У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві  31 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2006 року.

         Цим вироком

                                 ОСОБА_2,

                                     ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                      раніше не судимий,

         засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на два роки; за ст.286 ч.1 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на два роки; за ст.135 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України остаточно йому визначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України він звільнений від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на два роки з іспитовим строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та місця роботи.

         У апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_2 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на автомобілі “Москвич-412”, державний НОМЕР_1, АДРЕСА_1, не впорався з керуванням та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, 1979 року народження, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких сталася його смерть, після чого з місця події зник.

Крім того, того ж дня ІНФОРМАЦІЯ_2, після 23.00 годин, він в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на автомобілі “Москвич-412”, державний НОМЕР_1, по автодорозі сполученням м.Жмеринка-м.Шаргород, біля водойми с.Станіславчик Жмеринського району, виїхав на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063, державний  НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 посилається на те, що вирок є необґрунтованим та підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. З цих підстав  просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який повністю підтримав касаційну скаргу потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.286 ч.2, 286 ч.1, 135 ч.1 КК України ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджується  доказами, перевіреними у судовому засіданні, належно оціненими судом та викладеними у вироку.

Фактичні обставини вчинення злочину та винність засудженого не оспорюється.

Однак при призначенні покарання засудженому суд, всупереч вимогам ст.65 КК України, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, судом не враховано, що один із вчинених ОСОБА_2 злочинів, у відповідності до ст.12 КК України, є тяжким і пов'язаний із заподіянням смерті людині. Суд формально визнав обставиною, що обтяжує покарання засудженого - вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Однак в повній мірі наведенні обставини у сукупності судом враховані не були, тому, на думку колегії, висновок суду про можливість виправлення засудженого без позбавлення волі, є не достатньо аргументованим.

 Крім того, суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на два роки на підставі ст.75 КК України. Відповідно до вимог цього закону, на його підставі можуть бути звільненими особи,  при призначенні їм покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Можливість звільнення засуджених від інших основних та додаткових покарань ст.75 КК України не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому діянь у тому ж об'ємі, не буде встановлено інших обставин, які у відповідності до закону можуть вплинути на висновки суду щодо виду та міри покарання, то призначене йому покарання із застосуванням ст.75 КК України слід вважати м¢яким.

Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

          Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.

                                                   Судді :

         Філатов В.М.                    Таран Т.С.                 Косарєв В.І.