ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2007                                                                                   Справа № 14/268  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів :                                                      Швеця В.В., Павловського П.П.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю представників сторін :

від позивача –Суппіс О.С.

від відповідача –Матвеєва Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2007р. у справі 14/268

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс”, м. Краматорськ Донецькій області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 86089,34гр.

    В С Т А Н О В И В :

    Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 06.11.2001р. задоволено позов закритого акціонерного товариства “Важпромкомплекс”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс” (далі ТОВ “Важпромкомплекс”) та стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі ПГЗК) 86089,34гр. збитків і судові витрати та видано відповідний наказ (т.1 а.с.3), який знаходиться на виконанні в державній виконавчій службі (далі ДВС).     

    06.02.2007р. до суду надійшла заява ПГЗК про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги боржник обґрунтував тим, що відносно нього 01.02.2005р. було порушено справу про банкрутство №Б-29/21/05. Під час розгляду справи про банкрутство сформовано реєстр кредиторів до якого стягувач не увійшов, оскільки у передбачений Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строк ТОВ “Важпромкомплекс” не звернулось з заявою про наявність грошових вимог до ПГЗК. Тому, у відповідності до ст.14 Закону, вимоги стягувача вважаються погашеними, що унеможливлює виконання наказу суду.

    Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2007р. (суддя Примак С.А.) заяву боржника задоволено, наказ суду визнано таким, що не підлягає виконанню.

    Не погодившись з ухвалою ТОВ “Важпромкомплекс” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви боржника. При цьому апелянт послався на те, що порушення справи про банкрутство та формування реєстру кредиторів не є підставою для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

    У своєму відзиві ПГЗК зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :

    Задовольнивши заяву боржника та визнавши наказ господарського суду по справі №14/268 таким, що не підлягає виконанню, місцевий суд фактично дійшов висновку, що рішення суду яке набрало чинності, може не виконуватися. При цьому суд послався на те, що грошові зобов’язання, наявність яких у боржника встановлено відповідним рішенням суду, припинились в зв’язку з тим, що ТОВ “Важпромкомплекс” не звернулось до суду, який розглядає справу про банкрутство ПГЗК, з заявою про наявність у нього грошових вимог до боржника, а тому вимоги стягувача є погашеними. Проте такий висновок суду є помилковим з огляду на таке.

    Відповідно до ст.125 Конституції України судові рішення, які набрали законної сили є обов’язковими до виконання на всій території України. Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

    Статтею 6 Конвенції “Про захист прав людини та основних свобод” передбачено право кожного при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків на справедливий і   відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Системний аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою частиною судового розгляду, а тому обов’язковість виконання остаточного рішення суду є складовою частиною права на судовий захист інтересів, яке не може бути обмежено. Так, про неприпустимість невиконання судового рішення зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 19.07.1997р. (Горнсбі проти Греції), від 14.12.2006р. (Соловйов проти України), від 14.12.2006р. (Сокур проти України). В рішенні суду від 15.03.2001р. (Піалоплуос та інші проти Греції) зазначено, що якщо не забезпечується виконання рішення суду, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс. В справі (Іммобільяре Саффі проти Італії) судом наголошено  що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

    

    Крім того, проаналізувавши в рішенні по справі “Сокур проти України” національне законодавство України яке регламентує питання визнання боржника банкрутом, Європейський суду з прав людини дійшов висновку, що не виконання рішень судів та затримка у виконанні рішень щодо стягнення грошових суму з підприємств, відносно яких порушено справу про банкрутство призводить до того, що “державні органи позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції усього практичного ефекту”, що є неприпустимим.

    За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що право стягувача на отримання від боржника зазначеної у рішенні суду сумі, є безумовним та не потребує додаткового визнання цього права іншими судами, в тому числі і при розгляді справи про банкрутство боржника. Тому не включення ТОВ “Важпромкомплекс” до реєстру кредиторів ПГЗК не перешкоджає виконанню рішення суду, не скасовує вказане рішення та не може призвести до визнання виданого на виконання цього рішення наказу таким, що не підлягає виконанню.

    Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду повинно бути скасовано на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм процесуального права.

    

    

Керуючись ст. ст. 101,103-106 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс” задовольнити.

    Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27. 07.2007р. скасувати.

    Відмовити в задоволенні  заяви відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про визнання наказу господарського суду Пол справі №14/268 таким, що не підлягає виконанню.

         

     Головуючий                                                                                                 А.О. Логвиненко

     Суддя                                                                                                           В.В. Швець

Суддя                                                                                                           П.П. Павловський

Постанову оформлено у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України 29.10.2007р.