СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 жовтня 2007 року |
Справа № 2-26/3040-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Лисенко В.А.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Поставничий Ю.М., довіреність № 2305 від 02.10.2007;
прокурора: Єрьоменко М.В., посвідчення № 245 від 11.03.2005.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" та апеляційне подання Військового прокуратура Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 10.08.2007 у справі №2-26/3040-2007
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (вул. Курортна, 2, м.Саки, 96500)
за участю: Військового прокуратура Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України (вул. Пушкіна, 35, м.Євпаторія, 97400)
про стягнення 132324,00 грн.;
за зустрічним позовом:
Військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України
в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова"
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2007 по справі № 2-26/3040-2007 (суддя Проніна О.Л.) первісний позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_197063,00 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди від 15.05.2003 № 168. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволені зустрічного позову військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" відмовлено.
Не погодившись з постановленим судом актом, Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове про відмову у позові.
Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України також не погодився з рішенням суду першої інстанції та вніс апеляційне подання, в якому просив рішення скасувати, у позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1відмовити.
Заперечення на апеляційну скаргу та апеляційне подання до суду не надходили.
Судове засідання 16.10.2007 відкладено на 24.10.2007.
У зв'язку з хворобою головуючого судді Заплава Л.М. та зайнятістю у іншому судовому засіданні судді Видашенко Т.С. 24.10.2007 за розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду О.А. Латиніна у складі судової колегії була проведена заміна суддів Заплава Л.М. та Видашенко Т.С. на суддів Прокопанич Г.К. та Котлярову О.Л. Головуючим у справі призначено суддю Прокопанич Г.К.
У судове засідання 24.10.2007 позивач не з'явився, надіслав клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з хворобою представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також враховуючи, що позивачем не надано доказів поважності причин неявки у судове засідання, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням прокурора та представника відповідача судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У лютому 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулась до господарського суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова", просила про відшкодування вартості поліпшень орендованого майна за договорами від 15.05.2003 та 14.06.2004.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, відповідно до пункту 5.1.13 договору суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1здійснила реконструкцію орендованого майна на загальну суму 132324,00 грн., тоді як договір розірвано без належної компенсації витрат орендаря.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на відсутність згоди орендодавця на проведення реконструкції та технічне переоснащення об'єкта.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007 призначено у справі будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Вступивши у справу в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України, військовий прокурор Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України звернувся з зустрічним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, просив визнати недійсним договір № 168 оренди частини літнього майданчика загальною площею 235,7 кв. м. від 15.05.2003 з огляду на невідповідність його вимогам статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні підстави дійсності угод та законодавство про оренду.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було зазначено вище, правовідносини сторін виникли з договору, який було укладено 15.05.2003.
Оскільки договір укладений до набрання чинності Цивільним кодексом України, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, але щодо прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Отже, спір за первісним позовом підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України, тоді як для визначення обґрунтованості зустрічного позову застосуванню підлягає Цивільний кодекс Української РСР та спеціальне законодавство, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”, Закон України Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, Порядок та умови проведенні конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна, затверджений наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України № 1549/241 від 26.07.2000 та Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.2000.
Як встановлено судом першої інстанції, 15.05.2003 між в/ч А 0918 Сакським центральним військовим клінічним санаторієм ім. М.І. Пирогова та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1укладено договір оренди № 168 від 15.05.2003.
Відповідно до пункту 8.1 договору, строк його дії визначено з моменту підписання і до 1 листопада 2008 року.
Згідно з пунктом 1.1 договору, об'єктом оренди є частина танцювального майданчика площею 235,7 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2
Пунктом 5.1.13 договору передбачено, що орендатор має право вносити зміни у склад орендованого майна та прилягаючих територій, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, яке передбачає збільшення його вартості.
Пунктом 6.1.6 договору встановлені право та обов'язок Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" давати згоду на реконструкцію, технічне переобладнання та поліпшення орендованого майна за рахунок орендаря.
14.06.2004 між в/ч А 0918 Сакським центральним військовим клінічним санаторієм ім. М.І. Пирогова та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1було укладено договір № 4 на предмет оренди позивачем нерухомого військового майна -частини літнього майданчику площею 63 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2
Пунктом 6.3 зазначеного договору передбачено право орендатора здійснювати реконструкцію, технічне переобладнання, поліпшення орендованого майна та прилягаючої території, яке передбачає збільшення його вартості.
Одночасно пунктом 8.3 договору встановлено право орендодавця надавати згоду на реконструкцію, технічне переобладнання, поліпшення орендованого майна за рахунок орендатора.
Умовами обох договорів передбачено, що взаємовідносини сторін, що неурегульовані цим договором, регулюються законодавством України.
Посилаючись на пункт 3 статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у редакції, яка діяла з 07.02.2002 по 27.02.2004 на момент укладення договору оренди та право орендодавця на надання згоди на проведення орендарем реконструкції переданого йому у користування майна, суд визнав пасивну поведінку відповідача підставою для задоволення позову у частині стягнення суми 97063,00 грн. у якості відшкодування вартості робіт з невідокремленого поліпшення майна.
Судова колегія вважає висновок суду першої інстанції хибним з огляду на наступне.
Дійсно, право орендаря на здійснення реконструкції, технічного переоснащення та поліпшення орендованого майна передбачене як Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, так і статтею 778 Цивільного кодексу України.
Договори ж, які укладені на предмет оренди, містять посилання на право орендатора щодо надання згоди суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1на проведення реконструкції майна.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів його звернення до відповідача з клопотанням про надання згоди на реконструкцію об'єкта.
Так, відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні оспорюваного правочину були порушені вимоги статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»та пунктів 1.3, 1.4 Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна щодо необхідності публікації повідомлень про об'єкти, які пропонуються до передачі в оренду.
Також не було дотримано Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.2000, а саме - не одержано дозволи на передачу майна в оренду від Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (представництвом).
Крім того, укладення договору оренди не узгоджено з начальником регіонального представництва фонду державного майна, як це передбачено статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За таких обставин висновок суду про стягнення з відповідача вартості невідокремлених поліпшень суперечить матеріалам справи і вимогам закону, тому рішення у зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.
Апеляційне подання прокурора також підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, правовим обґрунтуванням на підтвердження позовних вимог прокурор визначив статтю 207 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
Оскільки, як було зазначено вище, предметом спору є дійсність договору, укладеного до 01.01.2004, застосуванню підлягає Цивільний кодекс Українсько РСР.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини 1 пункту 10 пункту Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 на підставі статті 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
За таких обставин договір оренди № 168 від 15.05.2003 не відповідає вищенаведеним нормам та підлягає визнанню недійсним, з огляду на що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції про відмову у зустрічному позові підлягає зміні.
За загальним правилом, угода визнається недійсною з моменту її укладення.
Проте, частиною 2 статті 59 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
Отже, зазначена норма закону передбачає виключення з загального правила.
Як свідчать матеріали справи, на час звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1задоволено до суду з відповідним позовом договір від 15.05.2003 розірвано.
Отже, правові підстави для визнання недійсним на майбутнє договору оренди, дію якого припинено, відсутні, з огляду на що апеляційне подання прокурора про скасування рішення у повному обсязі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" задовольнити частково.
2. Апеляційне подання Військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2007 у справі № 2-26/3040-2007 скасувати у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_197063,00 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди від 15.05.2003 № 168, державного мита в сумі 970,63 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 86,55 грн.
4. У позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" про стягнення вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди від 15.05.2003 № 168 в сумі 97063,00 грн. відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.А. Лисенко
О.Л. Котлярова