справа № 22-24387 головуючий у 1-й інстанції: Астахова О.О.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2010 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі на цю ухвалу ОСОБА_1 просить її скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що суддею неправильно застосовані норми процесуального права. На момент подання ним заяви про видачу судового наказу цивільним процесуальним законодавством передбачалась можливість його видачі, оскільки було заявлено вимогу, що грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали були внесені зміни в законодавство, яким не передбачена можливість видачі судового наказу в таких випадках, не могло бути підставою для відмови у прийнятті його заяви до розгляду. Суддя мала застосувати процесуальний закон, який діяв на момент звернення до суду.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, його представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваної ухвали в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно поданої ОСОБА_1 30.07.2010 року заяви, він просив про видачу судового наказу за заявленою вимогою, що грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі (а. с. 1-2).
Видача судового наказу в таких випадках була передбачена ст. 96 ЦПК України до внесення змін до неї Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Після внесення змін у цю статтю можливість видачі судового наказу за обставин, на які посилався заявник, не встановлена.
Як зазначено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», він, в частині внесення змін до ст. 96 ЦПК України, набирає чинності з дня його опублікування.
Зазначений Закон був опублікований 30.07.2010 року в офіційному друкованому виданні "Офіційний вісник України" №55/1 і цього дня, з врахуванням положень Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 2007 року №503/97, набрав чинності.
За таких обставин неможливо погодитись з доводами апелянта про те, що на момент подання ним 30.07.2010 року заяви про видачу судового наказу ст. 96 ЦПК України діяла в редакції прийнятого 18 березня 2004 року цього Кодексу, тобто в редакції до внесення змін до неї Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та про неправильне застосування при вирішенні питання про прийняття заяви про видачу судового наказу положень цивільного процесуального законодавства.
З огляду на викладене підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: