Справа №2- №1030/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2007 року Жовтневий районний суд міста Харкова

у складі:        головуючого судці                  Іванової І.В.

при секретарі                                    Грищенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, 3-я особа Житловий кооператив «Мрамор» про поділ спільної сумісної власності подружжя, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду та просить ухвалити рішення, згідно якого визнати за нею право власності на 1А частину АДРЕСА_1

У обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 23 квітня 1982 року до 5 серпня 1992 року перебувала у шлюбі з відповідачем. За час перебування у шлюбі ними з відповідачем, який є членом кооперативу спільно сумісно та на загальні кошти побудована трикімнатна кооперативна квартира за вищезазначеною адресою. Повна вартість квартири складала 11644 крб. 00 коп., перший внесок в сумі 3800 крб. 00 коп. був зроблений 13 червня 1988 року, остаточне погашення вартості квартири в сумі 5900 крб. 24 коп. було призведено 23 червня 1992 року.

Після розірвання шлюбу та до часу звернення до суду з зазначеним позовом між нею та відповідачем не було ніяких суперечок щодо розділу спірної квартири. Після розірвання шлюбу вони з відповідачем домовилися , що розміняють спірну квартиру, що намагалися зробити з 1992 року. Однак варіанти , які були запропоновані відповідачем їй не підходили. Право власності на спірну квартиру не зареєстровано, оскільки відповідач не бажає займатися оформленням права власності на неї. Вже після того, як вона звернулася до суду з зазначеним позовом , а саме 7 березня 2007 року відповідач надав їй доручення на право вирішення питань приватизації та одержання правовстановлюючого документу на спірну квартиру.

Відповідач проти задоволення позову позивачки заперечував, та пояснив, що остання невірно інформує суд про недосягнення добровільної згоди щодо розподілу квартири. Згода досягнута вже протягом 15 років і передбачає розподіл квартири з урахуванням прав повнолітньої дитини. Питання постає у небажанні відповідачки сплачувати за користування комунальними послугами. Вихід він бачив у розподілі квартири з продажем та погашенням боргів, але відповідачка не бажала робити цього, позбавляючи його права використати його частку житла для особистого життя. Не маючи змоги придбати собі житло, він був вимушений проживати у гуртожитках та найманих квартирах.

Оскільки позовні вимоги позивачки не вирішують проблеми реального виходу із ситуації, що склалася із реальним розподілом шляхом продажу-купівлі нерухомості, не враховують права дочки, не регулюють питання сплати за комунальні послуги, а також суперечать законодавству щодо позовної давності, відповідач просить у задоволені позову відмовити.

Представника третьої особи Житлового кооперативу «Мрамор-3» про час та місце слухання справи сповіщено належним чином, останній надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю.

2

Суд, вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки обгрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 1982 року до 5 серпня 1992 року.

Позивачкою свідоцтво про розірвання шлюбу було отримано 17 січня 2006 року, а відповідачем у 1992 році.

За час перебування у шлюбі сторонами спільно сумісно та на загальні кошти побудована трикімнатна кооперативна АДРЕСА_1, проти чого не заперечував у судовому засіданні відповідач.

Як вбачається з довідки житлового кооперативу, членом кооперативу є ОСОБА_2, повна вартість квартири складає 11644 крб. 00 коп., перший внесок в сумі 3800 крб. 00 коп., був внесений 13 червня 1988 року, остаточне погашення вартості квартири в сумі 5900 крб. було проведено 23 червня 1992 року.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року, член кооперативу житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу , гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності членам житлового, житлово - будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу , товариства або об'єднання , які повністю внесли пайові внески.

Згідно з ч. 3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири членом житлово-будівельного /житлового/ кооперативу стає її власником.

Таким чином відповідач, як член кооперативу ,та такий який разом з колишньою дружиною ОСОБА_1 повністю вніс пайовий внесок, є власником спірної квартири.

Згідно зі ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжями за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно зі ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У в'язку з тим, що дитина сторін досягла повноліття, позивачка не наполягає на збільшення її частки майна.

Даючи аналіз вищенаведеному, суд вважає, що позивачка по праву є власником 1/2 частини спірної квартири, тому її позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. 

Дійсно ст. 72 Сімейного Кодексу України визначений строк застосування позовної давності у справах про поділ майна подружжя у три роки, починаючи після розірвання шлюбу.

Такий строк позовної давності передбачався також ст. 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Однак суд визнає поважними причини пропущення позовної давності позивачкою, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, що не заперечував відповідач, на протязі п'ятнадцяти років вони намагалися добровільно вирішити питання про розподіл спірного житло, з цією метою неодноразово зверталися до агентств по продажу та обміну нерухомості. Однак усі зусилля не привели до позитивних результатів.

3

Позивачка з повнолітньою дочкою постійно мешкають у спірній квартири , другого майна не мають. Відповідач ніколи з часу розірвання шлюбу не оспорював її право спірне житло, постійно вів мову про її поділ.

Таким чином позивачка на протязі усього часу після розірвання шлюбу мала намір добровільно вирішити питанні розподілу житла, тому і не зверталася до суду. Однак нарешті зрозумів , що відповідач не приймає усіх зусиль для скорішого вирішення цього питання ,вимушена була звернутися до суду з зазначеним позовом, так як не має ніяких документів на квартиру .

Підштовхнули позивачку звернутися до суду з зазначеним позовом і ті обставини, що відповідач став наполягати на продаж квартири, поділ грошей та сплати за цей рахунок заборгованості по комунальним послугам.

Також суд враховує ті обставини, що відповідач з моменту розірвання шлюбу та у судовому засіданні не оспорює право позивачки на спірне житло та підтвердив їх бажання на протязі усіх років добровільно поділити житло.

Керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. 60, 61, 65, 70 Сімейного Кодексу України ,15,16,267, 384 ЦК України, Законом України «Про власність», ст. ст. 133-149 ЖК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.