ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
22.08.06 Справа № 05/207/23-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Гнатюк Г.М.
суддів Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Луцького електроапаратного заводу ВАТ „Енко”№752/07 від 08.06.06р.
на рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2006р.
у справі № 05/207/23-38
за позовом Луцького електроапаратного заводу ВАТ „Енко”, м.Луцьк
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про стягнення 1400,82 грн.
та за зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Луцького електроапаратного заводу ВАТ „Енко”, м.Луцьк
про визнання недійсною тимчасової угоди від 09.06.2003р. про спільне користування земельною ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: не з”явився
від відповідача: не з”явився
Сторони явку своїх представників в засідання суду не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце слухання справи. Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглядати справу без участі сторін.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.05.2006. по справі №05/207/23-38 (суддя Бондарєв С.В.) за первісним позовом Луцького електроапаратного заводу ВАТ „Енко”, м.Луцьк до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 1400,82 грн. та зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Луцького електроапаратного заводу ВАТ „Енко”, м.Луцьк про визнання недійсною тимчасової угоди від 09.06.2003р. про спільне користування земельною ділянки, задоволено зустрічні позовні вимоги, а в задоволені первісного позову відмовлено.
Позивач за первісним позовом звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргу про перегляд вищевказаного рішення в порядку апеляційного провадження, просить останнє скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 270,60 грн. і витрати по справі, так як рішення прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, з порушенням норм права, а також наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце слухання справи, оскільки поштові повідомлення повернулися з відміткою про отримання ухвал суду адресатами. Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу по даній справі за наявними матеріалами без участі сторін.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:
09.06.2003р. між сторонами по справі укладено Тимчасову угоду „Про спільне використання земельної ділянки Луцького електроапаратного заводу „ЕНКО”, згідно якої відповідач використовує земельну ділянку заводу площею 1100кв.м. з 15.05.2003р. та відшкодовує позивачу частину земельного податку в сумі 135,30 грн. в місяць з моменту купівлі теплиць до відводу даної земельної ділянки підприємцю. Відповідач за вказаною угодою зобов'язувався вносити кошти готівкою в касу або перерахуванням 25 числа поточного місяця згідно встановлених заводом рахунків. За несвоєчасне внесення коштів винна сторона сплачує пеню. Згідно поданих платіжних доручень відповідач сплатив 1707,31 грн. плати за землю.
Згідно Державного акту на право користування землею від 19.05.1994р. передана в оренду орендодавцем земля належала на праві користування, власником вказаної земельної ділянки він не являвся.
Згідно із земельним законодавством, а саме п.5 ст.93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Як вбачається із чинного законодавства ВАТ „Енко” не вправі було передавати ПП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку і вимагати відшкодування сплаченого ним податку за землю.
В порушення земельного законодавства згідно Тимчасової угоди від 09.06.03р. орендодавцем був не власник земельної ділянки, в даному випадку власником земельної ділянки виступає Луцька міська рада, яка і вправі надавати в оренду земельну ділянку. За змістом тимчасової угоди фактично позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку без будь-яких на це повноважень.
Відповідно до Земельного кодексу України орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради і власники землі. ВАТ „ЕНКО” не будучи власником земельної ділянки не міг бути орендодавцем, а укладена з ним Тимчасова угода не є підставою землекористування. Таким чином, укладена Тимчасова угода укладена з порушенням норма права і її слід визнавати недійсною.
У 2003р. підприємець ОСОБА_1 придбала теплиці на підставі договору купівлі-продажу і відповідно стала користувачем земельної ділянки на якій розташовані теплиці. У відповідності із ст.120 Земельного кодексу при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі договору оренди. Відповідно до Закону України „Про плату за землю” у позивача виникло зобов'язання по сплаті земельного податку. Вимога позивача про повернення йому коштів по сплаті податку за землю судом першої інстанції правомірно відхилено, оскільки на момент укладення угоди з купівлі-продажу теплиць вона перебувала на прощеній системі оподаткування про що свідчить Довідка Луцької ОДПІ, і підприємець в даний період звільнений від сплати податку на землю. Отже, вимоги апелянта спростовуються як нормативно так і документально і правомірно відмовлено у їх задоволені судом першої інстанції.
Крім того, чинним законодавство не передбачено можливість переводу зобов'язання по сплаті податку на іншу особу що мало місце у вимозі позивача.
21.07.2004р. підприємець ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку в м.Луцьку по АДРЕСА_2 площею 987 кв.м на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 20.12.2004р. і відповідно з вказаного періоду сплачує земельний податок, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Луцької ОДПІ (а.с.53).
Отже, укладаючи Тимчасову угод позивач вийшов за межі своїх повноважень і вказану угоду слід визнати недійсною, як таку, що укладена при порушенні норм права.
Судом першої інстанції правомірно задоволено зустрічні позовні вимоги щодо визнання Тимчасової угоди недійсною та повернення коштів, одержаних безпідставно.
У відповідності статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач належними та допустимими доказами свої позовні вимоги не довів.
З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і правові підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, отже, його слід залишити без змін. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника документально не обґрунтовані та не підтверджені, а тому визнаються такими, що не можуть бути підставою, згідно ст.104 ГПК України для скасування рішення господарського суду Львівської області.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Волинської області від 23.05.06р. по справі №05/201/23-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу №05/207/23-38 передати в місцевий господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя Г. Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко