ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"29" серпня 2006 р. | Справа № 31/134-06-4090А |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Павлова Н.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача Христич О.В.,
від відповідача Черненко М.О.
розглянула апеляційну скаргу
КП „Одесміськелектротранс”
на постанову господарського суду Одеської області
від 15.06.2006р.
у справі № 31/134-06-4090А
за позовом КП „Одесміськелектротранс”
до Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси
про скасування вимоги про сплату боргу.
Відповідно до вимог п.6 Прикінцевих положень та п.1 ч.1 ст.17 КАС України справа розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. відкрито апеляційне провадження зі справи № 31/134-06-4090А за апеляційною скаргою КП „Одесміськелектротранс”.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006р. розгляд даної справи в апеляційному порядку призначено на 29.08.2006р.
Вказані ухвали надіслані сторонам 21.07.2006р. Сторони повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За правилами ст.160 КАС України в судовому засіданні апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
КП „Одесміськелектротранс” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про скасування вимоги про сплату боргу від 09.12.2005р. № Ю-1216-У, оформленої Управлінням ПФУ в Приморському районі м. Одеси.
Постановою місцевого господарського суду від 15.06.2006р. (суддя Лєсогоров В.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення вмотивоване тим, що доводи підприємства не є підставою для скасування спірної вимоги, оскільки:
- твердження про неотримання вимоги спростовуються наявним у справі поштовим повідомленням № 86529, щодо якого позивач не надав доказів того, що за цим поштовим повідомленням ним отримано не оскаржену до суду вимогу, а іншу кореспонденцію;
- твердження про те, що вимога ґрунтується на недостовірному акті перевірки від 18.08.2005 року № 10/40 не відповідають дійсності з огляду на формування органом ПФУ змісту вимоги, виходячи з наданого КП розрахунку сум страхових внесків за лютий 2005 року та картки особового рахунку платника внесків;
- твердження про те, що відомості, зазначені в вимозі, не відповідають дійсному стану розрахунків по сплаті страхових внесків, суперечать фактичним обставинам справи, у тому числі в частині розбіжностей в показниках між актом звірки та вимоги, у зв’язку з тим, що акт звірки складено за період з 01.09.2005р. по 01.03.2006р., а сума недоїмки, визначена у вимозі, самостійно узгоджена КП за період до 01.01.2004 року;
- твердження про ненаправлення вимоги позивачу разом із актом перевірки відповідають дійсності, проте вимога не формувалася на підставі акту перевірки;
- твердження про те, що у вимозі не заповнена графа стосовно набуття вимогою чинності, тому строк для передачі вимоги до ДВС не настав, а сама вимога не набула статусу виконавчого документу, на думку господарського суду першої інстанції, не спричиняють скасування вимоги;
- твердження про те, що зі спірної вимоги не вбачається, яка саме заборгованість (страхові внески, штраф чи пеня) підлягає сплаті, не прийняті судом до уваги, т.я. у вимозі зазначено, що сума 174 005, 04 грн. є недоїмкою за відсутності будь-яких заповнень у графах щодо штрафу та пені.
Не погоджуючись із постановою суду, КП „Одесміськелектротранс” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на неповноту з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Так, скаржник вказує, що:
- в акті звірки за період з 01.09.2005р. по 01.03.2006р. вказано про наявну переплату позивачем станом на 01.09.2005р. з внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що суперечить висновку, зробленому в оскаржуваній вимозі, стосовно наявності заборгованості станом на 01.12.2005р. у розмірі 174 005,04 грн.;
- місцевим господарським судом необґрунтовано не досліджено питання виникнення заборгованості та факт ненаправлення в порушення п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вимоги у разі, якщо відповідач вважає, що КП „Одесміськелектротранс” мало на кінець базового періоду недоїмку;
- не можна погодитись із позицією суду в частині встановлення ним факту отримання спірної вимоги, адже на наданому до матеріалів справи корінці відсутня дата відповідного отримання, проставлення якої є обов’язковим.
