ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 р. | № 18/131-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Вовка І.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Кредитної спілки "Дніпро" |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року |
у справі за позовом | Кредитної спілки "Дніпро" |
до третя особа | Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" ТОВ "Салвей" |
про | розірвання договору та стягнення коштів |
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2007 року, кредитна спілка "Дніпро" звернулась до господарського суду з позовом про розірвання договору та стягнення з Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" 12 230,75 грн.
Позивач зазначав, що 13.09.2006 року сторони уклали договір про надання відповідачем послуг з розповсюдження інформаційно-рекламних матеріалів, оплату за які позивач здійснив у повному обсязі.
Але, у подальшому послуги зі сторони відповідача не надавалися, умови та порядок їх надання не було узгоджено, необхідність у цих послугах відпала, а тому, позивач просив постановити рішення про розірвання договору від 13.09.2006 року і стягнення з відповідача, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, коштів, які останній утримує без яких-небудь правових підстав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2007 року у позові відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Постановлені судами рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, безпідставність відмови у стягненні спірної суми і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Постановляючи про відмову у позові, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що позивач не виконав умови договору, допустив прострочку, внаслідок чого відповідач не міг виконати свій обов’язок, виконання ним зобов’язань може бути відстрочене на час прострочення кредитора, а тому, за відсутності вини відповідача, підстав для розірвання договору і стягнення спірної суми, на думку суду, немає.
Проте, наведене судами правове обґрунтування прийнятих ним рішень, не можна визнати правильним та таким, що давало право на відмову у позові.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, стаття 907 Цивільного кодексу України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Цивільним кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час перегляду справи в апеляційному порядку, відносини сторін врегульовані договором № 142 від 13.09.2006 року, за яким відповідач зобов’язувався, у строк до 01.10.2006 року, надати позивачу послуги з розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів позивача, які останній зобов’язався передати виконавцю до 15.09.2006 року.
В обумовлений строк позивач не передав продукцію виконавцю із-за затримки її виготовлення і отримання позивачем лише 22.09.2006 року, а у подальшому сторони не досягли згоди щодо порядку та умов виконання договору № 142 від 13.09.2006 р і позивач уклав договір на розповсюдження рекламно-інформаційної продукції з третьою особою, яка надала ці послуги і виконане прийнято по акту від 08.12.2006 року.
Надання послуг третьою особою призвело до того, що у позивача відпала необхідність отримання послуг зі сторони відповідача і, у зв’язку зі спливом строку надання послуг, він вправі відмовитись від договору (стаття 907 Цивільного кодексу України ) та вимагати повернення сплаченої авансом суми, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, а тому, висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про зворотне не можна визнати правильним та таким, що ґрунтується на нормах законодавства, які регулюють спірні відносини.
При такому положенні, та враховуючи, що обставини справи з’ясовані судом з достатньою повнотою і не потребують додаткового дослідження, судами допущена лише неправильна правова оцінка прав та обов’язків сторін, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції (код 215600426655) на користь Кредитної спілки "Дніпро" ( код 33972780) 12 230 (дванадцять тисяч двісті тридцять) грн. 75 коп. та 447 грн.(чотириста сорок сім) грн. 62 коп. на відшкодування судових витрат.
Видати наказ.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
І.В. Вовк