СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 жовтня 2007 року |
Справа № 2-26/3041-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Лисенко В.А.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
прокурор: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 10.08.2007 у справі № 2-26/3041-2007
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (вул. Курортна, 2, м.Саки, 96500)
за участю: Військова прокуратура Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України (вул. Пушкіна, 35,Євпаторія,97400)
про стягнення 71902,00 грн.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2007 по справі № 2-26/3041-2007 (суддя Проніна О.Л.) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_171902,00 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди від 29.11.2001 № 238.
Не погодившись з постановленим судом актом, Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Судове засідання 16.10.2007 відкладено на 24.10.2007.
У зв'язку з хворобою головуючого судді Заплава Л.М. та зайнятістю у іншому судовому засіданні судді Видашенко Т.С. 24.10.2007 за розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду О.А. Латиніна у складі судової колегії була проведена заміна суддів Заплава Л.М. та Видашенко Т.С. на суддів Прокопанич Г.К. та Котлярову О.Л. Головуючим у справі призначено суддю Прокопанич Г.К.
У судове засідання 24.10.2007 прокурор та представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з хворобою представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також враховуючи, що позивачем не надано доказів поважності причин неявки у судове засідання, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У лютому 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулась до господарського суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова", просила про відшкодування вартості поліпшень орендованого майна за договором № 238 від 29.11.2001 та додатковою угодою № 1 до нього від 29.11.2003.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до пункту 6.3 договору суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1здійснила реконструкцію орендованого майна на загальну суму 71902,00 грн., тоді як договір розірвано без належної компенсації витрат орендаря.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на відсутність згоди орендодавця на проведення реконструкції та технічне переоснащення об'єкта.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007 призначено у справі будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
У порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України, військовий прокурор Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України вступив до участі у справі в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова".
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні норми законодавства про оренду.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було зазначено вище, правовідносини сторін виникли з договору, який було укладено 29.11.2001.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжувались після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції, 29.11.2001 між в/ч А 0918 Сакським центральним військовим клінічним санаторієм ім. М.І. Пирогова та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1укладено договір оренди № 238.
Відповідно до пункту 8.1 договору, строк його дії визначено з моменту підписання і до 29 листопада 2006 року.
Згідно з пунктом 1.1 договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 168,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2
Пунктом 5.1.5 договору передбачено, що орендатор зобов'язаний погоджувати у письмовій формі з орендодавцем всі здійсненні зміни в обладнанні орендованих приміщень, що проводяться з метою їх удосконалення та самостійно проводити власними коштами ремонт, оновлення орендованого приміщення, обладнання та інвентарю.
Пунктом 8.7 договору встановлено, що орендодавець відшкодовує орендарю вартість всіх поліпшень, проведених з письмової згоди орендодавця.
29.11.2003 між в/ч А 0918 Сакським центральним військовим клінічним санаторієм ім. М.І. Пирогова та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1було укладено додаткову угоду № 1, якою договір № 238 від 29.11.2001 викладено у новій редакції.
Пунктом 6.3 зазначеного договору передбачено право орендатора за власний рахунок здійснювати реконструкцію, технічне переобладнання, поліпшення орендованого майна та прилягаючої території, яке передбачає збільшення його вартості.
Одночасно пунктом 8.3 договору встановлено право орендодавця надавати згоду на реконструкцію, технічне переобладнання, поліпшення орендованого майна за рахунок орендатора.
Умовами обох договорів передбачено, що взаємовідносини сторін, що неврегульовані цим договором, регулюються законодавством України.
Посилаючись на пункт 3 статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у редакції, яка діяла з 07.02.2002 по 27.02.2004 та право орендодавця на надання згоди на проведення орендарем реконструкції переданого йому у користування майна, суд визнав пасивну поведінку відповідача підставою для задоволення позову у частині стягнення суми 71902,00 грн. у якості відшкодування вартості робіт з невідокремленого поліпшення майна.
Судова колегія вважає висновок суду першої інстанції хибним з огляду на наступне.
Дійсно, право орендаря на здійснення реконструкції, технічного переоснащення та поліпшення орендованого майна передбачене як Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, так і статтею 778 Цивільного кодексу України.
Договір, який укладено між сторонами на предмет оренди, містить посилання на право орендатора щодо надання згоди суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1на проведення реконструкції майна.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів його звернення до відповідача з клопотанням про надання згоди на реконструкцію об'єкта.
Відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача 71902,00 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2007 у справі № 2-26/3041-2007 скасувати.
3. У позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" про стягнення 71902,00 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди від 29.11.2001 № 238 відмовити.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.А. Лисенко
О.Л. Котлярова