КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.07.2010                                                                                           № 51/621

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

 

за участю представників:

позивача: Правдюк В.М., дов.від 10.06.10,

відповідача: не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

третьої особи: не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртелемонт Груп” 

 

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 (підписано 03.06.10)

у справі № 51/621 ( ) 

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртелемонт Груп” 

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” 

          

третя особа відповідача           Відкрите акціонерне товариство “Нива” 

про                                                   розірвання договору суборенди нежитлових приміщень № 0446 від 15.03.2008 р.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртелемонт Груп” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” (далі – відповідач) про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень від 15.03.08          № 0446.

В процесі вирішення спору до участі у справі залучено Відкрите акціонерне товариство “Нива” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.10 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що станом на день прийняття судом рішення у даній справі договір від 15.03.08 № 1/А-0446 припинив свою дію у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено; вимоги позивача про розірвання договору з 05.07.09 визнано необґрунтованими. 

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та припинити провадження у даній справі. Скаргу мотивовано тим, що на момент винесення рішення закінчився термін дії оспорюваного договору, а отже питання про можливість розірвання договору, що втратив свою чинність, перестало існувати як предмет спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.10 апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 14.07.10.

Про час і місце розгляду справи сторони та третя особа були повідомлені належним чином відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75. Зокрема, про належне повідомлення свідчить відбиток штампу, порядкові номери в реєстрі відправки та підпис працівника суду про направлення зазначеної ухвали 05.07.10, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. 

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог зазначеної Інструкції з діловодства, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. 

Отже, дотримання працівниками суду вимог зазначеної Інструкції дає підстави колегії суддів дійти висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

В судове засідання 19.07.10 повноважні представники відповідача та третьої особи не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Присутній в засіданні суду представник позивача просив здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи відповідно до положень ст.75 ГПК України.

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив припинити провадження у справі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. 

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Позивачем було заявлено позовну вимогу про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень від 15.03.08 № 1/А-0446, укладеного між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 

15.03.08 між позивачем (за текстом договору – “суборендар”) та відповідачем (за текстом договору – “орендар”) укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0446, за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач - прийняти у платне строкове користування (в суборенду) приміщення загальною площею 549,76 кв.м., розташоване по вул. Промисловій, 10 у місті Вишневе Київської області.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В п.3.2.1 зазначеного договору вказано, що приміщення надається в суборенду для зберігання товарно-матеріальних цінностей суборендаря.

Як вбачається з акту прийому-передачі приміщення в суборенду від 20.03.08, відповідач передав, а позивач прийняв нежилі приміщення загальною площею 549,76 кв.м., розташовані по вул. Промисловій, 10 у місті Вишневе Київської області, відповідно до договору суборенди.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

На підставі ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В п.3.1.1 договору суборенди сторонами узгоджено, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і діє до 29.12.08, крім випадків, зазначених у п.3.1.2 цього договору. 

15.12.08 між сторонами договору суборенди укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди нежитлового приміщення № 1/А-0446 від 15.03.08, відповідно до якої сторони визначили, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і діє до 31.12.09, крім випадків, зазначених у п.3.1.2 цього договору.

Відповідно до згаданого вище п.3.1.2 договору суборенди термін користування приміщенням припиняється 1) у дату закінчення; 2) раніше дати закінчення, у випадку: повної конструктивної загибелі приміщення до або після дати приймання; надсилання орендарем або суборендарем повідомлення про припинення цього договору, розірвання договору, як це передбачено статтею 11 цього договору; за погодженням сторін; в інших випадках, передбачених законодавством.

Умовами договору конкретизовані і інші випадки щодо дострокового розірвання договору суборенди.

Так, згідно з п. 10.7 договору у випадку, якщо стан приміщення погіршився не з вини суборендаря та використання приміщення стає неможливим, що зафіксовано обома сторонами, а орендар не здійснює дій, направлених на його поновлення протягом трьох місяців з моменту отримання відповідного повідомлення суборендаря, в тому числі щодо проведення аварійного ремонту або капітального ремонту, суборендар має право достроково розірвати цей договір у порядку, передбаченому ст. 11 цього договору.

