У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м.Києва Дьоміна Ю.М. на вирок Оболонського районного суду м.Києва від 18 грудня  2006 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1

         Цим вироком

                                  ОСОБА_1,

                                  ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                  раніше не судимий,                                 

         засуджений за ст.307 ч.3 КК України, з застосуванням ст.69 КК України, на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

         Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

         За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він у 2001 році з метою незаконного виготовлення, зберігання та збуту наркотичних засобів “Фентаніл” та “3-метилфентаніл” в м.Києві     вступив  в злочинну змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Згідно з розробленим планом та розподілених ролей вони домовились, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нададуть ОСОБА_3 гроші для придбання обладнання та хімічних речовин для виготовлення “фентанілу” та “3-метилфентанілу”, а той придбає зазначене обладнання та речовини, виготовить наркотичні засоби і передасть їх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для подальшого збуту.

         На виконання цієї домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2001 році в м.Києві надали ОСОБА_3 по 500 доларів США, а всього 1000 доларів США. Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 з метою облаштування “лабораторії” для виготовлення наркотичних засобів 22 червня 2001 року орендував квартиру АДРЕСА_1. Після цього у невстановлених слідством осіб на підприємствах, які займаються торгівлею хімічною сировиною та устаткуванням, за надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гроші ОСОБА_3 придбав хімічні речовини та обладнання, які перевіз до цієї квартири, де і влаштував лабораторію для виготовлення наркотичних засобів під контролем ОСОБА_2 та ОСОБА_1

         У період з жовтня по листопад 2002 року ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, використовуючи придбані хімічні речовини та обладнання, незаконно виготовив з метою подальшого збуту речовину, що містила наркотичний засіб “3-метилфентаніл” вагою 7,74 грама, та наркотичний засіб “фентаніл” загальною вагою 81,8577 гр. Восени 2002 року у м.Києві ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та частину незаконно виготовленого наркотичного засобу “фентаніл” збув ОСОБА_2

         У січні 2003 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3., приховав хімічне обладнання і інший незаконно виготовлений наркотичний засіб “3-метилфентаніл” з метою подальшого збуту у власному гаражному боксі АДРЕСА_2.

         26 березня 2003 року, в 17 год. 23 хв. співробітники відділу ГУ БКОЗ СБУ під час огляду місця події - приміщення зазначеного гаражного боксу в присутності понятих виявили і вилучили скляну банку, що містила наркотичний засіб “3-метилфентаніл” та інше обладнання.

         У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та призначеної міри покарання ОСОБА_1, посилається на неправильне застосування судом кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. З цих підстав просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

         Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Орган досудового слідства кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.307 КК України як незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту наркотичного засобу “фентаніл” загальною вагою 81,8577 г та 7,74 г речовини, що містить особливо небезпечний наркотичний засіб “3-метилфентаніл” в особливо великих розмірах за попередньою змовою організованою групою спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.307 КК України як умисне незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту наркотичних засобів в особливо великих розмірах, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку “організована група” як таку, що не знайшла в суді свого підтвердження. Такі кваліфікуючи ознаки як виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та вчинення таких дій за попередньою змовою групою осіб, які пред'явленні засудженому, суд, формулюючи обвинувачення, яке знайшов доведеним, у вироку не вказав та не навів доводів в обґрунтування свого висновку про необхідність їх виключення.

Як убачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2003 року Оболонським районним судом міста Києва ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їм на праві приватної власності.

З кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було виділено справу щодо ОСОБА_1 у зв'язку з його розшуком і у вироку щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зазначено про вчинення ними злочину за попередньою змовою з особою, справу щодо якої виділено у зв'язку з її розшуком.

У мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_1 суд не вказав про вчинення ним злочину за попередньою змовою з цими особами, не визначив статус ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які засуджені 13 жовтня 2003 року за вчинення злочину за попередньою змовою з ОСОБА_1

При призначенні ОСОБА_1 міри покарання відповідно до вимог ст.65 КК України суд врахував обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, ставлення підсудного до вчиненого, дані, що характеризують його особу виключно позитивно, його спортивні досягнення, стан здоров¢я та сімейний стан і обґрунтовано призначив ОСОБА_1 основне покарання із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст.307 ч.3 КК України.

Відповідно до санкції ч.3 ст.307 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна є обов'язковим і, відповідно до ч.2 ст.69 КК України, додаткове покарання, яке передбаченого санкцією статті як обов'язкове, суд може не призначати лише за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.69 КК України.

В порушення вимог цього закону, суд звільнив ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбаченого санкцією ч.3 ст.307 КК України як обов'язкове, не послався при цьому на ст.69 КК України, зазначивши, що “не знайшов підстав для застосування до підсудного ст. 75 КК України”.

         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постановленні щодо ОСОБА_1 судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

                                           У Х В А Л И Л А:

 касаційне подання прокурора задовольнити.

          Вирок Оболонського районного суду м.Києва від 18 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

                                                 Судді :

         Філатов В.М.                 Таран Т.С.                   Косарєв В.І.