УХВАЛА
іменем України
2 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Молнар Е.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ПАТ «БМ Банк» (далі – Банк) звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19.09.2008 року між ВАТ«БМ Банк» (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно якого остання отримала від Банку кредит на поточні потреби в сумі 70000 доларів США та зобов’язалася повернути Банку кошти до 18.09.2018 року і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних.
Даний кредитний договір був забезпечений договором поруки з ОСОБА_4
Взяті на себе зобов’язання відповідачі належним чином не виконують, в результаті чого станом на 10.02.2010 року заборгованість за кредитним договором перед Банком становить 67534,22 доларів США, що по курсу НБУ є еквівалентом 540901,83 грн., з яких 490570,03 грн. – основний борг, 17781,37 грн. – прострочена заборгованість, 22137,46 – прострочена заборгованість по відсоткам, 9037,37 грн. – строкова сума заборгованості по відсотках та 1375,60 грн. – пеня.
Посилаючись на дані обставини, умови кредитного договору, договору поруки та норми ЦК України Банк просив постановити рішення, яким достроково стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку 67534,22 доларів США, що станом на 10.02.2010 року по курсу НБУ є еквівалентом 540901,83 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року позов задоволено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Банк подав до суду заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
Справа розглянута, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності відповідача ОСОБА_4
Заслухавши осіб, які взяли участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором поруки, відповідно до ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржника. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до умов кредитного договору № 29/02/190908 від 19.09.2008 року, який на даний час чинний і має презумпцію правомірності (ст. 204 ЦК України), отримала від Банку, правонаступником якого є позивач, кредит на поточні потреби в сумі 70000 доларів США та зобов’язалася повернути Банку кошти до 18.09.2018 року і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних. Грошові зобов’язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ст. 2 ч. 2, ст. 5 ч. 2), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ст. 47 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 49, 55), ст. 192 ч. 2, ст. 533 ч. 3 ЦК України.
Даний кредитний договір був забезпечений договором поруки з ОСОБА_4
Також встановлено, що взяті на себе зобов’язання відповідачі належним чином не виконують, в результаті чого станом на 10.02.2010 року заборгованість по кредитному договору перед Банком становить 67534,22 доларів США, що по курсу НБУ є еквівалентом 540901,83 грн., з яких 490570,03 грн. – основний борг, 17781,37 грн. – прострочена заборгованість, 22137,46 – прострочена заборгованість по відсоткам, 9037,37 грн. – строкова сума заборгованості по відсотках та 1375,60 грн. – пеня.
Відповідно до пунктів 6.1.3 та 9.3.1 кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України при порушенні графіку погашення кредиту Банк має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів. Крім цього Банк має право достроково, стягувати з позичальника заборгованість в повному розмірі за рахунок заставленого майна та/або інших видів забезпечення.
Цивільно-правові зобов’язання, повинні виконуватися належним чином, особа відповідальна за порушення зобов’язання, позичальник, який не виконує кредитний договір, повинен повернути кредит, відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі та сплатити неустойку (ст.ст. 11-16, 509, 525, 526, 550, 552, 611, 614, 623-625, 1054 ЦК України, ст. ст. 5.1 – 5.3 кредитного договору від 14.03.2008 року).
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність позову є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Судді: