донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

  

УХВАЛА

Іменем України

29.08.2006 р.                                                                                       справа №33/65а

 

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 

головуючого:

Кондратьєвої  С.І.

 

суддів

Акулової  Н.В., Старовойтової  Г.Я.,

 

Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника гослови Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.06р.

 

при секретареві судового засідання

Черторижських К.І.

 

за участю представників сторін:

 

від позивача:

ОСОБА_2 по Дов.№НОМЕР_1 від 10.03.06р.,

 

від відповідача:

Колмогорова Л.Д. по Дов. №7991/06 від 28.08.06р. Лисенко Л.І. по Дов. №7990/06 від 28.08.06р.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Управління Пенсійного фонду України м.Димитрові

 

на постанову  господарського суду

Донецької області

 

 

від	08.09.2006 року

 

по справі

№33/65а (колегія суддів Новікова Р.Г., Волошинова Л.В., Радіонова О.О.)

 

 

за позовом

Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м.Димитров

 

до	Управління Пенсійного фонду України м.Димитрові

 

про	визнання недійсною вимоги про сплату боргу №НОМЕР_2 насуму 3867грн.50коп.

 

В С Т А Н О В И В:

 

У березні 2006року СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про  визнання недійсною вимоги УПФУ №НОМЕР_2 про донарахування недоїмки на суму 3867грн.50коп., обґрунтовуючи свою вимогу порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов”язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України  №6-5 від 21.03.03р., Закону України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.1997р. ( далі -Закон України №400/97-ВР від 26.06.1997р.) з урахуванням уточнення позовної заяви стосовно найменування відповідача наданого в порядку ст..51 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі -КАСУ).

 

УПФУ позов не визнав, мотивуючи свої заперечення правомірністю прийнятих актів, порушенням СПД ОСОБА_1 п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.03р. ( далі -Закон України  №1058-ІУ від 09.07.03р.), тому відповідно до п.3 ст.20 Закону позивачу донараховано  страхові внески у розмірі 3867грн.50коп., направлена вимога про сплату боргу №Ф-103 від 07.07.05р. Надані до органу податкової служби уточнені декларації на адресу УПФУ не надходили.

 

Постановою господарського суду Донецької області від 19.06.2006 року по справі №33/65а, ухваленою колегією суддів Новіковою Р.Г., Волошиновою Л.В., Радіновою О.О., позов задоволено, визнано недійсною вимогу УПФУ про сплату боргу №НОМЕР_2 на суму  3867грн.50коп., стягнуто на користь СПД  ОСОБА_1 з Державного бюджету суму судового збору 3грн.40коп.

 

Судовий акт вмотивовано посиленням на те, що після завершення перевірки і прийняття за її результатами оспорюваного документу позивач подав виправлені декларації, які свідчать про відсутність у нього доходів, відповідач безпідставно не приймає їх до уваги,  та не враховує положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовим фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( далі - Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р.), практику Верховного Суду України  з  аналогічних питань (постанова №12/46 від 25.03.03р.)

 

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом УПФУ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 19.06.06р. у справі №33/65а, мотивуючи апеляційну скаргу неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального права, а саме, спеціального Закону з питань оподаткування №2181-ІІІ від 21.12.2000р. до спірних правовідносин, стверджує  що згідно з ч.4 ст.18, ч.І ст..5 Закон України  №1058-ІУ від 09.07.03р. на ці внески не повинно  поширюватись  податкове законодавство.

В запереченнях на апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначив, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, так як цілком відсутні посилання в скарзі на неправильність або  неповноту дослідження доказів судом першої інстанції, стверджує, що рішення по справі відповідає вимогам чинного законодавства України.

 

У судовому засіданні представник скаржника висловився на підтримку апеляційної скарги з підстав в неї наведених.

 

Повноважний представник позивача у судовому засіданні виступив на підтримку своїх доводів, викладених у заперечені на апеляційну скаргу.

 

Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

 

Причиною виникнення спору є визначення правомірності застосування норм податкового законодавства до спірних правовідносин, та обґрунтованості висновку щодо зазначених порушень.

 

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

 

Враховуючи принцип змагальності судового процесу, положень ст..ст.2,3,6 Закону України „Про судоустрій України” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів усім суб”єктам правовідносин незалежно і неупереджено.

 

Позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом свого порушеного права у порядку визначеному у п.6, п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, які викладені у новій редакції згідно з Законом України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-ІУ від 06.10.05р., відповідно до яких  до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішуються господарськими судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, визначив предмет та підстави позову відповідно до статті 105 цього Кодексу та форму захисту.

 

Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

 

Відповідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

 

З матеріалів справи вбачається, що  в УПФУ м.Димитрів СПД ОСОБА_1  зареєстрований як  платник 17.02.99р. за реєстраційним №НОМЕР_3. Свідоцтво про державну реєстрацію видано виконавчим комітетом Димитрівської міської Ради 15.02.99р. за №НОМЕР_4. Обрана система оподаткування з 01.01.99р. -загальна, з 01.04.01р. по 31.03.03р. -спрощена, з 01.04.03р. по теперішній час - загальна.

Як встановлено господарським судом, службовцями УПФУ здійснено повторну перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасної сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за період з 17.02.99р. по 31.12.04р.  За результатами перевірки було складено акт б/н від 06.07.05р. ( далі -Акт), в якому зазначено про порушення підприємцем вимог п.1 ст.19 Закону України  №1058-ІУ від 09.07.03р. -заниження бази нарахування страхових внесків внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат сум, не пов”язаних з виробничою діяльністю платника на загальну суму 5604грн.69коп. При цьому висновок відповідача  про заниження чистого доходу від задекларованого платником за 2003 рік було зроблено на підставі відомостей, викладених у довідці Красноарміської ОДПІ №107/1740-111-2/2430404679 від 20.08.04р. про результати документальної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.01р. по 31.12.03р.

 

За результатами  Акту перевірки і самостійно узгодженим платником збору, на підставі ст..106 Закону України  №1058-ІУ від 09.07.03р. УПФУ була сформована та направлена на адресу  СПД ОСОБА_1 вимога про сплату боргу №Ф-103 від  07.07.05р. на суму 3867грн.50коп. Спірний документ за результатами його оскарження до Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області та  до УПФУ залишено без змін, тому заявник звернувся до суду за захистом порушеного права через визнання оспорюваного акту недійсним.

 

Оспорюваний документ є виконавчим та згідно з п.8.3 Інструкції  про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03р. (далі Інструкція №21-1 від 19.12.03р.) формується на підставі актів документальних перевірок  та облікових даних особових рахунків страхувальників.

 

При вирішенні господарським судом спору досліджувалась правомірність застосування санкцій за виявленні порушення за рішеннями контролюючого органу з огляду оцінки результатів перевірки, доведеності факту порушень.

 

Враховано, що підставою визначення акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який  видав цей акт, та наявність у зв”язку з прийняттям незаконного акту порушень прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій.

 

Частиною другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Відповідно до ст.12.1 Інструкції №21-1 від 19.12.03р., ст.64 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р. контроль за правильним  нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та  надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами ПФУ відповідно до  Законів України №1058-ІУ від 09.07.03р. та  №700-ХІУ від 21.05.99р. „ Про здійснення контролю за сплатою збору на обов”язкове державне пенсійне страхування та збору на обов”язкове соціальне страхування”.

Згідно із пунктом 3 статті 106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р.   територіальні органи Пенсійного фонду за формою  і устроки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

 

Причиною виникнення спору є визначення правомірності і законності прийняття відповідачем рішення встановленими за актом перевірки фактами.

 

При вирішенні спору  про визнання недійсним акту господарський суд перш за все виходив з того, що обов”язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішень покладається на контролюючий орган. Ці обставини, зокрема, доводяться матеріалами актів, документами перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником обов”язкового платежу, з посиланням на  первинні облікові документи із зазначенням їх реквізитів та долученням їх до матеріалів перевірки, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується  з висновком господарського суду попередньої інстанції про те, що тільки фіксація у акті перевірки порушень законодавства є належним засобом доказування наявних результатів перевірки, отже, не зазначення та відсутність у акті перевірки посилань  на первинні (фінансові, бухгалтерські, інші) документи, на підставі яких встановлена прихована (занижена) сума, відповідно до якої здійснюється донарахування, позбавляє можливості вважати ці розрахунки та висновки обґрунтованими та доведеними, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що за перевіряємий період у позивача був відсутній чистий доход, тобто і база обрахування збором.

 

Твердження відповідача про те, що документи на підтвердження суми одержаного валового доходу у 2003р. до перевірки не надані, а подані позивачем уточнені декларації після перевірки не повинні враховуватись не є правильним.

 

За предметом позову йдеться про з”ясування законності, обґрунтованості рішення контролюючого органу, яке він прийняв з урахуванням певних досліджень, міркувань та  документів, і якщо сам відповідач вважає за  доцільне їх бачити, то згідно із наданими йому повноваженнями він мав провести додаткову перевірку, з урахуванням якої прийняти остаточне рішення.

 

Виходячи із результатів акту перевірки наведених норм Закону вірним є  висновок господарського суду про не  доведеність відповідачем порушень зазначених норм закону.

 

Щодо застосування господарським судом норм матеріального права, судова колегія зазначає таке.

 

Відповідно до припису абзацу першого преамбули Закону (у редакції   Закону України від 20.02.2003  № 550-IV,  що  набрав  чинності  з  26.03.2003)  цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.  А  згідно з підпунктом 2.1.3  пункту 2.1  статті 2  Закону (у  цій  же  редакції)  до кола контролюючих органів відносяться, зокрема, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом. 

Закон  України  від 20.02.2003  № 550-IV “Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” набрав чинності на більш пізню дату, ніж Закон України від 02.03.2000 № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та  Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування від 14.01.1998р. № 16/98-ВР.

 

З огляду на зміст викладених приписів чинного законодавства  України  посилання скаржника на те, що Закон не підлягає застосуванню до відносин  щодо стягнення заборгованості зі  сплати страхових внесків, не беруться до уваги.

Слід також зауважити, що при перевірці сам контролюючий орган керувався Законом України  №2181-ІІІ від 21.12.2000р.      

 

Таким чином, господарський суд на підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст..86 КАСУ, не встановив факт вчинення  Підприємцем порушення у сфері здійснення правовідносин.

 

Наведені у апеляційній скарзі УПФУ правопорушення СПД ОСОБА_1 чинного законодавства не доводяться та й фактично не спростовуюють висновку суду, тому ставити під сумнів законність ухваленої у справі постанови господарського суду Донецької області про  задоволення позову про визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ф-103 від 07.07.05р. на суму 3867грн.50коп. не можна.

 

Беручи до уваги всі наведені обставини та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування постанови  господарського суду.

 

Керуючись ст.ст.195,198,200, 205 п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,             

                       

                                     У Х В А Л И Л А   :

 

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного  фонду України в м.Димитрові   на постанову  господарського  суду   Донецької області  від 19.06.2006року у справі №33/65а  залишити без задоволення.                        

Постанову господарського суду Донецької області від 19.06.2006року у справі №33/65а залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 04.09.2006року.

Головуючий:          С.І.  Кондратьєва

 

Судді:           Н.В.  Акулова

 

          Г.Я.  Старовойтова

 

         

 

 

 

 

 

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надруковано 6екз.: позивачу-1екз., відповідачу-1екз., в справу -1екз.,ДАГС-2екз., ГСДО-1екз.,   Громко А.А.