ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2007 р. Справа № 5/5-Д
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Марченко О.В., довіреність від 24.11.2006р.,
від відповідача: Мурга В.С., довіреність №364 від 16.10.2007р.,
розглянувши апеляційну скаргу Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр", с. Поліське Коростенського району Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "18" липня 2007 р. у справі № 5/5-Д (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Торез Донецької області
до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр", с. Поліське Коростенського району Житомирської області
про визнання договору зберігання від 28.09.06р. недійсним та стягнення 45000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.07.2007 р.у справі №5/5-Д позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Торез Донецької області до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр", с. Поліське Коростенського району Житомирської області про визнання договору зберігання від 28.09.2006 р. недійсним та стягнення 45000,00 грн. задоволено частково:
- відмовлено в позові в частині визнання недійсним договору зберігання від 28.09.2006 р. дробильної установки СМД-118, укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр";
- стягнуто із Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр" на користь підприємця ОСОБА_1 36612,90 грн. безпідставно сплачених за надані послуги по зберіганню майна, 366,13 грн. витрат по сплаті державного мита, 96,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що, на його думку, підприємець ОСОБА_1 повинен був сплатити СП "Щорсівський гранітний кар'єр" 45000,00грн. за надані послуги зі зберігання дробилки в період з 10.06.2002 р. до 28.09.2006 р. (в тому числі за договором зберігання від 26.04.2004 р.), а також 8387,10грн. відповідно до акту виконаних робіт по зберіганню на умовах договору від 28.09.2006 р.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду щодо повернення підприємцю ОСОБА_1 36612,90 грн. як безпідставно сплачених коштів за зберігання майна скаржник вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник особи, що подала апеляційну скаргу, підтримав доводи скарги в повному обсязі та просить скаргу задовольнити.
Позивач в письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вих.№37 від 15.10.2006 р.) та його представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечив, стверджуючи, що будь-які договори зберігання між сторонами, крім оспорюваного позивачем, відсутні. Позивач вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині визнання недійсним договору зберігання від 28.09.2006 р. дробильної установки СМД -118 таким, що не відповідає обставинам справи та просить скасувати вказане рішення і прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2002 р. між підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №3 (а.с.96), за яким підприємець ОСОБА_1 придбав у власність дробильну установку СМД-118Б вартістю 270000,00 грн.
Відповідно до п.2.1 зазначеного договору продавець повинен був передати СМД-118Б (дробильну установку) відповідно до специфікації. Разом з тим, за специфікацією до договору №3 від 10.06.2002 р. зазначено такі деталі установки: "станина в сборе - 1ед., щека подвижная - 1 ед., шатун в сборе - 1 ед., вал эксцентриковый в сборе с маховиком и шкивом - 1 ед., привод в сборе - 1 ед., электродвигатель - 1 ед., пусковая аппаратура 1 ед.".
У відповідності до названого договору дробильна установка СМД-118Б була передана підприємцю ОСОБА_1, що підтверджується актом прийому-передачі від 19.06.2002 р. (а.с.97, на звороті).
З наявної в матеріалах справи копії накладної №44 від 05.08.2003 р. (а.с.34) вбачається, що СПД ОСОБА_1 передав дробильну установку СМД-118Б на зберігання на склад СП "Щорсівський гранітний кар'єр".
26.04.2004р. між сторонами у справі - підприємцем ОСОБА_1 та СП "Щорсівський гранітний кар'єр" укладено договір зберігання №3 (а.с.92), за яким дробилку камня СМД-118Б передано на зберігання відповідачу. Згідно п.3 даного договору, за домовленістю сторін форма оплати послуг зі зберігання майна - договірна.
Листом за вих.№201 від 28.09.2006 р. (а.с.12) СП "Щорсівський гранітний кар'єр" звернулось до СПД ОСОБА_1 з пропозицією укладення договору зберігання дробильної установки на умовах ціни за зберігання та охорону дробильного комплексу з 01.10.2006 р. в сумі 5000,00 грн. на місяць. Зі змісту листа вбачається, що разом з листом позивачу був направлений договір на розгляд та зауважено, що за умови непогодження з вартістю послуг по зберіганню майна, позивачу необхідно демонтувати та вивезти з території підприємства дробильну установку, попередньо компенсувавши зберігання установки за минулий період років.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір зберігання від 28.09.2006 р. (а.с.10-11), за умовами якого поклажодавець - СПД ОСОБА_1 передав, а зберігач - СП "Щорсівський гранітний кар'єр" прийняв на відповідальне зберігання з 01.10.2006 р. дробильну установку СМД -118 (п.1.1. договору).
Відповідно до п.3.1. договору, поклажодавець - підприємець ОСОБА_1 зобов'язався оплачувати послуги зі зберігання майна щомісяця в сумі 5000,00 грн. за місяць.
Як свідчать наявні в матеріалах справи платіжне доручення №95 від 24.10.2006р. (а.с.14) та виписка з банку від 24.10.2006 р. (а.с.84), СПД ОСОБА_1 сплачено відповідачу 45000,00 грн. Даний факт відповідачем не заперечується.
З тексту у графі "Призначення платежу" платіжного доручення №95 вбачається, що здійснено оплату за зберігання саме по договору від 28.09.2006 р.
Разом з тим, матеріалами справи, зокрема, актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.11.2006 р. (а.с.37) підтверджується надання СП "Щорсівський гранітний кар'єр" послуг позивачу по зберіганню дробильної установки на суму 8387,10 грн.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Згідно ч.1, ч.2 ст.946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.
Пунктом 2.2.6. договору сторони погодили, що поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими ст.3 договору.
Матеріали справи, зокрема, акт прийому-передачі дробилки від 21.11.2006 р., залізничні квитанції про приймання вантажу, товарно-транспортна накладна №02 АБГ від 18.12.2006 р. (а.с.20-22, 36-37) свідчать про те, що позивач забрав дробильну установку зі зберігання Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр" 21.11.2006 р.
Таким чином, з врахуванням фактичного часу надання послуг зі зберігання за наявності погодження вартості наданих послуг, зважаючи на вказані умови договору та підписання сторонами 21.11.2006 р. акту прийому-передачі виконаних робіт на суму 8387,10 грн., позивач повинен був сплатити вказану суму СП "Щорсівський гранітний кар'єр".
Проте, як зазначалось вище, позивачем було перераховано 45000,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, що встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зважаючи на наведене, вірним є висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр" на користь позивача 36612,90 грн., які складають різницю між перерахованими відповідачу коштами в сумі 45000,00 грн. та вартістю наданих послуг зі зберігання майна за договором від 28.09.2006 р.
Стосовно доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.
Безпідставним є твердження скаржника щодо зарахування перерахованої суми - 45000,00 грн. в рахунок плати за зберігання установки за період з 10.06.2002 р. до 28.09.2006 р., в тому числі за договором від 26.04.2004 р., оскільки в даному договорі №3 сторони, зазначивши, що форма оплата договірна, не погодили вартість послуг зі зберігання майна, що є істотною умовою договору. Інших доказів, які могли б слугувати підставою для зарахування 45000,00 грн. як плати за зберігання дробильної установки у вказаний вище період, відповідачем не надано.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Крім того, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору зберігання від 28.09.2006 р., беручи до уваги наступне.
Звертаючись з позовом до суду, підприємець ОСОБА_1 стверджував, що укладенні спірного договору зберігання на нього зі сторони Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр" здійснювався психічний тиск, який полягав в направленні позивачу листа №201 від 28.09.2006 р. з вимогою укласти договір зберігання за ціною 5000,00 грн. в місяць або ж демонтувати та вивезти дробильну установку.
Однак, як вірно встановив місцевий господарський суд, наведені твердження позивача є надуманими та не можуть слугувати належним обґрунтуванням недійсності договору зберігання від 28.09.2006 р. та укладення його під впливом насильства.
Так, у відповідності до ч.1 ст.231 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Обов'язковими умовами для застосування вказаного положення є наявність зв'язку між психічним тиском та вчиненням правочину; спрямованість вказаного неправомірного впливу на сторону правочину з метою примусити її вчинити правочин. Психічний тиск полягає у вчиненні душевних страждань безпосередньо стороні правочину.
В даному випадку, направлення Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр" позивачу листа №201 від 28.09.2006 р. про укладення договору, зазначення вартості послуг по зберіганню дробильної установки, а також про демонтаж та вивезення проданого майна (дробильної установки) є діями, що підпадають під визначення статті 641 Цивільного кодексу України. Згідно ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А тому зазначення в листі (оферті) вартості послуг зі зберігання майна та інших істотних умов укладення договору є законними та не можуть вважатися тиском на позивача.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наявність дій Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр" чи іншої особи, які можна було б розцінювати як насильство (психічний тиск) на позивача з метою укладення договору зберігання від 28.09.2006 р., підприємцем не доведена. Про відсутність неправомірних дій відповідача щодо підприємця ОСОБА_1 свідчить також постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно службових осіб відповідача за ст.191 КК України на підставі ст.6 п.2 КПК України від 30.01.2007р. (а.с.94-95).
За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області є законним та обґрунтованим і має бути залишене без змін.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18 липня 2007 року у справі №5/5-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр" - без задоволення.
2. Справу №5/5-Д повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд