Справа № 2-117/ 2010

        РІШЕННЯ

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 року                      Якимівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого – Бойчевої Н.В.

        при секретарі – Колєдаєвої Л.І.

розглянув  у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів,

                           встановив:

    Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів, мотивуючи тим, що 16 вересня 2008 року між нею та ОСОБА_3, який діяв за дорученням ОСОБА_2, був укладений договір продажу товару у кредит, за умовами якого ОСОБА_3 взяв у борг у приватного підприємця ОСОБА_1 пральну машинку "Samsung 6520N7W " вартістю 1775,00 грн з передплатою 500,00 грн; борг у сумі 1275,00 грн. ОСОБА_3 зобов'язався сплатити до 20 листопада 2008 року.

    За кілька днів до магазину прийшов ОСОБА_3 та передав позивачці передплату за пральну машину в розмірі 500 грн. та написав розписку, в якій зобов`язався повернути позивачці решту вартості пральної машини 20 листопада 2008 року.

    Позивачка зазначає, що 20 листопада 2008 року до магазину відповідачі не з`явились і позивачка була вимушена їхати до них додому. ОСОБА_2 пояснила позивачу, що вона не має зараз кошті , але завтра ОСОБА_3 прийде до магазину і поверне борг. Позивачка була вимушена ще 5 разів приїздити додому до відповідачів, але грошей не отримала.

Таким чином, на думку позивачки, відповідачі повинні сплатити сумму боргу у розмірі 1275 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотки , в річних за весь час прострочення, виходячи з наступного розрахунку.

Розрахунок індексу інфляції:

1275 грн х 120,02% (індекс інфляції за період з грудня 2008 року по березень 2010 року) = 255,27 грн.Розрахунок 3% річних:

1275 грн х 3% / 365 днів (кількість днів у році) х 635 днів (кількість днів просточення) = 66,54 грн.

    В зв`язку з чим позивачка просить суд  стягнути солідарно з відповідачів на її користь зазначені суми та судові витрати по справі, які складаються із держмита у розмірі 51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по справі у розмірі 30 грн., та витрат на правову допомоги у розмірі 200 грн.

    В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши суду що дійсно укладав розписку, відповідно до якої взяв у позивачки в борг пральну машину "Samsung 6520N7W " вартістю 1775,00 грн. з передплатою 500,00 грн. Борг зобов'язався сплатити до 20 листопада 2008 року. Проте, машинки в нього не має, зі слів ОСОБА_3 остання знаходиться у власності ОСОБА_2, з якою він проживав однією сім`єю та вів спільне господарство, тож ОСОБА_2 і повинна відшкодовувати позивачці збитки.

    Відповідачка по справі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, пояснивши суду, що пральна машинка знаходиться у власності саме відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 взагалі її навіть не бачила. Боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 виникли внаслідок прострочення платежу за розпискою, яку було написано власноруч відповідачем ОСОБА_3 За цими підставами просив суд відмовити позивачці у задоволенні позову в частині стягнення грошей з ОСОБА_2

    Розглянув матеріали справи, заслухав думку сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

    В судовому засіданні встановлено, що 16 вересня 2008 року ОСОБА_3 взяв у борг у приватного підприємця ОСОБА_1 пральну машинку "Samsung 6520N7W " вартістю 1775,00 грн з передплатою 500,00 грн; борг у сумі 1275,00 грн. ОСОБА_3 зобов'язався сплатити до 20 листопада 2008 року. За кілька днів відповідач ОСОБА_3 передав позивачці передплату за пральну машину в розмірі 500 грн. та написав розписку, в якій зобов`язався повернути позивачці решту вартості пральної машини 20 листопада 2008 року. В порушення зобов`язання, 20 листопада 2008 року ОСОБА_3 не сплатив решту коштів позивачці.  позивачка була вимушена їхати до них додому. На неодноразові прохання з боку позивачки відповідачами заборгованість не погашена.

    Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

    Відповідно до частини 1 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

    Відповідно до ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

    Порядок продажу товару у кредит урегульований «Правилами торгівлі у розстрочку», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 року № 997 п.5, відповідно до яких передбачена письмова форма договору з визначеннями умов, за яких здійснюється продаж товару у розстрочку.

    На думку суду позивачкою не доведено, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу товару у кредит. Так, зазначений правочин за формою і змістом не відповідає вимогам вищевказаний Правил, а тому до нього не можуть застосовуватись правила ст. 694 ЦК України.

    В даному випадку до відповідачів не може застосовуватись принцип солідарного стягнення, т.я. взагалі в судовому засіданні не доведено того, що відповідачка ОСОБА_2 була стороною у такому договорі, через те, що розписка про зобов`язання повернути позивачці вартість пральної машини, яка була взята в борг, була складена лише ОСОБА_3

Стаття 520 вказаного Кодексу передбачає можливість зміни боржника  у зобов'язанні іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Таким чино, суд вважає, що між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики.

Так, згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових  коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити ту суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так,  індекс інфляції складає 225 грн. 27 коп.:   1275 грн х 120,02% (індекс інфляції за період з грудня 2008 року по березень 2010 року) = 255,27 грн. ;  3% річних складає 66 грн. 54 коп.:   1275 грн х 3% / 365 днів (кількість днів у році) х 635 днів (кількість днів прострочення) = 66,54 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що заборгованість по невиконанню зобов`язання за борговою розпискою перед позивачкою ОСОБА_1 повинен відшкодовувати відповідач ОСОБА_3

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають з наступних  підстав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, позивачкою не надано жодних підтверджень про спричинення їй діями відповідачів моральної шкоди.

    Крім того, частиною 1 статті 88 передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

    Судом встановлено, що витрати понесені позивачкою ОСОБА_1 в результаті захисту своїх прав, порушених відповідачем ОСОБА_3 внаслідок порушення зобов`язання за борговою розпискою, тому такі витрати підлягають стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Між тим, суд вважає, що сума сплати за правову допомогу не підлягає стягненню, так як згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою  правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як видно з матеріалів справи, на а.с. 8 є копія квитанції, видана  ПП ОСОБА_6  в сумі 200 грн. за надання правової допомоги. Між тим, ні позивачкою, ні представником позивача не надано доказів, що ця квитанція видана саме по цій справі, а також видана адвокатом або фахівцем в області права, як передбачено законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 208, 209 ЦПК України, на підставі ст.. 520, 625,  694, 1046, 1049, 1050, 1167, 79,88  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1275 грн., індекс інфляції – 255 грн. 27 коп., 3 процента річних – 66 грн. 54 коп., всього 1596 грн. 81 коп.

В частині стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь   Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судові витрати в сумі 81 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з моменту оголошення, сторонами в той же термін з дня отримання копії рішення.

Суддя -