ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
21.08.06 Справа № 12/6-87
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційні скарги Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль № 29857/7/10-15 від 24.05.2006р. та Комунального підприємства „Тернопільводоканал”, м.Тернопіль № 2146/01 від 01.06.2006р.
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006р.
у справі № 12/6-87
за позовом Комунального підприємства „Тернопільводоканал”, м.Тернопіль
до Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2005р. № 0004941501/0/78542, № 0005141501/0/78543
За участю представників сторін:
від позивача: Іванців Р.Б. —представник, довіреність від 11.01.2006р.
від відповідача: не з”явився
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006р. у справі № 12/6-87 за позовом Комунального підприємства „Тернопільводоканал”, м.Тернопіль до Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2005р. № 0004941501/0/78542, № 0005141501/0/78543 задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 10.11.2005р. № 0004941501/0/78542 визнано нечинним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 21518,40 грн., податкове повідомлення-рішення від 10.11.2005р. № 0005141501/0/78543 визнано нечинним в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 10% за період з 02.07.2003р. по 01.08.2003р. в сумі 292,12 грн. та 2051,68 грн., в іншій частині залишено без змін.
Постанова місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що сума узгодженого зобов'язання за травень-червень 2003р. не була прострочена, оскільки згідно з уточненими деклараціями за період серпень 2001р.- грудень 2002р. сума податку на додану вартість була зменшена на 303845,00 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню. В частині відмови в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував яким чином судове рішення у справі № 147/21-2307 впливає на його зобов”язання по ПДВ саме згідно з деклараціями за серпень та жовтень 2003р.
Комунальне підприємство "Тернопільводоканал", позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати та винести нову, якою позов задоволити повністю, з підстав, наведених в апеляційній скарзі позивача.
Тернопільська об”єднана державна податкова інспекція, відповідача у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
Розглянувши доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.07.2003р. по 02.12.2003р., якою встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженої суми ПДВ, чим порушено пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо термінів сплати податку на додану вартість згідно з деклараціями по ПДВ: № 433062 від 20.06.2003р. в сумі 107592 грн.; № 448963 від 21.07.2003р. в сумі 23438 грн.; № 460390 від 19.09.2003р. в сумі 6645,70 грн.; № 486577 від 20.11.2003р. в сумі 1220 грн. За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 31.10.2005р. № 5006/15-01/03353845 та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 10.11.2005р.: № 0004941501/0/78542, яким підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 31 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 107591,99 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 21518 грн. за платежем —податок на додану вартість, та № 0005141501/0/78543, на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 31303,70 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 3130,37 грн. за платежем - податок на додану вартість.
Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведеної норми випливає, що необхідною умовою для притягнення платника податків до відповідальності є наявність у нього за результатами фінансово-господарської діяльності узгодженої суми податкового зобов'язання, яка не сплачена протягом граничних строків.
Як вбачається з акту перевірки, відповідач зафіксував факт прострочення сплати сум ПДВ у таких періодах: сума ПДВ в розмірі 107592,00 грн. згідно з декларацією з ПДВ від 20.06.2003р. за травень 2003 року прострочена до 90 календарних днів; сума ПДВ в розмірі 23438,00 грн. згідно з декларацією з ПДВ від 21.07.2003р. за червень 2003 року прострочена до 30 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 01.08.2003р. позивач подав до Тернопільської ДПІ уточнені декларації по податку на додану вартість за період серпень 2001р.- грудень 2002р. З врахуванням уточнених декларацій зменшувався розмір податку на додану вартість на суму 303845 грн.
Факт подання уточнених декларацій відображено також в акті № 23-522/03353845 „Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства комунального підприємства „Тернопільводоканал" (код 03353845) за період з 01.10.2002р. по 30.06.2003р.”, а також витягом з облікової картки платника.
Надмірне нарахування платежів позивач пояснює специфікою господарської діяльності підприємства, а саме не проведенням щомісячних перерахунків за попередні періоди по квартирних водомірах населення. Нарахування здійснювалось помісячно згідно з встановленими нормами, а в подальшому при фактичному одержані від мешканців показників квартирних водомірів проводився перерахунок.
Зазначеним актом перевірки встановлено, що за період, що перевірявся з 01.10.2002р. по 30.06.2003р. при перевірці правильності визначення об'єкту оподаткування та обчислення суми податку на прибуток порушень не виявлено.
В свою чергу пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у випадку коли дані документальних перевірок платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань заявлених в податкових деклараціях, то контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.
Однак, при проведенні перевірки перевіряючими дана норма закону не була застосована.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки згідно з уточненими деклараціями сума податку на додану вартість була зменшена починаючи з грудня 2002р. на 303845,00 грн., то сума узгодженого зобов'язання за травень-червень 2003р. не була прострочена.
Правомірність розрахунків, які відображені в уточнених деклараціях відповідачем не спростовано, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що нарахування штрафу за відсутності узгодженої суми податкового зобов'язання є безпідставним.
Наведені в апеляційній скарзі заперечення відповідача з посиланням на „Податкове роз'яснення щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником у новій (уточненій) декларації, що містить уточнені показники", затверджене Наказом державної податкової адміністрації України від 22 жовтня 2002р. № 503, не спростовують доводів позивача. Зазначене роз'яснення оприлюднює офіційне тлумачення окремих положень податкового законодавства щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податку у новій (уточненій) податковій декларації.
Роз'ясненням, зокрема встановлено, що у випадку якщо у новій (уточненій) декларації платником податку заявляється зменшення попередньо визначеного ним податкового зобов'язання, то сума такого зменшення податкового зобов'язання проводиться в обліку за датою фактичного подання такої нової (уточненої) декларації.
В даному випадку йдеться про механізм проведення такого зобов'язання в обліку, що не тягне за собою безумовного застосування штрафу.
На підставі даних акту перевірки відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції за прострочення сплати ПДВ в таких періодах:
суму ПДВ в розмірі 6645,72 грн. відповідно до декларації з ПДВ від 19.09.2003р. за серпень 2003 року прострочено до 30 календарних днів;
суму ПДВ в розмірі 1220,00 грн. відповідно до декларації з ПДВ від 20.11.2003р. за жовтень 2003 року прострочено до 30 календарних днів.
Позивач в апеляційній скарзі покликається на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2003р. у справі № 14/21-2307, яке набуло законної сили з 17.11.2003р., визнано недійсними з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення від 14.05.2003р. № 741/0001011601/2/16230 та № 741а/0000302305/2/16234 про сплату штрафу за прострочення сплати ПДВ на загальну суму 46963,86 грн.; безпідставно зараховану відповідачем на сплату штрафів за вказаними податковими повідомленнями-рішення суму 46963,86 грн. слід повернути на погашення поточних зобов”язань по ПДВ, що в свою чергу перерве розмір недоїмки по ПДВ за серпень 2003 року в розмірі 6645,72 грн., визначений відповідачем у акті перевірки від 31.10.2005р.
Однак, наведені доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вирішення питання повернення надмірної сплаченої суми податкового зобов”язання шляхом зарахування в рахунок сплати майбутніх поточних платежів виходить за межі предмету даного спору.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову є правомірними, постанова місцевого господарського суду - законною та обґрунтованою, такою, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
З огляду на викладене. у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006р. у справі № 12/6-87 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.