Справа № 2-а-2161/10    

У Х В А Л А

28 жовтня 2010 р.                                                                                                 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

                                                 головуючого судді – Домусчі Л.В.,

                                                 секретарі – Ларіної Т.Г.

розглянувши в попередньому  судовому засіданні  матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1  до виконавчого комітету Одеської міської ради про захист житлових прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в жовтні 2007р. звернувся до суду з адміністративним позовом  , який згодом 10.12.2008р.  уточнив до виконавчого комітету Одеської міської ради про захист житлових прав, а саме просив зобов’язати відповідача надати йому та членам його сім’ї жиле приміщення відповідно до вимог 48,50 ЖК України.

         В судовому засіданні  позивач та його представник   підтримали позовні вимоги та зазначили що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

      В судовому засіданні  представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження по справі, надавши відповідне письмове клопотання, вважаючи що предметом розгляду даної справи є надання позивачу разом з його сім’єю житла з об’єктів комунальної власності і що належить до комунальної власності територіальної громади м.Одеси. Також позивач в своєму позові посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України». Таким чином позивач звернувся до суду з позовом про захист його право на житло. У зв’язку з чим представник відповідача вважає, що цей спір –є спором про захист права на отримання житла, який виникає з житлових відносин і не відноситься до публічно-правового спору.

           Позивач та його представник    заперечували проти задоволення цього клопотання, вважаючи, що цей спір відноситься до публічно правового спору і тому відноситься до адміністративної юрисдикції.

  Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи,  суд прийшов до слідуючого  висновку.

            З матеріалів справи  вбачається, що предмет позову є  зобов’язання виконавчого комітету Одеської міської ради надати позивачу та членам його сім’ї , які знаходяться на квартирному обліку, жиле приміщення, яке відповідає вимогам  ст.48,50 ЖК України.

            З тексту ухвали Вищого Адміністративного Суду України не вбачається  розгляду  питання про існування спору про право.

            Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

           Виходячи з положень ст..17 КАС України( на час подання позову)  до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

         Відповідно до ст.17 КАС України , діючий на сьогоднішній час, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Згідно ч.2 цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

      Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

          Відповідно до Рішення Конституційного Суду від 09.09.2010, № 19-рп/2010 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами"") Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина друга статті 1), в системі судів загальної юрисдикції (частина перша статті 3) діють спеціалізовані суди (частини друга, третя статті 17, стаття 18), до яких належать господарські, адміністративні суди (частини друга, третя статті 21, частина третя статті 26, частина друга статті 31). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

           Тобто з позовних вимогах вбачається , що спірні правовідносини регулюються житловим законодавством, на які і посилається позивач в обґрунтування позову.

            Суд вважає, що посилання представника на Рішення  Конституційного Суду, від 09.09.2010, № 19-рп/2010 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами"")  що цей спір відноситься до компетенції адміністративного суду в даному випадку є необґрунтованим .

            Відповідно до положень частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України,  суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

           Таким чином вказаний спір не відноситься до компетенції адміністративного суду.

           Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

          Вирішуючи питання, до юрисдикції якого суду належить розгляд цієї справи, судам необхідно  враховувати характер спірних правовідносин, права та інтереси, за захистом яких звернувся позивач. Позивач подав позов з метою захисту свого  житлового права . Зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади (або місцевого самоврядування), а має приватноправовий характер, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

         Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

        Суд роз’яснює що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

        На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.17, 157ч.1 п.1 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

Провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1  до виконавчого комітету Одеської міської ради про захист житлових прав  закрити.

         Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду  через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної  скарги, копія якої одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                        Домусчі Л.В.