Справа № 2-857/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

         20 жовтня 2010 року                                                Хустський районний суд

                                                                                                Закарпатської області

                     в складі:  головуючого-судді       Савицький С.А.

                                                при секретарі       Штенгель О.О.

                                   з участю позивача         ОСОБА_1  

                              та його представника         ОСОБА_2

                                            відповідача             ОСОБА_3

                               та його представника         ОСОБА_4

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, –  

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 15 грудня 2008 року приблизно о 8 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Центральній с. Іза в напрямку м.Хуст порушив вимоги п.10.1,п.11.13 ПДР України, виїхав на ліву обочину і допустив наїзд на велосипедиста.

Згідно висновку судово-медичної експертизи позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді ушитих ран скроневої ділянки зліва, скронево-тім»яної ділянки зліва, лівої вушної раковини, садна лівої скроневої ділянки, закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку легкого ступеню, забійну рану лівого гомілково-ступневого суглобу, забій гематрохіз правого колінного суглобу, що відносяться до тілесний ушкоджень середньої тяжкості.

Вироком Хустського районного суду від 01 червня 2009 року ОСОБА_3, засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 1 року виправних робіт по місцю роботи в філії «Хустський райавтодор» з відрахуванням щомісячно в доход держави 10 % з його заробітної плати без позбавлення права керування транспортними засобами.

 Діями відповідача позивачу ОСОБА_1 заподіяна майнова шкода, яка становить 5049 грн.

  З 15 грудня 2008 року по 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Хустській рай лікарні. На придбання медикаментів під час перебування в лікарні витрачено 1010,20 грн., що стверджується довідкою, виданою в.о головного лікаря Хустської районної лікарні від 30.11.2009 року, випискою з історії хвороби стаціонарного хворого за № 13917/1320.

             З 16 лютого 2009 року і по 01 квітня 2009 року позивач продовжував лікуватись амбулаторно у травматолога Хустської районної лікарні  з діагнозом: « Гранулююча забійно-рвана рана в ділянці лівого гступневого суглобу» . На придбання медикаментів під час амбулаторного лікування витратив свої кошти на суму 254,75, що стверджується довідкою лікаря та аптеки.

              Крім того ОСОБА_1 7 разів їздив з с.Ізи до лікаря-травматолога в м.Хуст для огляду, перев’язок , продовження листка непрацездатності через ЛКК. Для поїздок до лікаря викликав таксі. Витратив на 7 поїздок 350 грн., виходячи з того , що одна поїздка на таксі з с. Ізи до Хуста і назад коштувала 50 грн., враховуючи відстань-14 км.,  стоянку таксі, коли позивач перебував у лікаря.

            Позивач працює з 21 січня 2008 року різноробочим у ФГ «Гречка-3». За період лікування з 15.12.2008 року і по 14.04.2009 року позивачу повинно бути виплачено 1435,59 грн. лікарняних, що становить 80% від заробітної плати, що стверджується довідкою голови ФГ «Гречка-3», які по сьогоднішній день він не отримав. Крім того, відповідач повинен оплатити позивачу 20 відсотків не отриманої заробітної плати – 358,90 грн., а в загальному разом з лікарняними втрачений по вині відповідача заробіток становить суму 1794,50 грн.

            Крім того, під час ДТП було пошкоджено майно, яке не придатне для використання: туфлі вартістю 450 грн., джинси чоловічі за 240 грн., світер вартістю 240 грн. та велосипед «Україна» вартістю 710 грн. Всього вартістю 1640  гривень.

           Позивач стверджує, що діями відповідача йому також заподіяна моральна шкода. Через заподіяні травми, в період всього часу лікування, і в даний час він відчуває фізичну біль, у нього болять ноги. ОСОБА_1 пережив душевні страждання, пов»язані з тим, що тривалий час був прикутий до ліжка, два місяці лежав в лікарні, був відірваний від сім»ї. Пізніше їздив постійно у Хустську поліклініку на перев’язки, продовжував амбулаторно лікуватись вдома по 14 квітня 2009 року, не міг займатись своїми звичайними повсякденними справами , не міг ходити на роботу, заробляти кошти, а навпаки його батьки, які є пенсіонерами витрачали свою пенсію на придбання  медикаментів та поїздки до лікаря на перев’язки. Засуджений ОСОБА_3 знаючи , що по його вині позивач поніс значні витрати на лікування, в добровільному порядку не намагався відшкодувати шкоду. Позивач оцінює моральну шкоду в 20 000  гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання подав доповнення до позовної заяви, в якому уточнив розмір позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки на той час, коли справа знаходилася вже у провадженні суду, роботодавець – голова ФГ «Гречка» оплатив лікарняні в сумі 1080 грн. і тому позивач зменшив розмір матеріальної шкоди на вказану суму. Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати по протезуванню на суму 390 грн., що стверджується довідкою виданою 07.07.2010 року головним лікарем та лікарем-стоматологом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 4359 грн. матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки та моральну шкоду на суму 20 000 грн., посилаючись на наведені в позовній заяві та доповненні до неї обставини.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали. Посилаючись на те, що відповідач купував ОСОБА_1 медикаменти після ДТП.  Крім того відповідач пропонував позивачу грошову допомогу, але останній відмовився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15 грудня 2008 року приблизно о 8 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Центральній с. Іза в напрямку м. Хуст порушив вимоги п.10.1,п.11.13 ПДР України, виїхав на ліву обочину і допустив наїзд на велосипедиста.