В заперечення на апеляційну скаргу Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову господарського суду Одеської області –без змін з підстав, викладених у оскаржуваній постанові, додатково звертаючи увагу апеляційного господарського суду на розробку позивачем графіку погашення недоїмки та самостійний початок виплати КП суми заборгованості, про що свідчать надані до заперечення листи, направлені останнім на адресу органу ПФУ.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та на підставі картки особового рахунку платника Управлінням ПФУ в Приморському районі м. Одеси 09.12.2005р. оформлено вимогу про сплату боргу № Ю-1216-У, якою повідомлено КП „Одесміськелектротранс” про те, що станом на 01.12.2005р. його недоїмка зі сплати страхових внесків становить 174 005,04 грн., у зв’язку з чим орган ПФУ вимагає сплати вказаної заборгованості.
Вважаючи, що названа вимога суперечить приписам чинного законодавства, КП „Одесміськелектротранс” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про її скасування, в задоволенні якого відмовлено з мотивів, викладених в описовій частині даної ухвали.
Переглянувши судове рішення в межах, встановлених положеннями ч.1 ст.195 КАС України, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об’єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія погоджується із висновками, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні, та зазначає таке:
Згідно із приписами ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
За правилами Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку „а” вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку „б” вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом (п.8.2 Інструкції).
Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції... При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина –літери „Ю” (вимога до юридичної особи), 2-а частина –порядковий номер, 3-я частина –літера „У” (узгоджена вимога). Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги страхувальнику працівники, на яких покладено обов’язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, передають корінець такої вимоги з відміткою про вручення відділу надходження доходів (п.8.3 Інструкції).
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми (п.8.4 Інструкції).
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання (п.8.8 Інструкції).
Судова колегія, детально проаналізувавши вказані вище положення спеціального закону, а також розробленого відповідно до його положень підзаконного нормативно-правового акту з питань нарахування та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в аспекті спірних по справі правовідносин, вважає за необхідне зазначити, що дії відповідача по складанню вимоги про сплату боргу від 09.12.2005р. № Ю-1216-У цілком відповідають чинному законодавству України, про що обґрунтовано дійшов висновку господарський суд першої інстанції.
Стосовно посилань скаржника на акт звірки за період з 01.09.2005р. по 01.03.2006р. щодо повноти сплати страхових внесків, де вказано про наявну переплату позивачем станом на 01.09.2005р. у сумі 97 678,76 грн., що суперечить висновку, зробленому в оскаржуваній вимозі, відносно наявності заборгованості станом на 01.12.2005р. у розмірі 174 005,04 грн., колегія не приймає їх до уваги з огляду на складання цього акту по ставці 32,3% (31,8%), а з розрахунку, на підставі якого формувалась вимога, йдеться про узгодження суми внесків за ставкою 32%.
Крім того, не відповідають дійсності доводи КП „Одесміськелектротранс” про недослідження господарським судом питання виникнення заборгованості у зв’язку з тим, що в рамках провадження по даній адміністративній справі на підставі поданого позивачем розрахунку за лютий 2005 року судом встановлено факт виникнення недоїмки за період до 01.01.2004р. При цьому, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується (ч.15 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Окрім цього, апеляційний господарський суд з урахуванням приписів, зокрема п.8.3 Інструкції, з якого чітко вбачається, що факт вручення вимоги юридичній особі засвідчується підписом посадовця такої юридичної особи, вважає відсутність на наданому до матеріалів справи корінці спірної вимоги дати її отримання обставиною, яка не спричиняє скасування вимоги та не звільняє страхувальника від обов’язку сплатити узгоджену ним суму страхових внесків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що мотиви, з яких подана скарга, не можуть бути підставами для зміни чи скасування оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, у зв’язку з чим останню слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів
Ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 15.06.2006р. зі справи № 31/134-06-4090А залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |