У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 5 квітня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року щодо                  ОСОБА_2

            Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від          3 травня 2006 року засуджено 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 100 годин.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 575 грн. 14 коп. і             2 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року зазначений вирок скасовано, а справу щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він                     17 вересня 2005 року АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_1 умисно наніс останній декілька ударів по голові та спині, в результаті чого заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. 

У касаційній скарзі потерпіла просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на те, що суд першої інстанції, маючи достатньо приводів та підстав, законно визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, проте апеляційний суд безпідставно закрив щодо нього справу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга потерпілої підлягає задоволенню.

Як видно зі змісту апеляційної ухвали, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок і закриваючи справу щодо ОСОБА_2, послався на те, що у справі є нескасована постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 по тому ж факту, що відповідно до вимог ч. 1 п. 11 ст. 6 КПК України виключає повторне порушення  кримінальної справи. Однак у даному випадку зазначена постанова не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Так, постановою Мелітопольського МВ УМВС від 23 вересня 2005 року   відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки хуліганства. Як убачається з мотивувальної частини постанови, ОСОБА_2 безпричинно побив потерпілу, заподіявши їй тілесні ушкодження.

Проте, потерпіла ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції у порядку ст. 27 КПК України із заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за спричинення їй умисних легких тілесних ушкоджень, за що його й було засуджено. 

Тому висновок апеляційного суду про неможливість подальшого провадження у справі не можна визнати законним і обґрунтованим.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду щодо  ОСОБА_2 слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

При новому апеляційному розгляді справи слід врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілої, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати й направити справу на новий апеляційний розгляд.

С у д д і :

Верещак В.М.                         Кузьменко О.Т.                     Мороз М.А.