Пунктом 10.10 договору суборенди передбачено, що сторони мають право вимагати розірвання цього договору у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 11.2 договору його дія може бути припинена у зв'язку з припиненням користування, як це передбачено в п.п. 3.1.2 (1) і 3.1.2 (2) цього договору.

Підпунктами 11.3.1 та 11.3.2 договору сторони висловили свою взаємну згоду з тим, що в окремих випадках, передбачених у ст. 10 цього договору, термін користування може бути припинений до дати закінчення за повідомленням орендаря або суборендаря. У такому випадку термін користування закінчується через тридцять календарних днів після направлення такого повідомлення. Цей пункт є достатнім для підтвердження узгодженого взаємного волевиявлення сторін щодо закінчення терміну користування, так наступного за цим припинення цього договору. При цьому ніякі інші додаткові погодження або процедури між сторонами не потрібні для припинення договору за винятком лише описаних в п. 11.3, і сторони будуть вважати договір припиненим за взаємною згодою у зв'язку з закінченням терміну користування.

У відповідності до п. 11.4 договір припиняє свою дію через десять днів після закінчення терміну користування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача лист від 27.04.09 № 00694, у якому повідомив про бажання припинити дію договору суборенди з 27.05.09.

У відповідь листом від 14.05.09 № 14/05/09-1 відповідач заперечив проти розірвання договору суборенди, посилаючись на відсутність підстав для його дострокового розірвання. 

Листом від 18.05.09 № 00697/1 позивач вдруге звернувся до відповідача з проханням розглянути можливість припинення договору суборенди, в зв’язку з неможливістю надалі утримувати склад та сплачувати орендну плату.

01.06.09 відповідач надіслав відповідь на другу пропозицію позивача, в якому повторно заперечив проти розірвання договору суборенди. 

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем вчинено дії, які унеможливили доступ товариства до орендованого приміщення, чим істотно порушив умови договору суборенди. Відповідно до частини 2 ст. 652 ЦК України це є підставою для розірвання вказаного договору суборенди.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час дії договору суборенди позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявою про перевірку факту створення відповідачем перешкод позивачу у користуванні орендованими приміщеннями та порушення кримінальної справи.

Наразі, в ході перевірки за вказаними заявами Києво-Святошинським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області також неодноразово було відмовлено в порушенні кримінальної справи та рекомендовано звертатися до судових органів, оскільки між сторонами мають місце цивільно-правові відносини, які виникли на підставі невиконання договірних зобов’язань між ТОВ “Меркс Груп” та ТОВ “Укртелемонт Груп”. 

Позивач стверджує, що відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 договір суборенди є розірваним з 05.07.09, у зв’язку з направленням відповідачу повідомлення про його розірвання. 

Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що з 05.07.09 позивач не користувався орендованим приміщенням та звільнив його. Відсутні також докази повернення позивачем відповідачеві орендованого приміщення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції, що договір суборенди припинив свою дію у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено, - 31.12.09 (помилково зазначено 29.12.09), є правильним. 

При цьому позовні вимоги – про розірвання договору суборенди з 05.07.09.

Отже, на момент прийняття рішення судом першої інстанції чинність оспорюваного договору закінчилася, а питання про можливість розірвання договору, який втратив свою чинність, перестало існувати як предмет спору.

В п.3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: 3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно до наведених положень п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі слід припинити в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду від 05.05.05 у справі № 8/175 та від 14.03.07 у справі № 17/12д-14/99д/06, щодо яких Верховним Судом України відмовлено у порушенні провадження з їх перегляду.

Відносно посилань господарського суду на положення Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, то колегія суддів вважає неправильним їх застосування. В п.13.3 договору суборенди зазначено, що суборенда приміщень по цьому договору не регулюється положеннями Закону України “Про оренду державного і комунального майна” від 10.09.1992.

З огляду на викладене вище, рішення у даній справі підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

 ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртелемонт Груп” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.10 у справі № 51/621 скасувати.

3.          Провадження у справі № 51/621 припинити. 

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” (01004, м. Київ, вул. Бессарабська, 7-а, код ЄДРПОУ 34980420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртелемонт Груп” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 34728126) витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги, в сумі 42,50 (сорок дві) гривні 50 копійок. 

5.          Матеріали справи № 51/621 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                       

 Судді                                                                                          

 20.07.10 (відправлено)