ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
31.08.06 Справа № А5/97-12/30
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства „Авто-Макс-Т”, м.Львів № 22/3 від 22.05.2006р.
на постанову Господарського суду Львівської області від 11.05.2006р.
у справі № А5/97-12/30
за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів
до Приватного підприємства „Авто-Макс-Т”, м.Львів
до Приватного підприємства „Компарія”, м.Київ
про визнання недійсним господарського зобов”язання, яке виникло на підставі усної угоди
За участю представників сторін:
від позивача: Мусійчук А.О. –представник.
від відповідача 1: не з”явився.
від відповідача 2: не з”явився.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від 11.05.2006р. у справі № А5/97-12/30 задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів та визнано недійсним господарське зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між ПП „Авто-Макс-Т" та ПП „Компарія" з моменту його укладення, зобов”язано Приватне підприємство „Компарія" повернути Приватному підприємству „Авто-Макс-Т" 108837,12 грн., стягнуто з Приватного підприємства „Авто-Макс-Т" в дохід державного бюджету України все одержане ним від Приватного підприємства „Компарія" - 108837,12 грн.
Постанова місцевого господарського суду мотивована ст.ст.207,208 ГК України та тим, що у відповідача 2 був наявний умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідач 1 з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у позові відмовити з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач 1 та відповідач 2 участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили. просили постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.
Розглянувши доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Стаття 208 ГК України як наслідок визнання недійсними таких господарських зобов”язань визначає стягнення за рішенням суду в дохід держави всього одержаного за такими договорами. Так, відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
У відповідності до п.11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" при визнанні угоди недійсною необхідно встановити: у чому конкретно полягало за відомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Як свідчать матеріали справи, спірне господарське зобов'язання, яке виникло на підставі укладення усної угоди між відповідачами, розрахунки за яким підтверджені податковими накладними № 214 від 12.05.2005р., № 167 від 17.03.2005р., № 151 від 04.03.2005р., № 183 від 13.04.2005р., № 203 від 05.05.2005р., виданими ПП „Компанія” для ПП „Авто-Макс-Т" на загальну суму 108837,12 грн., в тому числі ПДВ - 18140,52 грн., виконано в повному обсязі. Проте, у ПП „Компарія” були відсутніми законні підстави укладати господарські зобов”язання, оскільки рішенням Господарського суду м.Києва від 08.09.2003р. у справі № 25/449 державна реєстрація Приватного ПП „Компарія" скасована, актом № 2668 від 01.12.2003р. анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 37488094, індивідуальний податковий номер 253988326104 від 17.04.1998р. ПП „Компарія”, останній виключений із Реєстру платників ПДВ 08.09.2003р.
Однак, як вбачається з книги обліку придбання ПП „Авто-Макс-Т", внаслідок спірного господарського зобов'язання відповідач 1 включив до податкового кредиту податок на додану вартість згідно з податковими накладними, виписаними відповідачем 2, що є неправомірним, оскільки останній на момент їх складання не був зареєстрований платником ПДВ і відповідно до ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” не вправі був їх виписувати, його державна реєстрація була скасована, податків до бюджету не сплачував.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, у відповідача 2 був наявний умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки відповідач 2 виписував вище перелічені податкові накладні, знаючи, що актом № 2668 від 01.12.2003р. анульовано Свідоцтво ПП „Компарія" про реєстрацію платника ПДВ № 37488094 від 17.04.1998р.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між Приватним підприємством „Авто-Макс-Т" та Приватним підприємством „Компарія", підлягають задоволенню та правомірно застосував правові наслідки визнання господарського зобов”язання недійсним, передбачені ст.208 ГК України.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Львівської області від 11.05.2006р. у справі № А5/97-12/30 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.