СПРАВА № 2 а - 901 / 2010
П О С Т А Н О В А
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
в складі : головуючого - судді Чигриної Л.Г.
при секретарі Рашиній І.В.
розглянувши в судовому засіданні у залі суду м. Антрацит
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області « Про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни»,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни.
В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 послався на те, що з 1.09.2004 року має статус інваліда війни 3 групи, а з 6.09.2007 року – 2 групи.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком за час знаходження на 3 групі та на 350% мінімальної пенсії за віком за час знаходження на 2 групі.
Згідно до Закону України від 23 грудня 2004 року за N 2291-ІУ, яким були внесені зміни у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вказаний Закон України набирав чинності з дня його опублікування у газеті «Урядовий кур'єр» № 4 від 12.01.2005 року.
Вважає,що з 12.01.2005 року він повинен був отримувати надбавку до пенсії як інвалід війни виходячи з мінімальної пенсії за віком. Розмір повинен був відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак надбавку як інваліду війни він отримував в значно нижчому розмірі.
Так станом на 12.01.2005 року він отримував 33 гр. 24 коп., у той час, коли розмір прожиткового мінімуму на 12.01.2005 року складав 332 гр., згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285-ІУ та 200% від 332 гр. дорівнює 664 гр., які він повинен був отримувати.
Розмір прожиткового мінімуму надалі збільшувався та став складати: з 01.01.2006 року - 350 гр., з 01.04.2006 року – 359 гр., з 01.10.2006 року - 366 гр., з 01.01.2007 року - 380 гр., з 01.04.2007 року – 410 гр.06 коп., з 01.10.2006 року – 415 гр.11 коп., з 01.01.2008 року - 470 гр., з 01.04.2008 року - 481 гр., з 01.07.2008 року - 482 гр., з 01.10.2008 року – 498 гр., з 01.11.2009 року – 573 гр., з 01.01.2010 року - 695 гр..
Однак зазначене відповідачем до уваги не приймалося. У зв'язку зі змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців й осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ» та Закону «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» з 01.01.2006 року розмір надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи став складати 30% прожиткового мінімуму, інваліду війни 2-ї групи - 40% прожиткового мінімуму, інваліду війни 1-ї групи-50% прожиткового мінімуму .
Однак у відповідності до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому нарахування надбавки до пенсії інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, інваліду війни 2-ї групи - 350% прожиткового мінімуму та інваліду війни 1-ї групи - 400% прожиткового мінімуму повинно було провадитися і після 01.01.2006 року.
8.02.2010 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит із заявою про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни, однак рішенням відповідача № 10 від 19.02.2010 року у задоволенні вимог йому було відмовлено.
Вважає, що рішення УПФУ в м. Антрацит про відмову в перерахунку надбавки до пенсії як інваліду війни суперечить нормам Конституції та Законам України, є неправомірним і таким, що порушує його права.
Також вважає на необхідне застосувати вимоги:
- ст.87 ч.2 Закону України « Про пенсійне забезпечення, згідно якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуться за минулий час без обмеження будь яким строком;
- ст. 46 ч.2 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року № 1058-ІУ, згідно якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь - яким строком;
- ст. 55 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно якої нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Просить визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області № 10 від 19.02.2010 року щодо відмови в перерахунку
надбавки до пенсії як інваліду війни.
З обов'язати УПФУ в м. Антрацит провести перерахунок і сплату надбавки до пенсії з 12.01.2005 року - як інваліду війни 3 групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та з 6.09.2007 року - як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, подав заяву від 1.04.2010 року про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.( а.с.16)
Відповідач УПФУ в м. Антрацит Луганської області в судове засідання не з»явився, надіслав заперечення на позов, просив справу розглянути у відсутності свого представника, вимоги позивача ОСОБА_1 повністю не визнав посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 23.10.2002 року визнаний інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ( з 11.10.2005 року безстроково).
З 6.09.2007 року позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом 2 групи безстроково.
