КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2010 № 34/413-33/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Житлобудкомплекс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2010
у справі № 34/413-33/18 ( .....)
за позовом ТОВ "Пром-Лізинг"
ТОВ "Житлобудкомплекс"
до ЗАТ "Страхова компанія "Провідна"
про стягнення 144724,14 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пром - Лізинг” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Пром - Лізинг” звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” страхового відшкодування та відшкодування шкоди в сумі 144 724,14 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2009 року в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року апеляційну скаргу позивачів залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2009 року - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року касаційну скаргу позивачів задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2009 року у справі №34/413 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Дана постанова мотивована тим що судами першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки доводам позивачів з приводу того що страховий випадок стався в наслідок осідання ґрунту під задніми колесами застрахованого транспортного засобу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у справі № 34/413-33/18 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром - Лізинг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобудкомплекс” до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” про стягнення 144 724,14 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачі звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять визнати незаконним рішення страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування, повідомлене страхувальнику листом від 09.06.2008р. №17-05/2855 та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у справі № 34/413-33/18 і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального та матеріального права, зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. у справі №34/413-33/18, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 12.07.2010р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги позивачів, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. по справі № 34/413-33/18 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що між ТОВ “Пром-Лізинг” (страхувальник) та ЗАТ “Страхова компанія “Провідна” (страховик) укладено договір № 06/0021773/9011/07 добровільного страхування наземного транспорту (самоскид КАМАз 65201-012, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер А А 4132 ЕТ). В наслідок просідання ґрунту під задніми колесами транспортного засобу 15.03.2008р. сталося перевертання останнього, в наслідок чого ТОВ “Пром-Лізинг” було завдано матеріальну шкоду у розмірі 126882,00 грн.. Страхувальник 18.03.2008р. письмово повідомив страховика про страховий випадок, але листом від 09.06.2008р. №17-05/2855 страховик відмовив у здійсненні страхового відшкодування на підставі п.10.3.11 договору страхування та ст. 26 Закону України “Про страхування”. Позивачі вважаючи дане рішення неправомірним звернулись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди. Додатково позивачі просять стягнути з відповідача вартість юридичних послуг, вартість експертного дослідження та три проценти річних.
Місцевим судом відмовлено в позові. Рішення місцевого суду мотивоване наступним. Оскільки позивачі зазначають, що перевертання транспортного засобу було спричинене просіданням ґрунту, а даний страховий ризик передбачений пунктом договору “стихійні лиха” та враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних довідок з метеорологічної або сейсмічної служби про настання стихійного лиха (осідання ґрунту), які є обов’язковими відповідно до п.7.2.5 договору, тому відмова відповідача у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування позивачам була правомірною, а за таких обставин відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, суд посилався на п.10.3.11 Договору, згідно якого не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому транспортному засобу та додатковому обладнанню та/або нанесено збитки Страхувальнику, у результаті завантаження або розвантаження застрахованого транспортного засобу.
Між тим, апеляційний суд не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права враховуючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, між 17.12.2007 року між ТОВ “Пром-Лізинг” (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Жилбудкомплекс” (орендар) було укладено договір оперативної оренди транспортного засобу № 17-12/07-ОЛ, згідно умов якого орендодавець передав орендареві в оперативну оренду - тимчасове платне користування автомобіль самоскид КАМАз 65201-012, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер А А 4132 ЕТ з метою здійснення останнім підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 8.3 вказаного договору, орендодавець здійснює страхування транспортного засобу, що є предметом оренди за цим договором.
Так, 24.12.2007 року ТОВ “Пром-Лізинг” (страхувальник) з ЗАТ “Страхова компанія “Провідна” (страховик) укладено договір № 06/0021773/9011/07 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір), відповідно до умов якого страховик за заявою страхувальника здійснює страхування наземного транспорту (автомобільного) протягом строку дії договору.
Відповідно до п.1.2 Договору об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими транспортними засобами (далі - ТЗ) та додатковим обладнанням (далі - ДО), які зазначені у Додатку 1 до цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що страховим випадком, за цим договором, є подія, що виникла внаслідок настання одного або декількох страхових ризиків, у результаті якої нанесено прямі збитки майновим інтересам страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованими ТЗ та/чи застрахованим ДО, і у зв'язку з якою виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п.2.2 Договору застрахованими ризиками є:
п.2.2.1 зіткнення застрахованого ТЗ з рухомим та/чи нерухомим об'єктом (об'єктами), наїзду на них (у т.ч. на споруди, тварин, перепони), падіння, перевертання застрахованого ТЗ, биття скла (крім випадків протиправних дій третіх осіб), напад тварин на застрахований ТЗ; самовільне падіння предметів на застрахований ТЗ, падіння у воду, провалу під лід (ризик «дорожньо-транспортної пригода (ДТП)»);
п.2.2.2 стихійні лиха (землетрус, злива, град, снігопад, повінь, паводок, затоплення, оповзень, обвал, осідання ґрунту, удар блискавки, вихор, ураган, смерч, сель, буря, шторм); (ризик - «Стихійні лиха»).
Згідно з статтею 5 Договору його дія поширюється на територію України, а строк дії цього договору дорівнює 12 місяцям (1 рік) з 25.12.2007 року до 24.12.2008 року.
Відповідно до додатку № 1 до Договору, до переліку застрахованих ТЗ та ДО входить автомобіль КАМАЗ 65201-012, реєстраційний номер АА 4132 ЕТ, 2007 року випуску.
15.03.2008 року відбулось пошкодження застрахованого автомобіля КАМАЗ 65201-012, реєстраційний номер АА 4132 ЕТ.
Внаслідок даного пошкодження співпозивачу ТОВ “Пром-Лізинг” була заподіяна матеріальна шкода у загальному розмірі 126882,00 грн., що підтверджується рахунком ПП “Гроцький Транс Експедиція” № 55/190 від 28.03.2008 р. щодо вартості виконання робіт з відновлювального ремонту автомобіля, сума якого складає 91224,00 грн. (рахунок оплачений ТОВ “Житлобудкомплекс”, що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 08.04.2008 р., рахунком-фактурою № 55/190 від 28.03.2008 р., актом здачі-прийняття робіт № РН-55/190) та рахунком ПП “Гроцький Транс Експедиція” № 55/191 від28.03.2008 р. щодо вартості запчастин, необхідних для відновлювального ремонту автомобіля, сума якого складає 35658,00 грн.
18.03.2008 року ТОВ “Пром-Лізинг”, у відповідності до статті 7 Договору, звернулось до відповідача із заявою №2878 про факт настання події. Як вбачається із зазначеної заяви “при підйомі кузова з ґрунтом та внаслідок просідання задніх коліс автомобіль ліг на бік на території об'єкту, який знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Садова 10 А”.
Аналогічний опис обставин пошкодження автомобіля КАМАЗ зазначений і в листі-повідомленні № 32 від 17.03.2008 року ТОВ “Жилбудкомплекс”, а саме: ”...при підйомі кузова з ґрунтом та внаслідок просідання задніх коліс з ґрунтом вказаний автомобіль ліг на бік...”.
Відповідно довідки УДАІ ГУ МВС України у м. Києві №302/3 від 27.03.2008 року водій ОСОБА_1 порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Згідно з п. 8.4 Договору протягом 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до 15(п'ятнадцяти) робочих днів здійснює виплату (підпункт 8.4.1), або приймає обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (підпункт 8.4.2).
Листом №17-05/2855 від 09.06.2008 року ЗАТ “Страхова компанія “Провідна” повідомила страхувальника про відмову у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на підпункт 10.3.11 пункту 10.3 договору страхування та статтю 26 Закону і України “Про страхування”, у зв'язку із невизнанням події страховим випадком.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.1 статті 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відмовляючи в виплаті страхового відшкодування ЗАТ “Страхова компанія “Провідна” в своєму листі №17-05/2855 від 09.06.2008р. зазначає, що згідно наданого ТОВ “Пром-Лізинг” описом обставин пригоди, а саме перевертанням транспортного засобу, яке відбулося при розвантаженні, а тому з врахуванням положень закріплених в статті 26 Закону України “Про страхування” та п. 10.3.11 Договору страхування дана подія не вважається страховим випадком і не породжує зобов’язання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідно ч. 2 статті 26 Закону України “Про страхування” та частині 2 статті 991 Цивільного кодексу України умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат (крім тих, що передбачені у частині 1 цієї статті), якщо це не суперечить закону.
Так, відповідно до п.10.3.11 Договору не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому транспортному засобу та додатковому обладнанню та/або нанесено збитки Страхувальнику, у результаті завантаження або розвантаження застрахованого транспортного засобу.
У статті 17 Закону України “Про страхування” передбачений обов'язок страховика у Правилах страхування визначити виключення із страхових випадків та обмеження страхування.
Відповідно до п. 5.1.14 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою правління ЗАТ “Страхова компанія “Провідна” №20601 від 20.10.2006 року, не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому транспортному засобу та додатковому обладнанню та/або нанесено збитки страхувальнику, у результаті завантаження або розвантаження застрахованого ТЗ.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно посилається на необхідність буквального тлумачення змісту норм правочину, проте саме тлумачення здійснене помилково, а правозастосування здійснене з неправильною оцінкою фактичних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що для невіднесення події до страхових випадків, що передбачено п.10.3.11 Договору, подія, в даному випадку перевертання транспортного засобу (що за загальним правилом є страховою подією) має статися не “при”, а в “результаті” розвантаження транспортного засобу.
Отже, для відмови в задоволенні позову, необхідно було встановити безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між розвантаженням та перевертанням транспортного засобу. Зазначеного судом першої інстанції зроблено не було.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що перевертання дійсно сталось під час розвантаження, (що є звичайною процедурою і як правило не призводить до перевертання), але його (перевертання) причиною стало просідання ґрунту під задніми колесами транспортного засобу в наслідок зміщення центру ваги під час розвантаження та порушення Правил дорожнього руху України.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що просідання ґрунту, вданому випадку, не є тим випадком (осідання грунту), який передбачений п.2.2.2 Договору (ризик - «Стихійні лиха») та не потребує доведення специфічними доказами.
З зазначеними фактичними обставинами та міркуваннями (крім причин невіднесення згаданої події до страхового випадку) погоджується і сам відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву від 24.11.2008р. де зазначає, що “18.03.2008р. на будівельному майданчику відбулась подія внаслідок порушення водієм умов розвантаження ґрунту, під час якої транспортний засіб не рухався, тобто водієм не була вибрана безпечна ділянка будівельного майданчика, він не переконався, що маневр підйому кузова для розвантаження ґрунту буде безпечний, внаслідок чого грунт під автомобілем просів і вантаж переважив кузов автомобіля. У результаті був пошкоджений кузов та інші конструктивні деталі застрахованого автомобіля” (т.1 а.с. 136).
Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги інші обставини встановлені судом, апеляційний суд вважає вимогу про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 122 202,00 грн. (126882,00 грн. (сума відновлювального ремонту) – 4680,00 грн. (франшиза за договором страхування) = 122 202,00 грн.) обґрунтованою та правомірною, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.
Позивачі в позовній заяві також просять стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 1292,14 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних нарахованих позивачами, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що їх нарахування здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивачі в позовній заяві просять стягнути з відповідача вартість юридичних послуг у сумі 19500,00 грн.
У відповідності до положень ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Виходячи з вищенаведеного, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас, у вирішенні питань, пов’язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді необхідно враховувати, що у відповідності до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2008р. ТОВ “Житлобудкомплекс” уклав з ТОВ “Консалтингово – правова група”, в особі генерального директора Голембіовського Ю.І. договір №01-23/07/08 про надання юридичних послуг. На підтвердження оплати наданих за даним договором послуг позивач надав суду платіжне доручення від 29.07.2008 р. на суму 9100,00 грн. на користь одержувача – ТОВ “Консалтингова правова група”, призначенням платежу зазначено :”сплата авансу за юридичні послуги”.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення вимог Позивачів в частині стягнення вартості юридичних послуг відсутні, оскільки договір про надання юридичних послуг №01-23/07/08 від 23.07.2008 ТОВ “Житлобудкомплекс” був укладений не з адвокатом, а з суб’єктом господарювання - ТОВ “Консалтингова правова група” та грошові кошти у сумі 9100,0 грн. також сплачені ТОВ “Консалтингова правова група”, а не адвокату. Зазначені вимоги також не можна віднести до збитків позивачів.
Витрати понесені в зв’язку з проведенням експертного дослідження в сумі 1730,00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки Позивачами не доведено та не обґрунтовано доцільність та необхідність даного лінгвістичного дослідження тексту договору добровільного страхування наземного транспорту №06/0021773/9011/07 від 24.11.2007р.
Дане експертне дослідження проводилось не в межах судового розгляду.
Апеляційний суд не погоджується з посиланнями апелянтів на необґрунтованість відхилення вимоги щодо визнання незаконним рішення страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Зазначена вимога є неналежним способом захисту порушених прав позивачів з огляду на непередбаченість такого способу захисту чинним законодавством України.
Отже за таких обставин справи, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2010р. та частково задовольняє позов, а саме в частині стягнення страхового відшкодування та трьох відсотків річних, в іншій частині позовних вимог відмовляє.
Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, враховуючи часткове задоволення позову та апеляційної скарги та відповідно ст. 49 ГПК України, покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачів підлягає державне мита за подання позовної заяви в сумі – 1230,15 грн., державне мито за подання апеляційної скарги в сумі –615,08 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі – 100,00 грн..
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром - Лізинг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобудкомплекс” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у справі № 34/413-33/18 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення, яки позов задовільнити частково.
4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” (пр-кт Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049; код ЄДРПОУ 23510137; р/р 265003941501 в ЗАТ “Банк Пертокоммерц - Україна” МФО 300120) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром - Лізинг” (вул. Саксаганського, 83 м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 33494573; р/р 2600411887 в ВАТ “УПБ”, МФО 300205) страхове відшкодування в розмірі 122202,00 грн. (сто двадцять дві тисячі двісті дві гривні).
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” (пр-кт Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049; код ЄДРПОУ 23510137; р/р 265003941501 в ЗАТ “Банк Пертокоммерц - Україна” МФО 300120) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобудкомплекс” (пр-кт Правди, б. 19/3, к. 61, м. Київ, 04108; код ЄДРПОУ 34481121; р/р 26001034771021 в КМФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) три процента річних в розмірі 1292,14 грн. (одна тисяча двісті дев’яносто дві гривні чотирнадцять копійок); 1230,15 грн. (одна тисяча двісті тридцять гривень п’ятнадцять копійок) - витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви; 615,08 грн. (шістсот п’ятнадцять гривень вісім копійок) - витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги; 100,00 грн. (сто гривень) - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
6. В іншій частині позову відмовити.
7. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
8. В іншій частині апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром - Лізинг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобудкомплекс” залишити без задоволення.
9. Матеріали справи № 34/413-33/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
23.07.10 (відправлено)