ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
23.08.06 Справа № 02/29-92А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Бобеляк О.М.
Орищин Г.В.,
при секретарі Чубатюк О.,
з участю представників:
від скаржника (позивач) –Буклешова Т.М., Гураль Р.В.
від відповідача 1 –Букало В.М.
від відповідача 2 –не зявився
розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції від 23.06.2006 року №376/7/10-015
на рішення господарського суду Тернопільської області від 06.06.2006 року (підписане 13.06.2006 року), суддя Шумський І.П.
у справі № 6/140-1941
за позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопількомбікорм», с.Мишковичі
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер», с.Іване-Пусте
про визнання договору недійсним
в с т а н о в и в :
рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.06.2006 року по справі №6/140-1941 відмовлено в задоволенні позову Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.08.2004 року.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте господарським судом із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не зазначено обладнання КМЗ-2, що виступає предметом спірного договору, тому таке не перебувало у податковій заставі.
Однак, на думку скаржника такий висновок суду не заслуговує на увагу, оскільки суперечить нормам Указу Президента України від 04.09.1998 року №167 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі якого 9 грудня 1998 року виникло право податкової застави на всі активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопількомбікорм". Приписи ст. 2 зазначеного Указу чітко передбачають, що право податкової застави поширюється на все майно та майнові права, які використовуються суб'єктом господарювання для здійснення підприємницької діяльності до повного погашення податкової заборгованості.
Також скаржник зазначає, що не відповідає вимогам норм матеріального права висновок суду про те, що ніби-то Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція в обґрунтування позовних вимог безпідставно посилається на ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що підставою для визнання договору недійсним є невідповідність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (статтю 8 якого порушено Відповідачем 1) не належить до актів цивільного законодавства. Хибність такого висновку суду першої Інстанції на думку апелянта полягає в тому, що ч. 5 ст. 13 Закону України "Про заставу" містить відсилочну норму, в якій вказано, що право податкової застави регулюється податковим законодавством.
Представники позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили рішення господарського суду Тернопільської області від 06.05.2005 року по справі №6/140-1941 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов про визнання недійним договору купівлі-продажу обладнання КМЗ-2 від 20.08.2004 року задоволити.
Представник відповідача 1 проти вимог наведених у апеляційній скарзі заперечив, просив рішення господарського суду Тернопільської області від 06.06.2006 року по справі №6/140-1941 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№45 від 07.08.2006 року) та доповненні до відзиву (вих.№ 46 від 08.08.2006 року). Представник відповідача 1 вказував на те, що підприємство через важкий фінансовий стан змушене було продати обладнання КМЗ-2 ТзОВ „Майстер” на загальну суму 1300 грн., з метою використання отриманих коштів від реалізації майна на оплату розстроченого боргу зі сплати ПДВ.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2, за наявними в справі доказами.
Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
20 серпня 2004 року між ТзОВ "Тернопількомбікорм" (в тексті договору - Продавець) та ТзОВ „Майстер” (в тексті договору - Покупець) укладено договір купівлі -продажу, предметом якого є поставка та передача у власність обладнання КМЗ-2. Сума договору становила 1300 грн.
На момент укладення і виконання спірного договору за ТзОВ „Тернопількомбікорм” (продавцем) рахувався податковий борг, сплата якого розстрочена договором про розстрочення №25 від 12.09.2001р. на період з 12.09.2001р. до 19.11.2004р.
Відповідно до довідок ТзОВ "Тернопількомбікорм" від 05.06.2006р. № 35 та Тернопільської ОДПІ від 26.05.2006р., а також облікових карток платника податків, станом на дату укладення договору - 20.08.2004р. податковий борг відповідача 1 складав 2390 грн. з яких: 2229 грн. з податку на додану вартість, 161 грн. по сплаті податку на прибуток підприємств. Строк оплати вказаних сум, згідно з договором про розстрочення та додатку до нього, мав настати в листопаді 2004р.
Отримані від продажу обладнання КМЗ - 2 кошти, ТОВ "Тернопількомбікорм" спрямувало на сплату податкових зобов'язань.
Як вбачається з витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, службової записки посадових осіб Тернопільською ОДПІ від 29.05.2006р., активи ТОВ "Тернопількомбікорм", податкова застава на які виникла вперше після отримання податкового повідомлення у грудні 1998р., періодично звільнялись від обтяжень, що випливають із застави. Приналежною до спірних правовідносин є податкова застава, внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 25.02.2000р. за №53-156.
Згідно з витягом з зазначеного Реєстру станом на 14.10.2005р., на підставі звернення податкового органу до об'єкта обтяжень (на момент укладення спірного договору) було включено лише транспортні засоби відповідача 1. Обладнання КМЗ –2 предметом застави не було і тому укладаючи спірну угоду про реалізацію обладнання, відповідач 1 не звертався до контролюючого органу за отриманням на це згоди.
Даний факт відображений в пункті 3.3 Акта податкової перевірки ТзОВ "Тернопількомбікорм" від 23.08.2005р. №1476/23-422/7/00687600, на підставі якого, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006р. про накладення на відповідача 1 штрафу в розмірі 4 540 грн. Застосований штраф, (в тому числі 1300 грн. - вартість проданого обладнання) відповідач 1 сплатив до бюджету.
З врахуванням наведеного, постановою заступника прокурора Тернопільського району від 15.10.2005р., в порушенні кримінальної справи стосовно керівника ТОБ "Тернопількомбікорм" (котрий підписував спірний договір) та головного бухгалтера товариства за фактом зловживання ними службовим становищем було відмовлено, через відсутність складу злочину.
Відповідно до ст.129 Конституції України ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підставою для визнання договору недійсним на думку позивача є невідповідність вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Проте, позивачем не враховано, що відповідно до змісту ст.4 ЦК України, Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на порушення ст.8 якого посилається позивач не належить до цивільного законодавства.
З огляду на наведене, враховуючи, що обладнання КМЗ-2 не було предметом застави, виконання відповідачем 1 (на момент укладення спірного договору) податкових зобов’язань та умов договору про розстрочення сплати податкового боргу, спрямування коштів, отриманих за договором на погашення податкового боргу та сплату до бюджету в складі штрафу вартості реалізованого обладнання, відсутність у діях посадових осіб відповідача 2 суспільної небезпеки при укладенні оспорюваного договору, позивачем не доведено факту невідповідності договору купівлі-продажу від 20.08.2004 року моральним засадам суспільства.
При наявності вищезгаданих обставин, суд не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги позивача по справі.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ від 23.06.2006 року відхилити.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 06.06.2006 року по справі №6/140-1941 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Бобеляк О.М.
Орищин Г.В.