Згідно з особистою заявою від 16.08.2004 року позивач ОСОБА_1 з 1.09.2004 року отримував пенсію по інвалідності 3 групи в розмірі фактичних збитків, згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, з 6.09.2007 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи.
В пенсійній справі міститься копія посвідчення інваліда війни 3 групи, виданого позивачу 3.12.2002 року та копія посвідчення інваліда війни 2 групи, виданого позивачу 8.10.2007 року
8.02.2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит із заявою про перерахунок підвищення до пенсії, як інваліду війни.
Рішенням № 10 від 19.02.2010 року в перерахунку підвищення до пенсії позивачу було відмовлено.
Вважає дії Управління правильними з наступних підстав.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від
22.10.1993 року № 3551-ХІІ, який набрав чинності 1.01.1994, згідно з Постановою Верховної Ради України від 22.10.1993 року "Про введення в дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Цією ж постановою Верховна Рада доручила Кабінету Міністрів України до 1.01.1994 прийняти необхідні нормативні акти щодо застосування зазначеного Закону.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 року № 94 "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, що має особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на котрих поширюється чинність цього Закону, після прийняття останнього пільги надаються з дня звернення.
11.01.1996 року набрали чинності внесені 22.12.1995 року до ст. 7 Закону України
"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зміни і доповнення, згідно якими до інвалідів війни належать військовослужбовці, що стали інвалідами внаслідок захворювання, у зв ’ язку з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Редакцією Закону від 22.12.1995 року, яка набрала чинності з 2.01.1996 року, встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії: інвалідам І групи - у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 % мінімальної пенсії за віком, III групи – 200 % мінімальної пенсії за віком (частина 3 статті 13).
Згідно з постановою Верховної Ради 2 про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України» Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком» від 20.02.1996 року № 49/96- ВР з 1.03.1996 року мінімальну пенсію за віком було встановлено в розмірі 1 млн.500 тис крб. ( 15 гр., відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996 року № 762/96 « Про грошову реформу в Україні»).
З 1.07.1996 року відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, передбачені Законом, що ґрунтуються на мінімальному розмірі пенсії за віком, мали також провадитися виходячи з суми 1500 тис. крб..
Цією ж постановою Кабінету Міністрів України визначено, що з 1.08.1996 року розмір мінімальної пенсії за віком був збільшений в 1,108 разів ( 16,62 гр.)
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3.01.2002 року № 1 "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розрахунок пенсій, виплачуваних відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і додаткових пенсій, здійснювався виходячи з розміру пенсії за віком 19,91 гр.
Згідно із Законом України від 5.10.2005 № 2939-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності з 1.01.2006 року, ч.4 ст. 13 викладено в такій редакції:
"інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам 1 групи -у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 2 групи - у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам
3 групи - у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність."
Зауважив на те, що намагання позивача визначити відповідність зазначених змін до Закону нормам Конституції України не може бути прийнято судом, оскільки відповідно до ст. 147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України належить до повноважень Конституційного Суду України.
Зазначені норми Закону протягом 2006-2009 років змін не зазнавали, неконституційними не визнавались, отже, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.
Зазначив, що посилання позивача на положення Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та "Про пенсійне забезпечення" при вимозі перерахунку пенсії за минулий період недоречне, оскільки зазначена норма передбачає випадки виплати нарахованої, але не отриманої суми пенсії.
Пенсія та підвищення до пенсії позивачу нараховано і виплачено в розмірах, встановлених діючим законодавством.
Строки перерахунку пенсії визначено ст. 45 зазначеного Закону (з першого числа місяця, в якому заявник звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа).
Крім того, для звернення до суду із заявою про перерахунок підвищення до пенсії з 12.01. 2005 року позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 99 КАС України, на застосуванні якого при розгляді справи УПФУ наполягає.
Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. ( а.с.12-13)
Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно і всебічно з»ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні , вважає позов таким , що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач ОСОБА_1 з 5.01.2000 року по 31.08.2004 року перебував на пенсійному обліку в Управлінні міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.( а.с.6)
З 1.09.2004 року перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Антрацит. ( а.с.6)
Позивач ОСОБА_1 з 23.10.2002 року є інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ( з 11.10.2005 року безстроково) і до 1.09.2004 року отримував пенсію по лінії МВС, як інвалід 3 групи.
З 1.09.2004 року позивач отримував пенсію по інвалідності 3 групи в розмірі фактичних збитків, згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
З 6.09.2007 року позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом 2 групи безстроково.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 8.10.2007 року, яке видано повторно, позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни . ( а.с.3)
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від
22.10.1993 року № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною 4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.1993 року в редакції, яка діяла до 1.01.2006 року, було передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 % мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір з якого обчислюється позивачу підвищення до пенсії за вислугу років як інваліду війни був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 року ”Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1.08.1996 року та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1.08.1996 року”, Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 року ”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.
Зазначені постанови регулювали правовідносини які виникли до 01.01.2006 року.
Таким чином, з урахуванням розміру мінімальної пенсії з якого необхідно визначати розмір доплати до пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1, такий розмір було збільшено, що потягло збільшення розміру пільгових виплат позивачу.
Вказані положення не визнані неконституційними Конституційним Судом України. Ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни - є пільгою.
При цьому, пільга не є складовою основної пенсії, а тому суд вважає, що з боку відповідача не було порушень Конституційного права позивача на належне соціальне забезпечення.
Пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 5.10.2005 року № 2939-IV, який згідно пункту 1 розділу II набрав чинності з 1.01.2006 року, ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була викладена в такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам
I групи - у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Ця норма є діючою на даний час та Конституційним судом України її зміна неконституційною не визнавалася.
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок надбавки до пенсії з 12.01.2005 року – як інваліду війни 3 групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком та з 6.09.2007 року - як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком при діючій на час звернення ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за якою розмір підвищення для інвалідів 3 групи складає 30 % , а для інвалідів 2 групи - 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і як вбачається з матеріалів справи, такий перерахунок здійснювався відповідачем своєчасно. ( а.с.5)
Більш того, позивач з вказаними вимогами до відповідача із заявою про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни не звертався.
У відповідності до ст. 45 Закону України " Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 року № 1058-ІV перерахунок пенсії проводиться з часу звернення із заявою про перерахунок.
Із заявою щодо зазначеного перерахунку позивач звернувся до відповідача лише у 8.02.2010 року, тобто на час коли ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" існувала у новій редакції, що унеможливлювало відповідачу зробити перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни: з 12.01.2005 року 3 групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, з 6.09.2007 року - 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згiдно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлено рiчний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюсться з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.
Згiдно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адмiнiстративного суду є пiдставою для вiдмови у задоволеннi адмiнiстративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна iз сторiн.
Позивач ОСОБА_1 вимагає захисту права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни з 12.01.2005 року.
Звернення до суду за захистом порушеного права мало місце 2.03.2010 року, тобто понад 3 роки.
В своїх запереченнях відповідач наполягав на застосуванні до правовідносин, що виникли між сторонами, положень ст. 99 КАС України, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.
Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Позивач мав змогу дізнатися про порушене право за весь період дії редакції ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої вимагає перерахунку пенсії та оспорити дії відповідача, оскільки вiдповiдно до ст. 57 Конституцiї України, всi законодавчi акти, якi стосуються прав та обов’язкiв громадян обов’язково пiдлягають оприлюдненню.
В позові ОСОБА_1 не навів причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права, то суд вважає на необхiдне вiдмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст.2,6,8,9,19, 69-72, 87,94,99,122,159160,161,162,163,167 КАС
України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, Законом України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.1993 року,
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" від 5.10.2005 року № 2939-IV , суд
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області « Про перерахунок надбавки до пенсії, як інваліду війни» - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на
апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського міськрайонного суду Чигрина Л.Г.