КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.06.2010                                                                                           № 25/45

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Корінь А.А., довіреність № 25/02 від 25.02.2010року

 від відповідача - Дудуляк Ю.М., довіреність № 01/230-227 від 01.06.2010 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2010

 у справі № 25/45 ( .....)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист"

 до                                                   ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 6621,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 року у справі № 25/45 в позові  Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа – гарант» про стягнення 6 621,65 грн. відмовлено  повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите  акціонерне товариство «Страхова компанія  «Добробут  та Захист» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/3353 від 28.04.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги позивача.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального  та процесуального права.

Скаржник відмічає, що представником позивача 28.08.2009 року, фактично на третій день після аварії, було доставлено до офісу відповідача повідомлення про настання  страхового випадку, яке було зареєстровано за вх. № 09/9384.

Крім того, 05.10.2009 року представник позивача особисто доставив до офісу відповідача супровідний лист з додатками до нього, які стосувались виплати страхового відшкодування, яке було зареєстровано за вх. № 09/10084.

Як зазначає апелянт, пунктом 3.4.4 Договору передбачено, що відповідач  зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня отримання від позивача документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку страхового відшкодування,  а тому, відповідач був зобов’язаний до 12.10.2009 року включно сплатити свою частку відшкодування.

Проте, станом на 22.01.2010 року відповідач не  прореагував на ці листи, не виплатив свою долю страхового відшкодування, чим порушив загальні умови виконання  господарського  зобов’язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року у справі    № 25/45 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2010 року о 10 год. 35 хв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 11.05.2010 року у зв’язку з необхідністю витребування  нових доказів.

При цьому, вказаною ухвалою зобов’язано відповідача надати суду оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію витягу журналу (реєстру)  вхідної  документації за серпень 2009 року; письмові пояснення (з доданням підтверджуючих документів) який саме лист зареєстровано за вхідним номером 09/9384 від 28.08.2009 року .

В судове засідання 15.06.2010 року з’явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги викладені в апеляційній скарзі, а повноважний представник  відповідача просив суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2010 року  у справі № 25/45 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Крім того, представник відповідача на виконання вимог ухвали Київського  апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року надав суду  витяг з журналу (реєстру) вхідної  документації за серпень 2009 року  та пояснив, що у журналі вхідної  документації  за № 09/9384 від 31.08.2009 року зареєстровано  службову записку від Зам. Начальника управління в м. Луганську та Луганській області  Муштукова.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних  представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Добробут та захист” звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Альфа-гарант” частини страхового відшкодування за договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 05/ОП/03/2008 від 01.03.2008 року у розмірі 6 621,65 грн., в тому числі основного боргу 5 857,98 грн., пені в розмірі 597,41 грн., 3% річних в сумі 49,11 грн. та інфляційних втрат 117,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, не сплатив позивачу долю у страховому відшкодуванні.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів №05/ОП/03/2008 (далі по тексту – Договір), предметом якого було облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування відповідачем частини відповідальності позивача, прийнятої ним за Договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту.

Згідно із п. 1.3 Договору дія цього договору розповсюджується на всі Договори добровільного страхування наземних транспортних засобів, які укладені позивачем зі Страхувальниками в період дії цього договору.

25.11.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 10/17-1815 (далі по тексту – Договір страхування). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб «Меrсеdes – Веns, S 500» державний номерний знак НОМЕР_1 (далі по тексту – ЗТЗ, ТЗ).

25.08.2009 року сталася дорожньо – транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

При цьому, місцевий господарський суд  зазначив, що позивач на підставі Страхового акту № 678/10/09 від 12.10.2009 року перерахував страхувальнику страхове відшкодування в сумі 56 873,62 грн.

У відповідності до п. 3.2.6 Договору позивач зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів з дня, коли йому стало про це відомо, повідомити відповідача про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками може перевищувати суму 50 000,00 грн.

Згідно із п. 7.1 Договору всі листи, повідомлення та інша інформація, що надсилається за цим договором або в зв'язку з його виконанням, повинні бути виконані в письмовій формі та вважаються наданими належним чином, якщо вони надіслані телеграфом, телефаксом, електронною поштою, а потім надіслані листом, рекомендованим листом або доставлені особисто за адресами, що зазначені у цьому Договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим господарським судом, позивач дізнався про настання страхового випадку з ЗТЗ 26.08.2009 року, про що зазначено  останнім у позовній заяві та підтверджується змістом Заяви ОСОБА_1

Між тим, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем у строк, встановлений п. 3.2.6 Договору, повідомлень про настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом, відповідальність позивача за яким перестрахована відповідачем згідно із Договором.

У відповідності до п. 3.3.9.4 Договору відповідач має право відмовити позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо позивач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором незалежно від назв розділів Договору.

З урахуванням викладеного, зважаючи на порушення позивачем строку повідомлення відповідача про страховий випадок (п. 3.2.6 Договору облігаторного перестрахування), що в свою чергу унеможливило відповідачеві скористатися своїми правами, наданими останньому за Договором, відповідач мав право відмовити позивачу у виплаті його частки страхового відшкодування.

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що позивачем не було надано доказів направлення відповідачу у строк, встановлений  п. 3.2.6 Договору облігаторного перестрахування повідомлення про настання страхового випадку із застрахованим  автомобілем, що згідно з п. 3.3.9.4 Договору є підставою для відмови у виплаті частки страхового відшкодування, місцевий господарський суд відмовив Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Добробут та Захист» у задоволенні  позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування” страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових  платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 4 Закону України „Про страхування” предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Статтею 12 Закону України „Про страхування” передбачено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

За приписом ст. 987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Положеннями  ст. 26 Закону України „Про страхування” передбачені підстави відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Пунктом 5 ст. 991 ЦК України також встановлено право страховика на відмову від здійснення страхової виплати у разі: несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Згідно п. 3.2.6 Договору № 05/ОП/03/2008 облігаторного пропорційного квотного  перестрахування  наземних транспортних  засобів передбачено, що протягом 5-ти робочих днів  з дня, коли  перестрахувальнику  стало  про це відомо,  повідомити  перестраховика про настання події , яка може  бути кваліфікована  як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними  розрахунками може перевищувати  суму 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3.2. Договору перестраховик, після отримання від перестрахувальника  повідомлення про настання збитку, має право направити свого представника для участі у розслідуванні такого страхового  випадку.

Пунктом 3.2.7. Договору позивач зобов’язаний надати можливість відповідальним працівникам  перестраховика (відповідача), за його вимогою,  приймати участь в процедурі врегулювання збитків та надати їм всю наявну у перестрахувальника інформацію та документи по збиткам, які знаходяться в межах ліміту відповідальності  перестраховика та підпадають  під дію цього Договору.

Згідно  п. 3.3.9.4 Договору відповідач має право відмовити позивачу  у виплаті  своєї частки страхового відшкодування, якщо перестрахувальник не виконав зобов’язання,  передбачені  дійсним Договором  незалежно від назв розділів Договору.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.08.2009 року сталася дорожньо – транспортна  пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Меrсеdes – Веns, S 500» державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження та позивачем на підставі страхового акту № 678/10/09 від 12.10.2009 року було перераховано страхувальнику страхове відшкодування в сумі 56 873,62 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору  всі листи, повідомлення  та інша інформація, що надсилається  за цим Договором  або в зв’язку  з його виконанням, повинні бути  виконані в письмовій формі та вважаються наданими належним чином, якщо вони надіслані  телеграфом, телефаксом, електронною поштою,  а потім  надіслані листом, рекомендованим  листом або доставлені  особисто за адресами, що зазначені  у цьому Договорі.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу повідомлення про страховий випадок відповідно до умов договору, докази направлення листа вих. № 1185 від 27.08.2009 року відсутні.

Більше того, як вбачається з витягу журналу (реєстру) вхідної кореспонденції  ТДВ «Страхова компанія «Альфа – гарант» за серпень 2009 року, наданого відповідачем  на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року, за вхідним № 09/9384 від 31.08.2009 року зареєстровано  службову записку від Зам. Начальника управління в м. Луганську та Луганській області  Муштукова.

При цьому, будь – якої вхідної кореспонденції від позивача 27.08.2009 року, згідно  зазначеного реєстру, зареєстровано не було.

За таких обставин, встановивши, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу листа вих. № 1185 від 27.08.2009 року, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів повідомлення відповідача про спірне ДТП, чим було порушено  пункт 3.2.6 Договору, а отже, відповідач мав право згідно п. 3.3.9.4. Договору  відмовити позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Втім, позивачем не доведено належними засобами доказування обставини, на які посилається останній в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 року у справі                     № 25/45 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія  «Добробут  та Захист»  – без  задоволення.

2.          Матеріали справи № 25/45 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.06.10 (відправлено)