Справа №2а-35/07
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,
суддів Іщук Л.П.
Кихтюка P.M.
при секретарі - Тростянчук Т.В.,
з участю позивача, представників відповідачів Ткачука С Я., Сметаніна С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України військового прокурора Західного регіону України про визнання бездіяльності посадових осіб та зобов"язання внести відмітку про термін служби в органах прокуратури,
встановив:
05.10.2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів про визнання бездіяльності посадових осіб та зобов"язання внести відмітку у його заяву до страхової компанії "Оранта" про термін служби в органах прокуратури, посаду, на якій служив, його місячне грошове утримання і те, що страхова подія сталась при виконанні службових обов"язків, вказуючи на ті обставини, що 29.08.2005 року він звернувся до Генерального прокурора України із вказаною заявою на виплату страхової суми згідно постанови КМУ № 486 від 19.08.1992 року та листом Генпрокуратури № 11/1-144 від 27.01.2005 року.
Генеральний прокурор України його звернення не розглянув, про наслідки розгляду заяви не повідомив у встановлений законом місячний термін.
На підставі наведеного просив визнати бездіяльність Генерального прокурора України неправомірною і зобов"язати відповідача внести відмітку у його заяву до страхової компанії "Оранта" про термін служби в органах прокуратури, посаду, на якій служив, його місячне грошове утримання і те, що страхова подія сталась при виконанні службових обов"язків.
Справа розглядається повторно, оскільки апеляційним судом постанова скасована у зв"язку з невирішенням судом першої інстанції питання про притягнення в якості відповідача військового прокурора.
В попередньому судовому засіданні 09.06.2006 року судом притягнено як відповідача військового прокурора Західного регіону України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. вимоги підтримав з наведених у позовній заяві підстав.
Представник Генерального прокурора Ткачук С.Я., не визнавши позову, пояснив, що Генеральним Прокурором України двічі було надано відповідь позивачу на його заяви. Документи для отримання страхових виплат військовим прокурорам оформляють військові комісаріати, а не Генеральний прокурор і органи прокуратури. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Представник військового прокурора Західного регіону Сметанін С.А., не визнавши позову, пояснив, що позивачу страхові виплати належать як військовослужбовцю, а тому і
відмітку у заяві ОСОБА_1. до страхової компанії про виплату страхових сум слід робити як військовослужбовцю, а не працівнику прокуратури. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши документи справи суд прийшов до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.
ОСОБА_1. в період з 29.11.2000 року по 27.01.2005 року працював на посаді військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України. У травні 2005 року позивач звернувся до відповідача із заявою зробити відмітку органу прокуратури на його заяві до HACK "Оранта" про виплату страхової суми. Дане звернення було розглянуто начальником відділу роботи з особовим складом військових прокуратур Генеральної прокуратури України, про що позивачу надано відповідь від 17.06.2005 року за № 11/3-130-05. На повторне аналогічне звернення позивача йому була надана відповідь за № 11/3-234-05 від 14.10.2005 року до якої була долучена довідка про термін проходження ним служби в органах прокуратури та про грошове утримання за останньою посадою.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями позивача, представників відповідачів, письмовими повідомленнями з Генеральної прокуратури, копіями документів з особової справи позивача.
Отже, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку , що у позові в частині вимог про визнання бездіяльності Генерального прокурора України неправомірною слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки відповідачем позивачу були надані відповіді у порядку і в строки, визначені Законом України, "Про звернення громадян".
Згідно ст. 50 Закону України "Про прокуратуру" життя і здоров"я працівників прокуратури підлягає обов"язковому державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Твердження представників відповідачів про те, що страхові виплати належать позивачу відповідно до Постанови КМУ № 488 від 19.08.1992 року " Про умови державного обов'язкового страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум" до уваги не приймається, оскільки згідно ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" військові прокурори входять в систему прокуратури України.
Відповідно до ст. 46-1 цього Закону військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються також Законом "Про прокуратуру".
Цією статтею передбачено, що військовими прокурорами можуть бути і громадяни, які перебувають у запасі, тобто не проходять службу згідно із Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" а тому соціальні гарантії поширюються відповідно ЗУ "Про прокуратуру".
Військові прокурори мають право на одержання пенсії відповідно до ст. 50-1 цього Закону або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців, а значить на працівників військових прокуратур поширюються норми Закону України "Про прокуратуру".
Ст.ст. 49, 50 ЗУ "Про прокуратуру" встановлені гарантії щодо матеріального і соціального забезпечення і заходи правового і соціального захисту працівників прокуратури і в цих статтях жодних виключень чи обмежень для працівників військових прокуратур.
Відповідно до наказів Генерального прокурора, Міністра Оборони, військового прокурора Луцького гарнізону позивач був звільнений з військової служби 24.12.2004 року. І будучи цивільної особою продовжував працювати у військовій прокуратурі на посаді військового прокурора.
Порядок і умови страхування працівників прокуратури встановлені у постанові КМУ № 486 від 19.08.1992 року "Про затвердження порядку та умов державного обов"язкового
особистого страхування працівників прокуратури", згідно з п.п. 1 та 3 якого державне обов"язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на утримання органів прокуратури.
Оскільки позивач працював військовим прокурором Луцького гарнізону Західного регіону України, то і військовий прокурор Західного регіону України зобов"язаний внести у заяву ОСОБА_1 до страхової компанії "Оранта" відмітку про термін служби в органах прокуратури, посаду, на якій служив, його місячне грошове утримання і те, що страхова подія сталась при виконанні службових обов'язків
Керуючись ст.ст.11,158,159,160,161,162,163,166 КАС України, Законом "Про звернення громадян", Законом України "Про прокуратуру", ЗУ "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" ПКМ України № 486 від 19.08.1992 року " Про затвердження порядку та умов державного обов"язкового особистого страхування працівників прокуратури", суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність посадової особи- військового прокурора Західного регіону України, що полягає у залишенні заяви без розгляду та неприйнятті рішення по заяві позивача неправомірною.
Зобов'язати військового прокурора Західного регіону України внести у заяву ОСОБА_1 до страхової компанії "Оранта" відмітку про термін служби в органах прокуратури, посаду, на якій служив, його місячне грошове утримання і те, що страхова подія сталась при виконанні службових обов"язків.
У позові ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності посадової особи , що полягає у залишенні заяви без розгляду та неприйнятті рішення по заяві позивача неправомірною відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її проголошення та подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.