ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2010 р. м.Вінниця Справа № 2-а-3578/10/0270
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю:
прокурора: Самборської Я.А.
представника позивача : Комісарчук М.І.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Жмеринського транспортного прокурора Вінницької області в інтересах держави- Міністерства транспорту і зв'язку України, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення штрафних санкцій в розмірі 1700 грн.
В С Т А Н О В И В:
Жмеринський транспортний прокурор Вінницької області в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області звернувся з позовом про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позов мотивовано, зокрема, тим, що постановою від 19.04.2010 р. до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме відсутність ліцензійної картки під час експлуатації легкового автомобіля облаштованого як таксі. Вказаний штраф у добровільному порядку відповідачем не сплачено, постанову не оскаржено, що стало підставою для звернення до суду.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, мотивуючи викладеними в позові обставинами.
Відповідач в письмових запереченнях (а.с.27-30) вказав, що постанова №088652 від 19.04.2010 року “Про застосування фінансових санкцій” винесена безпідставно, з перевищенням владних повноважень. А саме зазначено, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства, не з’ясовано, чи були підстави для застосування фінансових санкцій, зокрема: не отримано доказів того, що відповідачем надавались саме послуги перевезень, адже на момент проведеної перевірки в салоні автомобіля знаходився син відповідача. Також, вказано про недоведеність того, що автомобіль, який використовувався відповідачем підпадає під визначення “таксі”.
Проте, в судовому засіданні відповідач зазначив, що постанову про накладення штрафу не оскаржував, однак не погоджується зі стягненням штрафу, оскільки легковий автомобіль “DAEWOO lanos” номерний знак НОМЕР_2 йому не належить.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно завдання на перевірку від 01.04.2010 року № 110532 - 2 квітня 2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку транспортного засобу марки: “DAEWOO lanos” номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами вказаної перевірки складено акт № 168348 від 02.04.2010 року, в якому зафіксоване виявлене порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення документів перелік яких визначений статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме відсутня ліцензійна картка.
Як вбачається з вказаного акта, та підтверджено відповідачем, останній відмовився від надання письмових пояснень та підписання акта.
Листом № 02-3-1447 від 7.04.2010 р. ОСОБА_2 було запрошено для участі в розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка призначена на 19.04.2010 р. Вказане повідомлення відповідачем отримано 15.04.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.7).
В подальшому на підставі акта перевірки та за результатом розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовського А.С. №088652 від 19.04.2010 року до суб’єкта господарювання ОСОБА_2, з посиланням на абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу супровідним листом № 02-3/1711 від 21.04.2010 року. Станом на день розгляду даної справи вказана постанова відповідачем не оскаржена і в добровільному порядку не виконана, що й підтверджено відповідачем в судовому засіданні.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” (далі –Закон).
Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Статтею 39 Закону, зокрема, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України; для автомобільного самозайнятого перевізника - ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено, постанову не оскаржено.
Письмові заперечення відповідача судом до уваги не беруться, оскільки питання щодо правомірності прийняття постанови, якою застосовано штрафні санкції, не є предметом спору у даній справі.
Більш того, в зв’язку з не оскарженням постанови у встановленому законом порядку, остання, на момент розгляду даної справи є чинною, а отже підлягає виконанню.
Щодо тверджень відповідача стосовно неналежності йому автомобіля, слід зазначити таке. Як вбачається з листа Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 15.03.2010 року № 5872/10/29-012 ОСОБА_2 перебуває на обліку у податковому органі як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № 70789 від 23.01.2001 року.
Згідно із довіреністю ВМС №642498 від 12.06.2009 року ОСОБА_2 надано право використовувати автомобіль “DAEWOO lanos” номерний знак НОМЕР_2 за його цільовим призначенням, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, заяви, дублікат реєстраційного документу в разі його втрати, вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов’язані з цією довіреністю.
Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників. Тобто, з приписів вказаної норми закону слідує, що суб’єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник –суб’єкт підприємницької діяльності, а не власник транспортного засобу.
Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, а також беручи до уваги що заперечення відповідача не спростовують позовні вимоги, суд дійшов висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 1700 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р №31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, Державний бюджет м.Вінниця, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн.) штрафу.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 03.11.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
29.10.2010