Справа № 22ц - 2312/2007 рік Головуючий першої інстанції Марченко Л.М.
Категорія:12 Доповідач: Осипчук О.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„15" березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1доОСОБА_2,ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Перша Краматорська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі - продажу частково недійсним, визнання покупцем і визнання права власності на Уг частину квартири, -
ВСТАНОВИВ:
2 серпня 2006 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі - продажу квартириАДРЕСА_1, який був укладений 9.04.2005 року між її дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково недійсним в частині покупця, про розподіл цієї квартири між нею та ОСОБА_2, виділення їй у власність Уг частину квартири і стягнення з ОСОБА_2 на її користь компенсації вартості Уг частини квартири.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що на підставі свідоцтва про право власності від 11.06.2003 року їй та її дочкамОСОБА_5 і ОСОБА_2належала чотирьохкімнатна квартираАДРЕСА_2 у рівних долях по 1/3 частині. За усною домовленістю вони вирішили цю чотирьохкімнатну квартиру розміняти на двокімнатну квартиру з доплатою 2000 доларів США, при цьому двокімнатну квартиру домовилися оформити на неї та на ОСОБА_2, аОСОБА_5 за доплату купити окреме житло. 9 квітня 2005 року в Першій державній нотаріальній конторі м. Краматорська було укладено два договори купівлі - продажу. Один - договір купівлі - продажу двокімнатної квартириАДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2, яку по довіреності представлялаОСОБА_4, та ОСОБА_3 і другий - договір купівлі - продажу їх чотирьохкімнатної квартири, яку вони втрьох продали ОСОБА_3 Двокімнатну квартиру вони з ОСОБА_2 домовлялися оформити на двох, але відповідачка оформила квартиру тільки на себе. Вона з моменту придбання квартири проживає в ній, оплачує комунальні послуги, тому вважає, що має право власності на 1/2 частину спірної квартири.
В подальшому ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила визнати договір купівлі - продажу двокімнатної квартири частково недійсним в частині покупця, визнати її покупцем 1/2 частини квартири і визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири, посилаючись на порушення ст. 4 Закону України „Про власність" та порушення ст. 655 ЦК України, оскільки двокімнатна квартира була придбана за рахунок часток чотирьохкімнатноїквартири.
2
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 грудня 2006 року позовОСОБА_1доОСОБА_2,ОСОБА_3про визнання договору купівлі - продажу частково недійсним, визнання покупцем, визнання права власності на 1/2 частку квартири задоволено. Визнано недійсним в частині покупця договір купівлі - продажу квартириАДРЕСА_1, укладений 9 квітня 2005 року між ОСОБА_3 таОСОБА_2, посвідчений Першою Краматорською державною нотаріальною конторою 9.04.2005 року та зареєстрований в реєстрі за № 1-3340. Визнано за ОСОБА_1право покупця Уг частки квартириАДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1право власності на 1/2 частку квартириАДРЕСА_1
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2-ОСОБА_6та третя особа ОСОБА_4подали апеляційні скарги, в яких порушують питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.
В обґрунтування доводів скарг апелянти посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційному суді ОСОБА_6 таОСОБА_4 підтримали доводи своїх скарг в повному обсязі.
Представники позивачки ОСОБА_1 -ОСОБА_5 таОСОБА_7 заперечували проти апеляційних скарг, просили рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що позивачка в нотаріальній конторі текст договору підписала, не читаючи і вважала, що фактично здійснено договір міни.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 11.06.2003 року позивачці ОСОБА_1 і її дочкамОСОБА_5 і ОСОБА_2належала чотирьохкімнатна квартираАДРЕСА_2 у рівних долях по 1/3 частині. Згідно копії довіреності від 26.02.2005 року відповідачка ОСОБА_2уповноважилаОСОБА_4 на укладання і її інтересах договору міни належній їй частини квартири на іншу, цілу квартиру, обрану на власний розсуд. Подібного змісту ОСОБА_2 була видана інша довіреність від 5.04.2005 року на ім."яОСОБА_4, але на укладання договору купівлі - продажу належній їй 1/3 частки вищевказаної квартири та придбання для неї будь - якої іншої квартири ум. Краматорську на умовах, визначених нею самостійно.
Згідно договору купівлі -продажу від 9.04.2005 року відповідачка ОСОБА_3 продала, а відповідачка ОСОБА_2в особі уповноваженоїОСОБА_4 купила двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений Першою Краматорською державною -нотаріальною конторою та зареєстрований у реєстрі за № 1 -3340.
Згідно договору купівлі - продажу від 9.04.2005 року позивачка ОСОБА_1, її дочкиОСОБА_5 і ОСОБА_2, в особі уповноваженоїОСОБА_4 продали
3
відповідачці ОСОБА_3 чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений Першою Краматорською державною нотаріальною конторою у реєстрі за № 1-3341.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що фактично набуття ОСОБА_2 двокімнатної квартири відбулося за рахунок часток 4-х кімнатної квартири, які належали їй та позивачці ОСОБА_1 і договір купівлі -продажу двокімнатної квартири не відповідає фактичним обставинам справи, реальному волевиявленню позивачки ОСОБА_1, яка заперечує його дійсність, посилаючись на порушення її законних прав власника і тому відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України договір купівлі - продажу двокімнатної квартири слід визнати частково недійсним в частині покупця, як такий, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює питання власності.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він обумовлений неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені часинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Суд першої інстанції, визнаючи частково недійсним договір купівлі - продажу посилався на ч.3 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається і ніхто із сторін не заперечував того факту, що позивачка ОСОБА_1 при укладені договорів купівлі - продажу була присутня в нотаріальній конторі і особисто підписувала договір купівлі - продажу чотирьохкімнатної квартири, ніякого тиску на неї при цьому не застосовувалося. Допитаний в судовому засіданні нотаріус Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 пояснювала, що вона тривалий час працює нотаріусом, тому дуже уважно відносить до літніх людей, які укладають угоди і докладно роз'яснює їм права та обов'язки, зміст договору та правові наслідки. В даному випадку вона задавала питання позивачці про її волевиявлення на укладення правочину і та відповідала, що це питання обговорили на сімейній раді. Сторонам були надані проекти договорів купівлі - продажу і тільки після роз'яснення їх правового статусу та юридичних наслідків договори були ними підписані, що свідчило про справжність намірів всіх сторін на укладення саме договір купівлі -продажу. Відповідно до п. 2 договорів купівлі - продажу сторони підтвердили факт повного розрахунку за продані квартири і цей факт не спростований ніякими документальними доказами.
Апеляційний суд вважає, що доводи позивачки про те, що вона бажала укласти договір міни, а не продажу, підписала договір не читаючи його тексту, безпідставні і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Той факт, що позивачка до
4
теперішнього часу проживає в спірній квартирі, зареєстрована в ній і сплачує комунальні послуги, не свідчить про те, що вона не мала наміру на укладення саме договору купівлі -продажу і не є підставою для визнання договору недійсним і визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки, які суд першої інстанції вважав установленими, не відповідають дійсності, оскільки він дійшов їх у порушення норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2- ОСОБА_6задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 грудня 2006 року скасувати.
В задоволені позовуОСОБА_1доОСОБА_2,ОСОБА_3про визнання договору купівлі - продажу частково недійсним, визнання покупцем, визнання права власності на 1/2 частку квартири - відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.