Згідно висновку судово-медичної експертизи позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді ушитих ран скроневої ділянки зліва, скронево - тім’яної ділянки зліва, лівої вушної раковини, садна лівої скроневої ділянки, закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку легкого ступеню, забійну рану лівого гомілково-ступневого суглобу, забій гематрохіз правого колінного суглобу, що відносяться до тілесний ушкоджень середньої тяжкості.

Вироком Хустського районного суду від 01 червня 2009 року ОСОБА_3, засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 1 року виправних робіт по місцю роботи в філії «Хустський райавтодор» з відрахуванням щомісячно в доход держави 10 % з його заробітної плати без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

  З 15 грудня 2008 року по 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Хустській рай лікарні. На придбання медикаментів під час перебування в лікарні витрачено 1010,20 грн., що стверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою, виданою в.о головного лікаря Хустської районної лікарні від 30.11.2009 року, випискою з історії хвороби стаціонарного хворого за № 13917/1320.

             З 16 лютого 2009 року і по 01 квітня 2009 року позивач продовжував лікуватись амбулаторно у травматолога Хустської районної лікарні  з діагнозом: « Гранулююча забійно-рвана рана в ділянці  лівого г/ступневого суглобу» . На придбання медикаментів під час амбулаторного лікування витратив свої кошти на суму 254,75, що стверджується довідкою лікаря та аптеки.

               Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на лікування позивача.

     Позивач працює з 21 січня 2008 року різноробочим у ФГ «Гречка-3». За період лікування з 15.12.2008 року і по 14.04.2009 року позивачу повинно бути виплачено 1435,59 грн. лікарняних, що становить 80% від заробітної плати, що стверджується довідкою голови ФГ «Гречка-3».

Згідно довідки виданої ФГ «Гречка-3» ОСОБА_1 на сьогоднішній день отримав лікарняні в сумі 1080 грн. Невиплачені лікарняні  в сумі 355,59 грн. та 20 відсотків не отриманої заробітної плати – в сумі 358,90 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

            Крім того, під час ДТП було пошкоджено майно, яке не придатне для використання: туфлі вартістю 450 грн., джинси чоловічі за 240 грн., світер вартістю 240 грн. та велосипед «Україна» вартістю 710 грн., всього вартістю 1640  гривень, а також витрати по протезуванню на суму 390 грн.,  які слід також стягнути з відповідача на користь позивача,  оскільки вони підтверджені належним чином в судовому засіданні.

 В частині стягнення з відповідача витрат позивача на поїздки  з с. Ізи до лікаря-травматолога в м. Хуст на таксі в сумі 350 грн., суд вважає за доцільне відмовити, оскільки вказані витрати не підтверджені позивачем жодними доказами.

Позивач ставить питання про стягнення моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вина відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу внаслідок його неправомірних дій є доведеною в судовому засіданні, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цією нормою закону визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Таким чином, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеню тяжкості позивач зазнав фізичного болю та страждань, тобто діями відповідача йому заподіяно моральної шкоди.

Визначаючи розмір грошового відшкодування, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, який тривалий час був прикутий до ліжка, два місяці лежав в лікарні, був відірваний від сім»ї, пізніше продовжував амбулаторно лікуватись, не міг займатись своїми звичайними повсякденними справами , не міг ходити на роботу , а також враховуючи ступінь вини відповідача та вимоги розумності і справедливості і приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.    

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, понесені останнім на оплату інформаційно-технічного збору за розгляд справи в суді.

        Щодо стягнення з відповідача 3000 грн.  за ведення справи в суді, то зазначені витрати не підтвердженні належними доказами первинного бухгалтерського обліку, та не наведенні відповідні розрахунки згідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних  та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590, а тому суд приходить до висновку, що в зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.

      Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1192,1195 ЦК України, суд –

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4009 (чотири тисячі дев’ять) гривень матеріальної шкоди, 2000 гривень моральної шкоди, та судові витрати в сумі 515 грн.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат пов’язаних з наданням правової допомоги в розмірі 3000 грн. – відмовити.

На рішення суду сторонами може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення о апеляційного суду Закарпатської області.

            Головуючий:                      підпис                              Савицький С.А.

           З оригіналом вірно:

            Суддя Хустського

               районного суду:                                                         Савицький С.А.