ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2010 р. Справа № 2a-3123/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :
Судді Чуприни О.В.
за участю секретаря Семанюк М.П.
представника позивача : Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області –Гавадзина М.В.
представника відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Нолт’’- не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Нолт’’про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 13 829,49 грн., -
ВСТАНОВИВ:
06.09.2010 року Державна податкова інспекція в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (надалі –позивач, ДПІ в Тисменицькому районі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Нолт’’(надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 13 191,50 грн.
Представник позивача 18.10.2010 року в судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути із відповідача податковий борг в сумі 13 829,49 грн. (а.с. 51).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення статті 2 Закону України ‘‘Про плату за землю’’, статей 1, 14 Закону України ‘‘Про оренду землі’’, статі 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’, статей 3, 5 ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’не сплачені податкові зобов’язані за травень-грудень 2009 року та травень-серпень 2010 року з орендної плата за землі комунальної власності в розмірі 13 829,49 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по податкових зобов’язаннях підлягає стягненню в дохід бюджету.
Представник відповідача повторно у судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв’язку “за зазначеною адресою не значиться”. Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.09.2010 року юридична адреса відповідача значиться: вул. Шевченка, 2 Б, с. Братківсці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються : юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Письмового заперечення проти позову відповідач не подав.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідачем з Братковецькою сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області 15.10.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить до земель комунальної власності. В порушення норм Закону України ‘‘Про плату за землю’’та Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’відповідач не погасив податкову заборгованість в розмірі 13 829,49 грн., яка виникла внаслідок несплати орендної плати за землю за травень-грудень 2009 року та за травень-серпень 2010 року.
Закон України ‘‘Про систему оподаткування’’визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 14 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Згідно частини 1 статті 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Закон України ‘‘Про плату за землю’’визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
У відповідності до статті 1 Закону України ‘‘Про оренду землі’’ оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Стаття 5 Закону України ‘‘Про плату за землю’’визначає, що суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
У відповідності до статті 5 Закону України ‘‘Про оренду землі’’ орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно стаття 14 наведеного вище Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
В судовому засіданні встановлено, що 29.01.2009 року, 28.01.2010 року відповідачем подано декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік і 2010 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов’язань на 2009 рік в сумі 13 901,17 грн., на 2010 рік –14 721,97 грн. (а.с. 12, 13) Даних зобов’язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено орендної плати в розмірі 13 829,49 грн. за травень-грудень 2009 року та травень-серпень 2010 року (а.с. 52, 53).
Закон України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Таким чином, податкові зобов’язання відповідача визначені ним в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік і 2010 рік є узгодженими з 29.01.2009 року та 28.01.2010 року відповідно.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 13 829,49 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 160, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Нолт’’(код ЄДРПОУ 33233335, вул. Швевченка, 2 Б, с. Братківці, Тисминецький район, Івано-Франківська область) в дохід бюджету податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 13 829 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) гривень 49 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя : /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 22.10.2010 року.