Справа № 2-а-1068/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 листопада 2010 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого         судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2010 у справі № 2-11483/10 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві  та зобов’язано відповідача провести нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 01.04.2010 з урахуванням проведених виплат.

Відповідач здійснив перерахунок та виплату додаткової пенсії позивачеві у вищезазначеному розмірі та за вказаний період. Проте, починаючи з 02.04.2010 ГУПФ України в м. Києві відмовляється здійснювати зазначені соціальні виплати у встановленому розмірі, посилаючись на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2010 не передбачений його обов’язок здійснювати дані виплати після вказаної дати.

Позивач вважає дане твердження необґрунтованим, а відмову відповідача у виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - протиправною та зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок даного виду пенсії.

З огляду на вищевикладене позивач звернувся до суду і просить визнати протиправними дії ГУПФ України в м. Києві щодо невиплати йому з 02.04.2010 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати ГУПФ України в м. Києві здійснити нарахування та виплату йому з 02.04.2010 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням частини виплат, що були проведені з зазначеної дати.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, у яких він просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що згідно з ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

На виконання вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Зазначена постанова є чинною, не скасованою, не визнаною неконституційною, тому підлягає застосуванню. З огляду на це пенсія нараховувалася і виплачувалася позивачеві відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач вказує на те, що оскільки позивачеві пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то застосовувати положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення мінімального розміру пенсії за віком немає законних підстав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 10). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнано інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_2 (а.с. 10).

Позивач з 01.01.2007 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням інвалідності ІІ групи захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75  процентів мінімальної пенсії за віком.

Як зазначено відповідачем у запереченні проти позову, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується позивачеві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд прийшов до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги посилання відповідача на  положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, слід визначати, виходячи із положень Законів України про Державний бюджет на відповідні роки.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2010 позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в м. Києві задоволено частково. Визнано неправомірною відмову ГУПФ України в м. Києві щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 01.04.2010. Зобов’язано ГУПФ України в м. Києві провести нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 01.04.2010 з урахуванням частини виплат, які вже були проведені ОСОБА_1 (а.с. 6-8).

Дане рішення набрало законної сили та 22.07.2010 Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві було відкрито виконавче провадження з його виконання (а.с 12).

У позовній заяві позивач зазначив, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2010 ГУПФ України в м. Києві було виконано.

Як вбачається з листа ГУПФ України в м. Києві від 22.07.2010 № 16526/12/Б-1021/1 подальше нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто з 01.04.2010, здійснюватись не буде, оскільки вищезазначеним рішенням суду це не передбачено (а.с. 9).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , яка набрала чинності 31.10.2006, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

 Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.    

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-162, 183-2, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати  ОСОБА_1 з 02 квітня 2010 року щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75  % мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02 квітня 2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий