ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"24" жовтня 2007 р. |
Справа № 6/12/4438 |
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин
до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нетішин
про стягнення 66 761,81 грн.
та зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нетішин
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин
про зміну умов п.п.7.2, 7.3. договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. та визнання правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.
Суддя О.Є. Танасюк
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 -підприємець;
Рішення приймається 24.10.2007р., оскільки в судовому засіданні 10.10.2007р., оголошувалась перерва.
Суть спору: Позивач у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.08.2007р. та уточнення розміру позовних вимог від 08.08.07р. , відповідно до ст.22 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 48 872,7 грн. ,інфляційні втрати в сумі 14 572,36 грн., 3% річних в сумі 3316,75 грн. Таким чином, загальна сума заявлених до стягнення коштів становить 66 761,81 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р., відповідач повинен сплатити позивачу за придбаний товар суму 115 000,00 грн. Однак, відповідачем вказане договірне зобов'язання не виконано, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення даних коштів в судовому порядку. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.06р. № 8/7251 присуджено на користь позивача 115 000,00 грн. -заборгованості за договором, 13 500,00 грн. -штрафу, 3% річних в сумі 1011,37 грн., 3116,19 грн. -індексу інфляції, 118,00 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу та 1363,78 грн. -державного мита, на загальну суму 134 109,34 грн. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р.рішення господарського суду залишено без змін
Однак, відповідачем вказане рішення суду в добровільному порядку не виконано, в зв'язку з чим позивач вважає, що починаючи з 11.04.06р. має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 134 109,34 грн., яке виникло з набранням рішенням господарського суду законної сили.
На момент подання позивачем збільшення позовних вимог , відповідач заборгованість за договором сплатив повністю станом на 20.12.2007р., про що повідомляє позивач у заяві про збільшення позовних вимог . Крім того , звертає увагу , що навіть у більшому розмірі ніж стягнено за рішенням господарського суду від 30.01.2006р. на суму 11 377,30грн.
При цьому позивач наполягає на стягненні з відповідача штрафу з урахуванням переплати в сумі 48 872,70грн., нарахованого за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р. в сумі 60250,00грн. (за 11 місяців) . Правомірність нарахування штрафу за вказаний період обґрунтовує ч.6 ст.232 ГК України та п.7.2 договору , вважає , що такий спосіб нарахування визначений договором.
Також, позивач відповідно до ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму 14779,72грн. інфляційних втрат та суму 3342,09грн. 3 % річних , за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р., розраховані із суми боргу та інших сум (19109,34грн.= 1011,37грн. -відсотків річних, 3116,19грн. інфляційних втрат, 118грн. витрат ІТЗ судового процесу , 1363,78грн. державного мита), стягнутих за рішенням суду 8/7251. Правомірність нарахування обґрунтовує приписами ст. 6 та ч.5 ст.11 ЦК України, відповідно до яких у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, мотивуючи тим, що заборгованість за договором купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. в сумі 115000 грн. була стягнута з банківського рахунку відповідача, на підставі наказу господарського суду від 12.05.06р. в межах виконавчого провадження, а 13 500 грн. штрафу, 3% річних в сумі 1011,37 грн., 3116,19 грн. -індексу інфляції, 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1363,78 грн. державного мита сплачено відповідачем добровільно, що підтверджується розписками позивача та відповідними квитанціями. Таким чином, на думку відповідача, ним повністю виконано приписи рішення господарського суду від 30.01.06р., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження по справі №8/7251 і підстав для задоволення даного позову немає.
Відповідачем подано до суду зустрічний позов, в якому він просив визнати недійсним п.7.2., 7.3. Договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. в частині стягнення штрафу, який прийнятий судом.
Однак, в судовому засіданні 27.09.2007р. позивачем за зустрічним позовом подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд змінити умови п.п.7.2, 7.3. договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. ,визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені. Відповідно до ст.22 ГПК України , уточнення позовних вимог судом прийнято.
Позовні вимоги за зустрічним позовом, мотивує тим, що у вказаних пунктах договору передбачено можливість стягнення продавцем з покупця штрафу в розмірі 5%, який щомісяця нараховується на суму заборгованості та зазначено, що штраф сплачується продавцю щомісячно, тобто передбачений штраф є не одноразовим, а періодичним, тому на думку відповідача це є не штраф, а пеня в розумінні ст. 549 ЦК України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що п.7.2,7.3. договору №03-5 від 01.03.05р. в частині щомісячного стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання є таким, що не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України, тому просить змінити дані пункти договору , визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.
Відповідач за зустрічним позовом та позивач за первісним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечує, вказуючи, що сторонами при укладенні договору дотримано всіх вимог ст. 549 ЦК України та правильно названо договірну санкцію штрафом, оскільки відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тому вважає, що положення п.7.2, Договору повністю узгоджуються із визначенням штрафу.
Крім того, зазначає, що відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідач за зустрічним позовом, звертає увагу суду на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.06р. по справі №8/7251, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.04.06р. встановлено факт погодження сторонами у п.7.2. Договору договірної господарської санкції саме у вигляді штрафу та стягнуто цим рішенням штраф.
При цьому звертає увагу суду , що позивачем за зустрічним позовом не дотримано порядку внесення змін до договору, встановлений ст.188 ГК України , та той факт , що договір повністю виконаний, а за загальними приписами цивільного та господарського законодавства зміна умов договору після його повного виконання -не допускається. За таких обставин, просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
ОСОБА_1 -зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Нетішинської міської ради Хмельницької області 18.03.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи серії НОМЕР_1 від 18.03.2002р., ідентифікаційний номер -НОМЕР_2.
ОСОБА_2 -зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Нетішинської міської ради Хмельницької області 06.09.2000р. , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи від 06.09.2000р., ідентифікаційний номер -НОМЕР_3.
01.03.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу за № 03-5 зернозбирального комбайна марки „CASE -2188 AF”. Відповідно до умов даного договору, позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу зернозбиральний комбайн марки „CASE -2188 AF”, а відповідач оплатити його вартість в розмірі 115000грн. не пізніше 10.10.2005р.
Відповідно до п.7.2 договору сторони домовились у разі прострочення терміну оплати товару, вказаного в п.6.3 цього договору , відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5%, котрі щомісячно нараховуються на суму заборгованості. Штраф виплачується щомісячно.
Позивач зобов'язання за договором виконав , про що свідчить накладна № 10/5 від 10.03.2005р.
Оскільки зобов'язання за договором відповідачем не виконувались , рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.2006р. по справі № 8/7251 за позовною заявою позивача, стягнуто з відповідача суму 115000грн. боргу за договором, 13 500,00 грн. -штрафу, 3% річних в сумі 1011,37 грн., 3116,19 грн. -індексу інфляції (за період з 11.10.2005р. по 25.01.2006р.) , 118,00 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу та 1363,78 грн. -державного мита, на загальну суму 134 109,34 грн. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. рішення господарського суду залишено без змін
12.05.2006р. був виданий наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення . А 17.05.2006р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по наказу господарського суду № 8/7251 від 12.05.2006р.
Відповідачем сума боргу , штраф, індекс інфляції, 3% річних та судові витрати , стягнуті за рішенням господарського суду від 30.01.2006р. № 8/7251, сплачена повністю станом , про що свідчать квитанції № б/н від 31.05.2006р. на суму 2500грн., № 1 від 01.06.2006р. на суму 5500грн., № 2 від 01.06.2006р. на суму 2000грн. , 22.11.2006р. згідно платіжної вимоги № 51 від 21.11.2006р. списано суму 15062,93грн., розписка від 12.12.2006р. на суму 85800грн., та розписка від 13.12.2006р. на суму 36300грн.
Однак , позивач стверджує , що несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідача було триваючим , що потягнуло для нього значні моральні та моральні збитки , з метою захисту свого порушеного права просить стягнути з відповідача , відповідно до п.7.2 договору , штраф з урахуванням переплати в сумі 48 872,70грн., нарахованого за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р. в сумі 60250,00грн. ( за 11 місяців) .
Також, позивач відповідно до ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму 14779,72грн. інфляційних втрат та суму 3342,09грн. 3 % річних , за період з 26.01.2006р. по 20.12.2006р. , розраховані із суми боргу та інших сум ( 19109,34грн.= 1011,37грн. -відсотків річних, 3116,19грн. інфляційних втрат , 118грн. витрат ІТЗ судового процесу , 1363,78грн. державного мита), стягнутих за рішенням суму 8/7251.
Відповідачем 08.08.2007р. подано зустрічний позов до позивача про визнання недійсними умов договору п.7.2 та п.7.3.
27.09.2007р. відповідачем подано заяву, відповідно до ст.22 ГПК України , про уточнення позовних вимог - зміну предмету позову, а саме: просить змінити умови договору п.п.7.2, 7.3 договору купівлі-продажу № 03-5 від 01.03.2005р., визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені. Зміна предмету позову судом прийнята.
Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:
Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Порядок зміни та розірвання господарського договору врегульовано ст.188 ГК України , якою визначено , що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається , якщо інше не передбачено законом та договором. Сторона договору , яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір , повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору , яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору , у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни ( розірвання ) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням змінено або розірвано договір , договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.
Підстави зміни або розірвання договору, визначені ст.ст. 651,652 ЦК України.
Відповідач у зустрічному позові просить суд змінити п.7.2 та п.7.3 договору купівлі-продажу № 03-5 від 01.03.2005р., визнавши правомірним застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, однак правового підстав для зміни, визначених цивільним законодавством не навів. Крім того, не подав доказів врегулювання спірних умов в досудовому порядку, як того вимагає ст.188ГК України. За таких обставин, позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом є безпідставними, а тому в їх задоволені необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать , види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському ( діловому )обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.
Поняття неустойки визначено ст. 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання .
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Залежно від підстав встановлення неустойка може бути договірною (якщо умови за яких вона сплачується, та її розмір встановлені угодою сторін) та законною (нормативною), коли умови, за яких вона сплачується, та її розмір встановлені нормативними актами, що регулюють відповідний вид зобов'язань.
Законом України від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлена виключна неустойка (пеня за грошовими зобов'язаннями ), яка обмежує відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Зокрема, Законом в ст.ст.1, 3 передбачено , що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін . Однак, розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період , за який сплачується пеня.
Відповідальність за порушення строків розрахунків врегульована , також , ч.2 ст.343 ГК України. Так, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони за договором купівлі-продажу № 03-5 в п.7.2 домовились , що в разі прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 5% , котрі щомісячно нараховуються на суму заборгованості і виплачуються продавцю щомісячно.
Тобто , враховуючи , що розмір штрафних санкцій законом по грошових зобов'язаннях не визначено , сторони врегулювали його в договорі в порядку визначеному ч.4 ст.231ГК України , у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов'язання , однак передбачили періодичність їх нарахування.
З огляду на вказівки Вищого господарського суду України по даній справі, викладені в Постанові ВАСУ від 14.06.2007р. , керуючись ст.ст. 548,549 ЦК України, суд вважає , що в п. 7.2 договору сторони визначивши неустойку за несвоєчасну оплату грошових коштів у формі штрафу, фактично врегулювали неустойку , яка по своїх правовій природі є пенею, так як сплачується періодично .
В даному випадку Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено максимальний розмір пені, а тому, у разі , якщо передбачений договором розмір пені перевищує розмір пені, передбачений договором, то застосовується розмір пені встановлений у законі.
Цивільний кодекс України не визначає порядок нарахування штрафних санкцій, тому з врахуванням положень ст.193 ГК України , правомірним є застосування особливостей нарахування штрафних санкцій передбачених в ГК України , зокрема обмежень строку нарахування.
Так , згідно частини 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач стверджує, що договором купівлі-продажу в п.7.2 передбачено нарахування штрафних санкцій на протязі усього терміну дії договору, що, також, кореспондується із п.10.1 договору. Дані висновки позивач робить, за його твердженням, із системного аналізу положень договору.
Однак, з аналізу положень договору та діючого законодавства, слідує, що припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (обмеження строку) випливає безпосередньо із змісту ч.6 ст. 232 ГК України, а договором врегульовано спосіб нарахування неустойки, а не термін нарахування. Щодо п.10.1 договору, то ним врегульовано строк дії договору , протягом якого сторони повинні повністю виконати зобов'язання, а не строки застосування відповідальності за неналежне виконання зобов'язань.
Тому правомірним є нарахування неустойки за договором за період з 11.10.2005р. по 11.04.2006р. Враховуючи , що неустойка за період з 11.10.2005р. по 25.01.2006р. стягнута на користь позивача згідно рішення господарського суду Хмельницької області № 8/ 7251 , то обгрунтованими за даним позовом є штрафні санкції за період з 26.01.2006р. по 11.04.2006р. Оскільки заявлені до стягнення позивачем в межах строків спеціальної позовної давності в один рік встановленої ст. 223 ГК України та ст. 258 ЦК України
За таких обставин, суд вважає правомірним стягнення з відповідача неустойки у максимальному розмірі встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за період з 26.01.2006р. по 11.04.2006р. в сумі 4549грн.60коп. (115000грн.х2х9,5%/100/365днів х 76днів).
Відповідно до ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку , визначених законом або договором.
Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як видно із даної норми індекс інфляції та 3 % річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини, а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.
З врахуванням зазначеного судом критично оцінюється розрахунок інфляції та 3% річних, здійсненим позивачем із суми стягнутої за рішенням господарського суду Хмельницької області №8/7251.
Правомірним є нарахування індексу інфляції в розмірі 9815,32грн. із суми простроченого боргу за період з лютого по листопад 2006р. включно , зокрема із суми 115000грн. за лютий -травень 2006р. (4 місяця) середній індекс інфляції 101,59 сума індексу інфляції становить 1833,17грн., із суми 105000грн. червень -листопад 2006р. (6 місяців ) середній індекс інфляції 107,60 сума індексу інфляції становить 7982,15 грн.
При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „ Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” , згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць .
Щодо 3% річних , то суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення суми 2841,11грн. із суми основного боргу , з урахуванням сум погашення боргу відповідачем , за період з 26.01.2006р. по 13.12.2006р, зокрема:
115000 х 3%/ 365 х 126 (26.01.06р. -31.05.06р.) = 1190,95 грн.
105000 х 3%/ 365 х 174 (01.06.06р. -21.11.06р.) = 1501,64 грн.
89937,07 х 3%/ 365 х 20 (22.11.06р. -11.12.06р.) = 147,84 грн.
4137,07 х 3%/ 365 х 2 (12.12.06р. -13.12.06р.) = 0,68 грн.
За таких обставин позовні вимоги позивача за первинним позовом підлягають задоволеню частково в сумі 15372,86грн. (4549,60 + 7982,15+ 2841,11) , в решті позовних вимог слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по зустрічному позову покладаються на ОСОБА_2 як позивача по зустрічному позову, в зв'язку з відмовою.
Витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат по оплаті юридичних послуг (сплачено позивачем 8000грн. за договором від 03.07.2007р.) по первинному позову по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на відповідача пропорційно частині задоволених вимог (23,02% ): сума 153грн.73коп. державного мита, сума 27,16 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сума 1841,60грн. витрат по оплаті юридичних послуг, решту на позивача) , відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України, ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, СУД-
В И Р І Ш И В:
В зустрічному позові Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нетішин до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин про зміну умов п.п.7.2, 7.3. договору купівлі-продажу №03-5 від 01.03.05р. відмовити.
Позов Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нетішин про стягнення 66 761,81 грн. задоволити частково в сумі 15372,86грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ТВБВ „Укрексімбанк” м. Нетішин, МФО 315609, ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (НОМЕР_5 в Хмельницькій філії КБ „ Приватбанк” м. Нетішин , МФО 315405, ІПН НОМЕР_2) суму 15372грн.86коп. (4549,60грн. штрафних санкцій, 7982.15 грн. інфляційних втрат, сума 2841,11грн. 3% річних), суму 153 грн.73 коп. державного мита, суму 27,16 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суму 1 841,60 грн. витрат по оплаті юридичних послуг по справі.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя