ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

10 жовтня 2007 р.

№ 7/22

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Шаргала В.І., Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Україна-Аероальянс”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р.

у справі

№ 7/22

господарського суду

м. Києва

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Авіаремонтне підприємство “УРАРП”

до	Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Україна-Аероальянс”

про	стягнення 421 291,32 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:

Савчук І.О., дов. № 231 від 12.12.2006 р.;

відповідача:

Кісельова Л.В., дов. № б/н від 14.02.2007 р.;

В С ТА Н О В И В:

У грудні 2006 р. Закрите акціонерне товариство “Авіаремонтне підприємство “УРАРП” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Україна-Аероальянс” (далі –Авіакомпанія) суму боргу з урахуванням інфляційних збитків, пені та 3 % річних у загальному розмірі 421 291,32 грн.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що воно належним чином виконувало умови договору № 02/6-УР на виконання робіт з технічного обслуговування авіаційної техніки від 30.04.2002 р. (далі –Договір № 02/6-УР), укладеного з Авіакомпанією, проте остання умови вказаного договору щодо оплати виконаних робіт виконала частково, у зв’язку з чим має сплатити відповідну заборгованість з урахуванням інфляційних збитків, пені та 3 % річних на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.02.2007 р. (суддя Якименко М.М.) позовні вимоги Підприємства, з урахуванням уточненого розрахунку суми штрафних санкцій, задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. (колегія суддів: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.) рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2007 р. залишено без змін.

Вказані судові акти прийняті з мотивів, наведених Підприємством у позовній заяві.

Авіакомпанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову  Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. і рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з неї 155 799,96 грн. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Авіакомпанія обґрунтовує тим, що господарські суди першої та другої інстанції не дали оцінки тій обставині, що Підприємство, починаючи з 01.07.2005 р., не мало законних підстав для виконання робіт за Договором № 02/6-УР, внаслідок чого не застосували ст. 219 Господарського кодексу України, а також не застосували ст. ст. 5, 23 та 24 Повітряного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 256 і 258 Цивільного кодексу України.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Авіакомпанії, у якому просить залишити її без задоволення та змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. і рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2007 р. Вимоги, викладені у відзиві, Підприємство обґрунтовує тим, що підстави для скасування вказаних судових актів відсутні, однак є необхідність у їх зміні у зв’язку з незастосуванням господарськими судами спеціальної позовної давності щодо стягнення пені.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.10.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Шаргала В.І. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Авіакомпанії підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємства, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що воно, мало право виконувати роботи за Договором № 02/6-УР.

Між тим, відповідно до ст. 23 Повітряного кодексу України серійне виробництво, експлуатація та ремонт повітряних суден виконуються під авторським наглядом розробника повітряного судна з метою дотримання і збереження льотної придатності.

Згідно зі ст. 24 Повітряного кодексу України права розробника авіаційної техніки разом з сертифікатом типу чи рівнозначним документом, а також обов’язки з авторського нагляду за дотриманням і збереженням льотної придатності при виробництві, ремонті та експлуатації авіаційної техніки можуть бути передані іншій юридичній особі тільки за погодженням з розробником та після затвердження державним органом з питань сертифікації і реєстрації. При цьому державний орган з питань сертифікації і реєстрації повинен переконатися, що всю необхідну інформацію, включаючи дані про проект типу, передано правонаступнику і він може належним чином використати ці дані для дотримання і збереження льотної придатності авіаційної техніки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок про право Підприємства виконувати роботи за Договором № 02/6-УР зроблено місцевим та апеляційним господарськими судами без урахування ст. ст. 23 та 24 Повітряного кодексу України.

Наведене, в свою чергу, стало причиною порушення господарськими судами першої та другої інстанції ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, яке полягає у ненаданні оцінки листу Открытого акционерного общества “Аваидвигатель” (Російська Федерація) № 401-14-016 від 13.02.2006 р. (т. 1, а. с. 77), зміст якого ставить під сумнів право Підприємства виконувати роботи за Договором № 02/6-УР щодо двигунів Д-30КП.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. та рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2007 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо вимог Підприємства, викладених у відзиві на касаційну скаргу Авіакомпанії, про зміну постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. і рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2007 р., колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такі вимоги, виходячи з розділу ХІІ1 “ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ” Господарського процесуального кодексу України, мають заявлятись лише у касаційній скарзі на відповідні судові акти, а не у відзиві на касаційну скаргу, у зв’язку з чим не можуть бути розглянуті Вищим господарським судом України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Україна-Аероальянс” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. та рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2007 р. у справі № 7/22 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                         В.І. Шаргало

Суддя                                                                         В.О. Швець