим.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору судом першої інстанції вірно застосовано норми чинного законодавства та ухвалено справедливе та законне рішення.
Доводи апелянта не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до приватної фірми «АКАНТ-1», товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М. Трюхан