КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.10.2007                                                                                           № 18/331

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Корсака В.А.

 суддів:             Авдєєва  П.В.

           Коршун Н.М.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -Крижов С.В. (за довір.),

 від відповідача - Божко Ю.В. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства об"єднання громадян "Українська юридична компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.07.2007

 у справі № 18/331 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Підприємства об"єднання громадян "Українська юридична компанія"

                              Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

 до                                                   ЗАТ "Страхова компанія "КЮБІІ-УГПБ Іншуеренс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 9154070,40 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Підприємство об’єднання громадян „Українська юридична компанія” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ЗАТ „Страхова компанія „КЮБІІ – УГИБ Іншуеренс”  9 154 070,40 грн. – страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.07.2007 р.  у справі № 18/331  в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення  від 24.07.2007 р.  скасувати, оскільки вважає, що воно прийнято судом внаслідок неповного з'ясування обставин справи, при порушенні норм матеріального права, у справі прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на обґрунтованість позовних вимог з підстав наявності у страхувальника та вигодонабувача майнового інтересу відповідно до умов укладеного договору страхування, а відтак наявність правових підстав для отримання страхового відшкодування, оскільки страхувальник та вигодонабувач були орендарем та суборендарем застрахованого майна.

Під час розгляду спору судом апеляційної інстанції позивачем заявлено клопотання про необхідність витребування відповідних договорів Київським апеляційним господарським судом.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги,  дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків у справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

          Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідача на користь позивача  9 154 070,40 грн. –  страхового відшкодування в зв’язку з отриманням збитків, спричинених руйнуванням страхового майна.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.08.2006 року між відповідачем та компанією Nettleford Holdings Ltd був укладений договір страхування майна - будівлі,  що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 14/16, оформлений у вигляді сертифікату страхування: страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № Р07336. Відповідно до п.1.2 Договору отримувачем виплати (вигодонабувачем) є Гречін Віталій (громадянин США) .

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Підприємства об’єднання громадян „Українська юридична компанія” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” заявлені на підставі укладеного 04.05.2007 року  між Гречіним Віталієм та позивачем договору відступлення права вимоги, за яким Гречін Віталій передав, а позивач прийняв на себе право вимоги страхового відшкодування відповідача, що належало Гречіну Віталію за договором страхування  від 04.08.2006 р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6, ч. З ст.. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування укладався на умовах Правил страхування майна № 05 (08-98) від 18.08.1998 року і Правил страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № 04 (08-98) від 18.08.1998 року, а також враховуючи особливості відповідного виду страхування (умови страхування), які відповідно до пункту 2 договору страхування є його невід'ємною частиною.

Однак, дослідивши обставини справи, а також враховуючи умови, на яких був укладений договір страхування, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у страхувальника - компанії Nettleford Holdings Ltd майнового інтересу в розумінні , статті 980 ЦК України та статті 4 Закону України «Про страхування», по відношенню до застрахованого майна.

Натомість, судом було встановлено, що власником застрахованого майна є компанія «Джуліана Файненс С. А. згідно договору купівлі-продажу від 07.10.2005 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №881320, згідно довідки-характеристики Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 08 вересня 2006 року № 1188617.

З наявних в матеріалах справи  позовній заяві та заяві на виплату страхового відшкодування від 10.10.2006 року, листі вих. № 4 від 16.03.2007 р. вбачається, що страхувальник, компанія Nettleford Holdings Ltd зазначає, що віна не є власником (або володільцем на підставі цивільно-правових угод) застрахованого майна.

Статтею 980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов 'язані з володінням, користування і розпорядженням, майном (майнове страхування).

Вказане кореспондується і з частиною 1 ст. 4 Закону України «Про страхування», відповідно до якої об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням майном (майнове страхування).

Пунктом 6 укладеного між сторонами договору страхування визначено, що об'єкт страхування: майнові інтереси страхувальника (компанії Nettleford Holdings Ltd), що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням застрахованим майном.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 3 умов страхування, які є невід'ємною частиною договору страхування, застраховане майно означає майно, визначене в цьому договорі, що належить страхувальнику або перебуває на відповідальному зберіганні чи комісії, або за яке він несе відповідальність чи має інші майнові інтереси.

В силу статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж: договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.

Таким чином, якщо власник будь-яким чином передав ризик випадкового пошкодження (псування) майна іншій особі, то в договорі страхування страхувальником має зазначатися особа, що зазнає збитків в результаті настання страхового випадку (вигодонабувач). Тобто, об'єктом страхування має виступати майновий інтерес третьої особи, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, за умови, якщо ця особа може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку.

Колегія погоджується із доводами відповідача, що саме на страхувальника покладається обов'язок повідомляти страховика при укладенні договору страхування всі відомі йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику, та правдиві відомості про об'єкт страхування.

Зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 989 ЦК України, частиною 1 статті 21 Закону України   «Про    страхування»    та   пунктом    17.1.2    договору   страхування    передбачається,    що страхувальник зобов 'язаний при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику. Подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування є підставою для відмови в виплаті страхового відшкодування відповідно до пункту З частини 1 статті 991 ЦК України, пункту З частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування» та пункту 16.8 договору страхування.

Тобто, укладаючи договір страхування, особа-страхувальник, яка не є власником майна або такий ризик їй не переданий на підставі певних угод або законодавства, має страхувати це майно на користь власника або іншої особи, якій власник передав ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна відповідно до договорів чи законодавства.

Під час розгляду спору судом було з’ясовано, що при укладенні договору страхування компанія Nettleford Holdings Ltd не повідомила відповідача, що вона не є власником майна, що приймається страховиком на страхування за умовами договору, та взагалі не має до цього майна жодного відношення.

Натомість, компанією Nettleford Holdings Ltd, як страхувальником, при укладенні договору страхування було призначено отримувача страхового відшкодування (вигодонабувача) - громадянина США Гречіна Віталія, який на час укладення договору не мав жодного відношення до застрахованого майна, відповідно колегія погоджується із висновком суду щодо відсутності підстав зазнати збитків гр.. Гречіним В.  в результаті пошкодження майна при настанні страхового випадку.

Не зазначення страхувальником в договорі страхування дійсного власника майна - компанії «Джуліана Файненс С. А.», а також зазначення ним отримувача страхового відшкодування (вигодонабувача) - Гречана Віталія, який не має майнового інтересу, свідчить про поданням свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування і є підставою для відмови в виплаті страхового відшкодування відповідно до пункту З частини 1 статті 991 ЦК України, пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування» та пункту 16.8 договору страхування.

Матеріалами справи встановлено, що в період з 07 жовтня 2006 року по 14 жовтня 2006 року застраховане майно було частково знесене орендарем земельної ділянки, на якій це майно було розташоване, ПП «Маркон».

На думку позивача, такі дії ПП «Маркон» мають кваліфікуватися як страховий випадок по договору страхування, а саме - «Зловмисна шкода», на підтвердження чого позивач посилається на довідку,  видану  Подільським  РУ  ГУ  МВС  України у  м.  Києві  31   жовтня  2006  року №55/12002кп, якою встановлено факт «самовільного знищення нежитлової будівлі /кафе/ за адресою:м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 14/16, що мало місце у період з 07.10.06 р. по 14.10.06р.»; лист Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 20 листопада 2006 року №Ш-3 576/2, яким вказано, що «в результаті обстеження території за адресою Андріївський узвіз 14-16,
роботи по демонтажу будівлі проводить ПП «Маркон», директору ПП «Маркон» направлено приписна припинення робіт»; лист Київської міської державної адміністрації від 05 грудня 2006 року № 010-547, яким
встановлено, що окрім того, що будівля знесена - «земельна ділянка огороджена» у зв'язку з чимпорушується право власності Компанії «ДЖУЛІАНА ФАИНЕНС С. А.» внаслідок самоуправних дій в частині вільного доступу до об'єкта власності; лист Міністерства внутрішніх справ України від 29 грудня 2006 року № 327/18ш: «Стосовно
Вашої заяви про бездіяльність працівників Подільського РУ ГУМВС України у місті Києві під час захоплення і часткового зруйнування нежилої будівлі (кафе), розташованої за адресою: вул. Андріївський узвіз, буд. 14\1б, у м. Києві, та ймовірної особистої зацікавленості в цьому заступника начальника вказаного рай управління Дискова СО.  повідомляємо,  що за депутатським зверненням народного депутата   України   Чорновола   Т.В.   проведено  службове розслідування,  у ході якого  встановлено наступне: 07.10.2006 ПП «Маркон» розпочало знесення за вказаною адресою нежилої будівлі».

Однак,  відповідно частини 1 пункту 11 договору страхування,  покриття за договором надається тільки щодо наступних страхових випадків:

вогонь, блискавка, вибух, зіткнення, повітряні судна; шторм та буря, пошкодження водою з водопровідних систем; бунти, страйки, зловмисна шкода; землетрус.

Відповідно  до  пункту  3.8 умов  страхування  «Зловмисна  шкода»  в розумінні договору страхування  -  це  шкода,   заподіяна  неправомірними  діями  третіх  осіб  за   умови  доведення, наявності в таких діях злого умислу. Таким чином, для кваліфікації події як страхового випадку «Зловмисна шкода» необхідна наявність двох складових у їх сукупності:  1. шкода має бути завдана неправомірними діями; 2. у таких діях має бути доведена наявність злого умислу.

Згідно з пункту 1.2 умов страхування страховик відшкодовує страхувальнику вартість застрахованого майна у разі, якщо застраховане майно було втрачено чи пошкоджено внаслідок страхових випадків, вказаних в сертифікаті.

          

Частиною 2 пункту 11 договору страхування передбачено, що збиток, руйнування чи    пошкодження   через   будь-які  інші  ризики   (ніж   визначені  в   частині   1   пункту   11   договору   страхування  виключаються з цього договору.

На   час   настання   випадку,   який   позивач      кваліфікує   як   страховий,   ПП «Маркон», як було досліджено судом, на законних підставах відповідно до умов договору оренди від 13.04.2006 року № 85-6 / 00272 було орендарем земельної ділянки, на якій знаходилось застраховане  майно.

Дослідивши обставини справи, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та доводами відповідача відносно того, що часткове знесення застрахованого майна ПП «Маркон» як орендарем земельної ділянки, на якій це майно було розташоване, не може розцінюватися як «Зловмисна шкода» в розумінні умов укладеного договору страхування, зокрема, пункту 3.8 умов страхування, оскільки такі дії ПП «Маркон» не були визнані неправомірними в установленому законодавством порядку, а наявність злого умислу не доведено. Про що свідчить, зокрема, постанова Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 17.10.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

За таких обставин колегія не приймає до уваги доводи позивача щодо визнання страхового випадку як „зловмисна шкода” із посиланням на вказані документи, оскільки заявлене спростовується матеріалами справи, а подані документи встановлюють лише факт руйнування застрахованого майна, а не факт настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування.

Заявлене позивачем в ході розгляду спору клопотання про витребування договорів_задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до статті 33 ГПК України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу норм частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи те, що між Гречіним В. та позивачем був укладений договір відступки права вимоги, у відповідності до положень статті 517 ЦК України позивач мав право отримати у вигодонабувача всі необхідні документи, на необхідність витребування яких від посилається в заявленому клопотанні й надати їх до суду.

Однак,  з невідомих причин цього не зробив, неможливість отримання цих документів не обґрунтував, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову у відповідності до положень укладеного договору страхування, ст.ст. 980 ЦК України, ст..3, 4 Закону України „Про страхування”, а також не надання позивачем   належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовано.

За таких обставин колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутні підстави для його скасування чи зміни. Апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв’язку з чим,  задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Підприємства об’єднання громадян „Українська юридична компанія” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду   м. Києва  від 24.07.2007 р.  у справі № 18/331  залишити без змін.

3. Матеріали справи № 18/331  повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.